Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа №826/7716/17

адміністративне провадження №К/9901/23539/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Файдюк В. В., судді: Мєзєнцев Є. І., Чаку Є. В.) від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання незаконною та нечинною постанови,

УСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), треті особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у якому просив визнати незаконною та нечинною постанову КМУ від 26 квітня 2017 року № 300 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 16 січня 2019 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Не погодившись з таким судовим рішенням, третя особа - ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року апеляційна скарга залишена без руху у зв`язку з тим, що вона викладена скаржником іншою мовою, яка в Україні не є державною, із наданням скаржниці строку для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 липня 2019 року повернув ОСОБА_1 її апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами, оскільки останньою не були виконані вимоги ухвали від 01 липня 2019 року у строк, визначений судом.

Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 прийнята 01 липня 2019 року. Вказану ухвалу суду скаржницею отримано 04 липня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте станом на 18 липня 2019 року таке судове рішення не було виконано, а саме: скаржницею не надано апеляційну скаргу, викладену у письмовій формі українською мовою.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року, і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

03 вересня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 18 березня 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на судове рішення від 16 січня 2019 року, яка викладена російською мовою.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам ст. 15, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційна скарга була викладена іншою мовою, яка в Україні не є державною.

Відповідно до наявної в матеріалах справи розписки копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримано нарочно 04 липня 2019 року.

Оскільки станом на 18 липня 2019 року скаржницею не були усунуті недоліки апеляційної скарги, 18 липня 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду таку апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Конституційним Судом України у Рішенні від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Зазначене дає підстави вважати, що мовою судочинства є українська мова, за умов, що громадянин, як учасник судового процесу, володіє державною мовою.

Проте, як вбачається з поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, остання була викладена російською мовою, та скаржницею не порушувалось питання про забезпечення її права на здійснення судового процесу на російській мові, оскільки вона не володіє українською мовою.

За зазначених обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що апеляційний суд мав достатні правові підстави для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху для надання останній часу подати до суду апеляційну скаргу, викладену українською мовою. Однак, скаржниця не подала до суду належну апеляційну скаргу та не просила суд забезпечити її право на участь у судовому процесі не на державній, а на іншій мові, якою вона володіє.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/1833/16.

У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 15, 296 КАС України, при цьому у строк, встановлений судом, недоліки скаржницею не усунуто, а тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15 лютого 2019 року в справі № 569/5083/16 та від 06 березня 2019 року в справі № 357/7501/16.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, постановив судове рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

В. М. Кравчук