Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №750/7462/17

адміністративне провадження №К/9901/44357/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №750/7462/17

за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій, рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, ухвалену 9 жовтня 2017 року суддею Коверзневим В.О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 29.06.2017.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Судами установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач досяг 50-річного віку та 29.06.2017 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України листом від 27.07.2017 №20890/08 повідомило про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку в зв'язку з ненаданням достатніх доказів участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наявності у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, оскільки останній має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а його безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.

В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Встановлені судами обставини справи свідчать, що позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він віднесений до 2 категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а довідка військової частини 06667-К від 29.05.1991 № 525, довідка Чернігівського міського військового комісаріату від 21.10.1992 № 4/68 та виписка з військового квитка підтверджують, що позивач у період з 20 липня по 10 серпня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і виконував роботу в 30-кілометровій зоні забруднення.

За наведених обставин, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а тому касаційний суд не приймає їх до уваги.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі №750/7462/17залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду