Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.10.2024 року у справі №280/6535/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 280/6535/22

адміністративне провадження № К/990/44005/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Дурасової Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області) Лушпієнка М. від 18 травня 2022 року №406 «Про застосування дисциплінарного стягнення» до слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Запорізькій області Лушпієнка М. від 23 травня 2022 року №476о/с «По особовому складу» про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України) лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області;

- стягнути з ГУ НП в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 травня 2022 року до дати прийняття рішення судом про поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи ці вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що згідно зі спірним наказом дисциплінарний проступок виразився у тому, що вона не прибула безпечним шляхом до міста Запоріжжя, яке з 04 квітня 2022 року наказом ГУНП в Запорізькій області від 04 квітня 2022 року №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУ НП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя» (далі - Наказ №282) визначено місцем служби (роботи), та не стала на облік у цьому управлінні протягом доби з моменту прибуття. Позивачка стверджує, що Наказ №282 не було доведено до її відома і про його існування вона дізналася з наказу про звільнення, тому невиконання вимог цього наказу не може ставитися їй у провину.

Також зазначає, що від відповідача їй не надходило ніяких письмових чи усних наказів, організаційно-розпорядчих документів, телефонограм, повідомлень тощо будь-якими каналами зв`язку, зокрема й інструкцій щодо порядку дій у тій ситуації, в якій вона опинилася. Пояснює, що перебуваючи на окупованій території, не мала реальної можливості безпечно покинути місто Мелітополь, втім, дисциплінарна комісія цих обставин не з`ясовувала, ба більше, відповідач не повідомляв її про ініціювання службового розслідування, не забезпечив можливості надати письмове пояснення та докази щодо предмета службового розслідування і відсутності дисциплінарного поступку, не викликав до дисциплінарної комісії. Крім цього, позивачка вважає невиправданим застосування до неї у цій ситуації найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий адміністративний суд керувався тим, що позивачка не спростувала висновків відповідача щодо скоєння поставленого їй у провину дисциплінарного проступку. Суд зазначив, що критично оцінює її доводи про необізнаність із потребою залишити окуповану територію, оскільки перебування протягом більше 6 місяців на цій території не може слугувати доказом бажання позивачки слідувати присязі поліцейського, водночас суд взяв до уваги, що інші колеги ОСОБА_1 змогли виїхати на підконтрольну територію та погодився з доводами відповідача, що вчинений дисциплінарний проступок є суттєвим, оскільки полягає не лише у невиконанні наказів, а й у самоусуненні від виконання службових обов`язків, невиході на службу, неможливості використання позивачки на службі в умовах воєнного стану, коли існує велика потреба у правоохоронних органах. Крім цього, суд першої інстанції відхилив посилання ОСОБА_1 на порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки згідно з наявними у справі матеріалами відповідач засобами електронної комунікації (із застосуванням месенджерів «Whatsapp», «Telegram», «Viber», SMS) викликав позивачку для надання пояснень дисциплінарній комісії за фактом можливого порушення службової дисципліни. Наостанок, місцевий адміністративний суд указав на те, що оформлення суб`єктом владних повноважень документів з деякими формальними недоліками не може свідчити про не вчинення особою правопорушення та неможливість її притягнути до відповідальності

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2023 року скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив:

- визнав протиправним та скасував наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Лушпієнка М. від 18 травня 2022 року №406 «Про застосування дисциплінарного стягнення» до слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнав протиправним та скасував наказ начальника ГУ НП в Запорізькій області Лушпієнка М. від 23 травня 2022 року №476о/с «По особовому складу» про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновив ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області з 24 травня 2022 року.

Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що з огляду на наявні у справі та додатково отримані докази, зокрема, показання свідків, наразі немає підстав сумніватися в тому, що відповідач надсилав Наказ №282 у групу в месенджері «Telegram», де перебували всі працівники Мелітопольського РУП, зокрема й ОСОБА_1 . Однак обставин одержання позивачкою цього наказу та листа дисциплінарної комісії від 03 травня 2022 року №409/35/01-2022 з пропозицією надати пояснення ці докази не підтверджують. Суд апеляційної інстанції врахував, що 24 лютого 2022 року в Україні оголошено воєнний стан та територія м. Мелітополя і Мелітопольського району Запорізької області з 26 лютого 2022 року є тимчасово окупованою військами російської федерації, однак, зауважив, що, на його переконання, не можна ставити у провину особі невиконання наказу, про який вона не була обізнана. За висновком суду, беззаперечно, працівник поліції зобов`язаний виконувати обов`язки, встановлені Законом України «Про Національну поліцію», суворо додержуватися Присяги працівника поліції та інших законів, наказів керівництва, водночас, з іншого боку, нормативно встановлено вимоги і до службового розслідування, зокрема, під час його проведення комісія крім іншого мала з`ясувати наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ГУ НП в Запорізькій області просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), посилаючись на відсутність висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 18, частини другої статті 19, статті 22, частини першої статті 64 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Мотиви скаржника зводяться до того, що ним вчинялися всі залежні заходи для повідомлення позивачки про прийняті рішення, зокрема, про призначення службового розслідування та надання пояснень. Відповідач зазначає, що не мав можливості інформувати позивачку про передбачені наказом №282 обов`язки в інший спосіб, ніж шляхом направлення електронних повідомлень на мобільний телефон, що ним і було зроблено. Вважає, що за таких обставин не можна стверджувати про необізнаність позивачки про цей наказ та наведені у ньому вимоги. Водночас, як установив суд першої інстанції і не заперечують сторони, ані до 15 квітня 2022 року, ані до закінчення службового розслідування - 17 травня 2022 року поліцейська ОСОБА_1 до міста Запоріжжя для продовження несення служби не прибула, тобто більш ніж 6 місяців не виконувала покладені на неї посадові обов`язки поліцейського, тим самим самоусунулася від проходження служби в поліції. При цьому, не надала доказів на підтвердження її доводів про те, що намагалася виїхати з окупованих територій, проте її не пропускали російські військові. Тож, скаржник вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оспорюваних наказів з огляду на підтвердженість обставин вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, що виразився у невиконанні наказу керівника без вжиття заходів у подоланні перешкод для виконання такого наказу.

Позиція інших учасників справи

У відзиві позивачка просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. Наведені на обґрунтування відзиву мотиви загалом відтворюють позицію суду апеляційної інстанції та надану ним оцінку обставинам справи.

Вважає доводи скаржника безпідставними. Наголошує на тому, що відповідач більше місяця зволікав з прийняттям наказів, які б дозволяли поліцейським виїхати з окупованих територій і це поставило співробітників поліції, зокрема і позивачку, у небезпечну для життя ситуацію. Крім цього, зазначає, що ніяких зусиль для евакуації поліцейських відповідач не доклав, відповідних гуманітарних коридорів не створив і інформації про це не надав, тож вона залишила окуповані території власними силами і лише тоді, коли отримала на це змогу.

Рух касаційної скарги

26 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП в Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі №280/6535/22.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Білак М.В., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року касаційну скаргу ГУ НП в Запорізькій області залишено без руху, а скаржникові надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків його касаційної скарги шляхом подання документу про сплату судового збору.

25 січня 2024 року відповідачем подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 2019 року проходила службу в Національній поліції України. На день звільнення перебувала на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан. 26 лютого 2022 року територію міста Мелітополя та Мелітопольського району Запорізької області було окуповано військами російської федерації, яка станом на час судового розгляду залишається тимчасово окупованою.

Станом на 26 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебувала на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області.

26 березня 2022 року на адресу начальників всіх ВП РУП Запорізької області за підписом начальника ГУ НП в Запорізькій області було направлено лист (алгоритм дій) №102/01/13-2022 «Про порядок прибуття поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу а, також, членів їх сімей до ГУ НП в Запорізькій області», згідно з яким у разі виходу з тимчасово окупованих або взятих в облогу окремих населених пунктів Запорізької області місцем збору поліцейських, державних службовців, цивільного персоналу, а також членів їх сімей визначити ГУ НП в Запорізькій області.

04 квітня 2022 року ГУ НП в Запорізькій області прийняло Наказ №282, яким передбачено, зокрема, таке.

У зв`язку із захопленням окупаційними військами російської федерації деяких населених пунктів Запорізької області, тимчасовим місцем розташування (дислокації), зокрема, Мелітопольського РУП було визначено місто Запоріжжя (підпункт 1.2 пункту 1 Наказу №282).

Поліцейським, державним службовцям і працівникам (цивільному персоналу) структурних підрозділів апарату ГУ НП в Запорізькій області, які виконували свої посадові обов`язки, зокрема, у Мелітопольському РУП, визначено місцем служби (роботи) місто Запоріжжя (пункт 2 Наказу №282).

Вказаним особам наказано прибути безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя до 15 квітня 2022 року (включно) (пункт 3 Наказу №282).

Під час здійснення виходу з територій, захоплених окупаційними військами російської федерації, використовувати алгоритм дій, визначений службовою телеграмою ГУ НП в Запорізькій області від 26 березня 2022 року №102/01/13-2022 «Про порядок прибуття поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу, а також членів їх сімей до ГУ НП в Запорізькій області» (пункт 4 Наказу №282).

Особам, зазначеним у пунктах 1, 2 наказано стати на облік у ГУ НП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття (пункт 5 Наказу №282).

Начальникам структурних підрозділів апарату ГУ НП, територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУ НП в Запорізькій області 16 квітня 2022 року підготувати рапорти із переліком працівників, які не прибули до м. Запоріжжя на виконання цього наказу (пункт 6 Наказу №282).

Начальникам структурних підрозділів апарату ГУ НП, територіальних підрозділів (відділів, відділень) підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУ НП в Запорізькій області наказано довести цей наказ до відома поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) у будь-який доступний спосіб (пункт 9 Наказу №282).

18 квітня 2022 року до керівника ГУ НП в Запорізькій області надійшов рапорт начальника Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області полковника поліції Бідила А.М. від 16 квітня 2022 року, складений на виконання пункту 6 Наказу №282, у якому зазначено, що станом на 16 квітня 2022 року, у порушення вимог пунктів 3 та 5 цього наказу до міста Запоріжжя з території Мелітопольського району Запорізької області, яка є захопленою окупаційними військами, для несення служби не прибула та на облік у ГУ НП в Запорізькій області не стала, зокрема, слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу лейтенант поліції ОСОБА_1 .

За цим фактом наказом від 18 квітня 2022 року №315 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.

17 травня 2022 року складено і затверджено висновок службового розслідування, у якому зазначено, що у порушення вимог пунктів 3 та 5 Наказу №282 слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП лейтенант поліції ОСОБА_1 станом на час проведення службового розслідування безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до міста Запоріжжя, яке з 04 квітня 2022 року Наказом №282 визначено місцем служби (роботи), не прибула та на облік у ГУ НП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття не стала. Своїми діями вона порушила вимоги частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присягу працівника поліції, передбачену статтею 64 Закону України «Про національну поліцію», пункти 1 та 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. На підставі викладеного, дисциплінарна комісія пунктом 9 висновку вважила потрібним за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у неприбутті безпечним шляхом до міста Запоріжжя, яке 04 квітня 2022 року Наказом №282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУ НП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Запорізькій області від 18 травня 2022 року №406 за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присягу працівника поліції, передбачену статтею 64 Закону України «Про національну поліцію», пункти 1 та 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 3 та 5 Наказу №282, що виразилось у неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке 04 квітня 2022 року Наказом №282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУ НП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Запорізькій області від 23 травня 2022 року №476о/с «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 23 травня 2022 року. Підстава: наказ ГУ НП в Запорізькій області від 18 травня 2022 року №406.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За правилами частини другої статті 19 цього ж Закону підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно із частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно із частиною першою статті 11 цього Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2123-IX Дисциплінарний статут доповнено розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Вказані зміни набрали чинності 01 травня 2022 року.

Згідно із частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

За правилами частин першої та другої статті 27 цього ж Статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Відповідно до частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Згідно з пунктами 1, 4, 7, 13, 14 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893) проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:

одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;

отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

Згідно з пунктом 2 розділу VI «Оформлення матеріалів службового розслідування» Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прийняття рішення за результатами службового розслідування» цього ж порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Перш за все, колегія суддів нагадує про межі касаційного перегляду.

За правилами частин першої, другої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач як підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 18, частини другої статті 19, статті 22, частини першої статті 64 Закону «Про національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Спірні правовідносини наразі зумовлені звільненням позивачки зі служби в поліції на підставі оспорюваних нею наказів у зв`язку з реалізацією відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підставою застосування цього дисциплінарного стягнення відповідач зазначив скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, порушення вимог частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 3 та 5 Наказу №282.

Оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права у світлі наведених у касаційній скарзі доводів і вимог, колегія суддів зазначає таке.

У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово наголошував на тому, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

У справі, яка переглядається, загальний контекст установлених судами обставин зводиться до такого.

ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України, а саме, слідчому відділі Мелітопольського РУП. 26 лютого 2022 року територію міста Мелітополя та Мелітопольського району Запорізької області було окуповано військами російської федерації. 04 квітня 2022 року ГУ НП в Запорізькій області прийняло наказ №282, у якому тимчасовим місцем розташування (дислокації) Мелітопольського РУП було визначено місто Запоріжжя. Це ж місто визначено місцем служби поліцейським, державним службовцям і працівникам (цивільному персоналу), які виконували свої посадові обов`язки у цьому РУП. Цим же наказом згаданим особам наказано прибути безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до міста Запоріжжя до 15 квітня 2022 року (включно) та стати на облік у ГУ НП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття. Позивачка у визначений Наказом №282 строк до міста Запоріжжя не прибула та на облік у ГУ НП в Запорізькій області не стала та загалом більш ніж 6 місяців не виконувала покладені на неї посадові обов`язки поліцейського, тим самим самоусунувся від проходження служби в поліції. Відповідач розцінив це як дисциплінарний проступок, визнавши це суттєвим на стільки, щоб застосувати найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби в поліції.

Ключові мотиви позивачки зводяться до відсутності доказів, які б підтверджували її ознайомлення з наказом №282 та повідомлення щодо проведення відносно неї службового розслідування, її мотивів щодо спроб виїхати з окупованої території власними силами, які зазнали невдачі, що супроводжувалося ризиком для життя. У підсумку, позивачка зазначила, що дістатися міста Запоріжжя змогла лише 03 вересня 2022 року, а з`явившись за місцем служби у перший робочий день - 05 вересня 2022 року, дізналася, що її звільнено та отримала трудову книжку.

Відповідач зі свого боку указує, що вчиняв всі залежні заходи для повідомлення позивачки як про передбачені наказом №282 обов`язки, так і про призначення службового розслідування та потребу отримання від неї пояснень, зокрема, направляв електронні повідомлення із цією інформацією на її мобільний телефон. Вважає, що факт вчинених позивачкою порушень повною мірою підтверджується зібраними під час службового розслідування матеріалами, тож підстав для скасування оскаржуваних наказів немає.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав перевагу аргументам відповідача, указавши, що позивачка не спростувала факту скоєння дисциплінарного проступку, апеляційний суд - напроти, вважав більш переконливими мотиви позивачки, констатувавши, що відповідач не з`ясував усіх обставин, що мали значення для вирішення питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби як крайнього заходу.

У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що факт невиконання позивачкою Наказу №282 є безсумнівним, матеріали не містять доказів на підтвердження доводів ОСОБА_1 щодо спроби виїхати за межі окупованого Мелітополя, якій завадили російські військові. Зауважує на тому, що відчуття небезпеки в умовах воєнного стану не є виправданням для невиконання поліцейським наказів начальника. Разом із цим, вважає необґрунтованими мотиви позивачки щодо недотримання її процесуальних прав при здійсненні службового розслідування, посилаючись на те, що не міг дотримуватися встановлених Дисциплінарним статутом Національної поліції України формальних вимог з огляду на відсутність поштового зв`язку з окупованим містом, втім вчинив заходи з інформування у той спосіб, який був йому доступним.

На думку колегії суддів, у межах спірних правовідносин при вирішенні питання чи мав відповідач підстави стверджувати про несумісність зі службою в поліції дисциплінарних порушень, які ставляться позивачці у провину, та чи слід розцінювати наведені нею причини неприбуття до м. Запоріжжя, яке 04 квітня 2022 року Наказом №282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУ НП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття з тим, щоб повернутися до виконання службових обов`язків, поважними, визначальне значення має зв`язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.

Положення статей 8, 18 Закону України «Про національну поліцію» та Правил покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Відповідно до вимог статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (у подальшому воєнний стан було продовжено).

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 24 Закону України «Про національну поліцію» визначені додаткові повноваження поліції, а саме: у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

За змістом наведених правових норм ними прямо передбачено обов`язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.

З тексту Присяги поліцейського (стаття 64 Закону України «Про національну поліцію»), неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Подібна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №160/11795/20.

Тож позивача, як поліцейська, яка склала Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, керуючись положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, мала у своїх діях і поведінці слідувати змісту Присяги та, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі та додатково отримані ним докази, у тому числі показання свідків, установив, що відповідач надсилав наказ ГУ НП в Запорізькій області від 04 квітня 2022 року №282 у групу в месенджері «Telegram», де перебували всі працівники Мелітопольського РУП, зокрема й ОСОБА_1 .

Водночас суд першої інстанції установив, що за допомогою засобів електронної комунікації (месенджерів Whatsapp, Telegram, Viber, SMS) поліцейській ОСОБА_1 за номером мобільного телефону НОМЕР_1 направлено лист вих.№409/35/01/-2022 від 03 травня 2022 року, яким її викликано для надання пояснень дисциплінарній комісії за фактом можливого порушення службової дисципліни.

Обставини неприбуття ОСОБА_1 до м.Запоріжжя та не постановки протягом доби з моменту прибуття на облік у ГУНП в Запорізькій області з 16 квітня до 18 травня 2022 року, про що керівництвом було складено відповідні акти, не є спірним у цій справі. Також в матеріалах міститься акт про відмову надати пояснення від 16 травня 2022 року.

Ключові мотиви позивачки зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували ознайомлення її із зазначеним наказом та отримання листа дисциплінарної комісії від 03 травня 2022 року №409/35/01-2022 з пропозицією надати пояснення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У розглядуваному випадку, як установили суди, відповідач надав докази вжиття ним всіх можливих заходів з використанням доступних у ситуації, що склалася, засобів задля інформування особового складу щодо дій, які належить вчинити в умовах воєнного стану.

Разом із цим позивачка, яка наразі стверджує про своє бажання продовжувати службу в поліції та ставить перед судом питання про поновлення її на посаді, зі свого боку, не навела жодних доводів та не надала доказів, які б свідчили, що вона, перебуваючи на цій посаді, слідуючи Присязі поліцейського, вчиняла активні дії з метою отримання інформації від керівництва про свою подальшу поведінку в умовах правого режиму воєнного стану, докладала всіх можливих зусиль щоб віднайти способи для виїзду на підконтрольну Україні територію з метою постановки на облік та, усвідомлюючи свою високу відповідальність, повернення до виконання обов`язків поліцейського.

На думку колегії суддів, в умовах сьогодення, зокрема, стану розвитку інформаційних технологій, а також специфіки роду діяльності позивачки, немає підстав вважати, що вона перебувала у стані цілковитої невизначеності щодо вторгнення вранці 24 лютого 2022 року військ рф на територію України та абсолютної необізнаності про вказівку керівництва залишити окуповану територію й стати на облік у ГУ НП в Запорізькій області.

У цьому контексті Верховний Суд повторює раніше висловлену у подібних справах позицію про те, що навіть, якщо припустити наявність необізнаності позивачки про необхідність залишити окуповану територію, прибути до м. Запоріжжя й стати на облік у ГУ НП в Запорізькій області, позивачка, яка перебувала на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП, як слідчий мала досвід роботи з отримання і аналізу інформації, під час дії особливого періоду та проведення евакуаційних заходів, мала усвідомлювати необхідність подальшого виїзду з окупованої території та повинна була, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких (див. постанови Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справах №420/2566/23, № 420/1936/23).

Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як поліцейська, яка склала Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, на виконання Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, мала вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Проте позивачка, як встановлено судом першої інстанції, всупереч Присязі поліцейського фактично самоусунувся від виконання службових обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який критично оцінив посилання позивачки на те, що вона була позбавлена можливості безпечно для життя і здоров`я покинути окуповану територію, дістатися м. Запоріжжя й стати на облік у ГУ НП в Запорізькій області.

Як уже зазначалося, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Водночас держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов`язків.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції небезпідставно зауважив на тому, що інші колеги позивача змогли виїхати до м.Запоріжжя або найближчих населених пунктів, територія яких підконтрольна Збройним Силам України, зокрема, за матеріалами службового розслідування, за період з 24 лютого до 04 квітня 2022 року до м.Запоріжжя прибуло та стало на облік 294 поліцейських, що проходили службу на території Мелітопольського району.

З огляду на наведене, доводи про неможливість дістатися м. Запоріжжя й стати на облік у ГУ НП в Запорізькій області, не є беззаперечними. Водночас місцевий адміністративний суд небезпідставно указав на недоведеність доводів позивачки щодо її невдалої спроби виїхати за межі окупованого Мелітополя.

Не викликає жодного сумніву посилання позивачки на ризик для життя і здоров`я під час такого переміщення, втім функціональні обов`язки поліцейського так само передбачають вірогідність виникнення ситуацій, небезпечних для життя і здоров`я під час несення служби, що водночас вимагає їх розв`язання, а не уникнення.

Служба в поліції передбачає необхідність у її працівників певних психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях тощо.

Оцінюючи доводи про неналежне доведення до відома поліцейського наказу щодо необхідності залишити окуповану територію та недоліки форми такого наказу, Верховний Суд у постановах від 13 червня 2024 року у справах №420/2566/23, №420/1936/23 указав на те, що поліцейський має усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та має, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

Крім цього, в постанові від 25 квітня 2024 року в справі №520/5388/22 Верховний Суд вказував на те, що сам факт того, що поліцейський не заперечує факт своєї відсутності у відповідний період у місці несення служби, нівелює хиби службового розслідування, у тому числі і в аспекті надання поліцейським пояснень дисциплінарній комісії.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачка, будучи поліцейським, повинна була виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склала Присягу поліцейського та несла службу особливого характеру.

Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.

На думку колегії суддів, питання кадрового наповнення службовцями, які перебувають з державою в спеціальних відносинах, заснованих на вірності і відданості та діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів, що набуває особливої ваги під час воєнного стану, лежить в площині реалізації державою її суверенної влади.

У цьому випадку публічний інтерес полягає у формуванні корпусу поліцейських з тих осіб, які здатні виконувати свої специфічні функціональні обов`язки в умовах, що відрізняються від мирного часу та відповідним реагуванням на випадки, які свідчать про нездатність забезпечити їх виконання.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі №826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 9 лютого 2022 року у справі №160/12290/20 тощо.

На думку колегії суддів, оспорювані накази та висновок службового розслідування, на яких ґрунтуються ці акти, містять чіткі і зрозумілі посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків.

Водночас під час розгляду справи не встановлено обставин, які б указували на те, що висновки відповідача, які покладено в основу оскаржуваних наказів, є довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4

У світлі встановлених обставин та наведених у касаційній скарзі мотивів і вимог, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції наразі допустив неправильне застосування частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону «Про національну поліцію».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи в сукупності та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду