Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.09.2025 року у справі №560/11444/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року

м. Київ

справа №560/11444/24

адміністративне провадження № К/990/18453/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (ухвалене суддею Козачок І.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (прийняту у складі колегії: судді-доповідача Шидловського В.Б., суддів Курка О.П. та Боровицького О.А.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в якій просив:

- визнати протиправними дії Управління щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014 - 2016 роки;

- зобов`язати Управління здійснити ОСОБА_1 з 23 листопада 2022 року перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019 - 2021 роки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував на те, що Управління під час розрахунку його пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) врахувало неправильний показник середньої заробітної плати по Україні, що призвело зменшення розміру пенсії. Позивач наголошував на тому, що 14 грудня 2017 року йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), а 23 листопада 2022 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення іншого виду пенсії (за віком), за іншим законом. Позивач вважав, що призначення в даному випадку пенсії за віком за Законом №1058-IV є підставою для здійснення розрахунку його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019 - 2021 роки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 , має право на обчислення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2019 - 2021 роки, оскільки відмовляючи позивачу у обчисленні його пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019 - 2021 роки, відповідач помилково ототожнив поняття переведення на інший вид пенсії та призначення пенсії, внаслідок чого в розрахунку пенсії останнім неправомірно враховані показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні не за той період, як це мало б бути для пенсії, яка призначена вперше відповідно до Закону №1058-ІV.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 28 листопада 2018 року у справі №185/1725/17, від 19 грудня 2018 року у справі №185/1724/17, від 10 квітня 2019 року у справі №185/597/17, від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17, від 31 березня 2020 року у справі №347/1296/17, від 01 березня 2021 року у справі №488/1409/16-а, а також висновків Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №560/15252/23, від 20 березня 2024 року у справі №560/14207/23.

Верховний Суд в ухвалі від 19 червня 2025 року про відкриття касаційного провадження вищенаведені доводи визнав необґрунтованими та відхилив.

Водночас на обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосувати положення статті 46 Закону №1058-IV, порушили положення статей 122 123 КАС України, оскільки не врахували, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом. Крім того суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, у якому зазначено, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Разом з тим, у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Посилаючись на вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду Управління вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право на здійснення перерахунку та виплату пенсії з 23 листопада 2022 року, а позовні вимоги, заявлені поза шестимісячним строком, підлягали залишенню без розгляду.

Верховний Суд в ухвалі від 19 червня 2025 року про відкриття касаційного провадження визнав вищезазначені доводи обґрунтованими, в розумінні імперативних приписів положень частини четвертої статті 328 КАС України, та достатніми для здійснення касаційного перегляду.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить Верховний Суд скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким частину позовних вимог, заявлених поза шестимісячним строком, залишити без розгляду.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд зазначає, що касаційний перегляд рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року здійснюється лише в межах доводів Управління щодо пропуску позивачем процесуального строку, передбаченого положеннями статті 122 КАС України, а також необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених положеннями статті 123 КАС України.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до Суду 30 квітня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано адміністративну справу №560/11444/24 та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

Електронна копія ухвали Верховного Суду від 19 червня 2025 року надійшла в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 19 червня 2025 року о 20:18, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копію ухвали вручено ОСОБА_1 28 червня 2025 року за його поштовою адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 0610263005786.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 вересня 2025 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку, учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

10 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Суду з відзивом на касаційну скаргу Управління.

Позивач стверджує, що Управління неправомірно використало показник середньої заробітної плати, обчислений за 2014-2016 роки (6186,32 грн), замість показника за три роки, що передували його зверненню, тобто за 2019-2021 роки.

Позивач наголошує, що він вперше звернувся за призначенням пенсії за віком саме за Законом №1058-IV, у зв`язку з цим, положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший, на нього не поширюються.

Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, згідно з якою перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за Законом №1058-IV є призначенням, а не переведенням.

Позивач вважає, що неправомірна бездіяльність Управління є триваючим правопорушенням, яке розпочалося 23 листопада 2022 року (дати призначення пенсії) і триває дотепер. Він стверджує, що оскаржити таку бездіяльність можна в будь-який час, оскільки триваюче порушення має бути припинено.

Позивач наводить висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у наступних постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2019 року у справі №495/620/17, від 10 квітня 2019 року у справі №211/1898/17, від 15 травня 2019 року у справі №504/503/17, від 31 липня 2019 року у справі №720/208/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17.

Водночас вищенаведені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.

Позивач також вказує, що судові рішення, на які посилається Управління в своїй касаційній скарзі (справи №240/12017/19, №510/1286/16-а), сформовані за інших фактичних обставин і не є релевантними до правовідносин у дані справі.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та з 14 грудня 2017 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, розмір якої обчислений відповідно до положень Закону №1058-IV.

23 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком за Законом №1058-IV.

Рішенням Управління від 23 листопада 2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV.

Зі змісту листа Управління від 20 червня 2024 року №2200-0304-8/62717 позивачу стало відомо про те, що для розрахунку пенсії за віком пенсійним органом був застосований показник середньої заробітної плати в розмірі 6186,32 грн, тобто показник за 2014-2016 роки.

Позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки відповідно до Закону №1058-IV. Відповідач відмовив у задоволенні заяви, зазначивши про відсутність для цього підстав.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2014 - 2016 роки під час призначення йому пенсії за віком за Законом №1058-IV, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено, зокрема, положеннями статей 44, 45 Закону №1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Так, згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема, згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Врахувавши указане, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням наведеного, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від сформованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

Предметом спору є розмір нарахування пенсії за період з 23 листопада 2022 року, однак із заявою про її перерахунок позивач звернувся до відповідача лише 14 червня 2024 року, а з позовом до суду 06 серпня 2024 року.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом і не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися про неналежний розмір пенсії ще в грудні 2022 року, тобто у наступному місяці після призначення йому пенсії за віком.

Ураховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 06 серпня 2024 року, його права можуть бути захищені судом лише з 06 лютого 2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 23 листопада 2022 року.

Таким чином позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 23 листопада 2022 року по 05 лютого 2024 слід залишити без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких підстав Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в частині позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення про залишення позову без розгляду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23 листопада 2022 року по 05 лютого 2024 року скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23 листопада 2022 року по 05 лютого 2024 року залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін