Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року,

м. Київ

справа №420/6607/22

адміністративне провадження № К/990/8935/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/6607/22

за позовом ОСОБА_1

до Одеського державного університету внутрішніх справ

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дмітрієва Руслана Борисовича

на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (головуючий суддя: Шляхтицький О.І., судді: Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Одеського державного університету внутрішніх справ, у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати їй додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату їй додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що відповідач усупереч приписами постанови Уряду від 28 лютого 2022 року №168 не нарахував і не виплатив їй додаткову винагороду у розмірі: 30000,00 грн, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив її права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року;

- зобов`язано Одеський державний університет внутрішніх справ здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року;

- стягнуто з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року частково задоволено заяву представника позивачки щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- стягнуто з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 3400,00 грн;

- у іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами передбачено, що всі без винятку поліцейські отримують щомісячно додаткову винагороду в розмірі: 30000 грн. Суд зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року не містять жодних виключень, винятків, обмежень стосовно виплати поліцейським фіксованої суми додаткової винагороди.

На цій основі суд першої інстанції дійшов висновку, що у період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року відповідач був зобов`язаний нараховувати й виплачувати позивачці додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.

Ухвалюючи додаткове рішення щодо судових витрат, суд виходив із неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу (10600 грн) і визнав обґрунтованою сумою до стягнення у розмірі: 3400 грн.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року задоволено апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Іншою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року задоволено апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду 31 серпня 2022 року, скасовано додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду 31 серпня 2022 року та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

Скасовуючи рішення місцевого суду по суті спору й ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правова природа додаткової винагороди полягає у виконанні завдань, а не в тому, що особа лише має статус поліцейського, тож ключовим фактором для вирішення спору є виконання або не виконання обов`язків, за які держава визначає додаткову винагороду.

У цьому контексті апеляційний суд установив, що спочатку позивачка перебувала на лікарняному, а надалі була відсутня на службі. Оскільки позивачка реально не виконувала завдань поліцейської служби, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах вона не набула права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Скасовуючи рішення місцевого суду щодо розподілу судових витрат й ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для такого розподілу відсутні з огляду на факт скасування рішення суду першої інстанції від 18 серпня 2022 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

Представник позивачки просить Верховний Суд скасувати постанови суду апеляційної інстанції та залишити в силі обидва рішення суду першої інстанції.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовує посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах.

У цьому контексті скаржник відстоює думку про те, що суд першої інстанції правильно розтлумачив указану норму і дійшов правильного висновку про те, що вона не містить жодних виключень, винятків, обмежень стосовно виплати поліцейським фіксованої суми додаткової винагороди.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, всебічно, повно й об`єктивно дослідив докази, правильно застосував матеріальний закон та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Крім цього, скаржник подав заяву про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у судах апеляційної й касаційної інстанцій у загальному розмірі: 16000,00 грн.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позиція відповідача полягає в тому, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законні й обґрунтовані рішення.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Підполковник поліції ОСОБА_1 працювала в Одеському державному університеті внутрішніх справ на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності.

У період з 24 лютого 2022 року до 7 березня 2022 року ОСОБА_1 не працювала у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до електронного лікарняного №4021690-2007688268-1.

Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №102 від 9 березня 2022 року ОСОБА_1 була направлена з 10 березня 2022 року в оперативне розпорядження начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області для участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку на території міста Одеса та Одеської області на час дії воєнного стану в Україні.

12 березня 2022 року Головне управління національної поліції в Одеській області видало наказ №440 «Про залучення поліцейських, які працюють в ОДУВС, в оперативне розпорядження ГУ НП в Одеській області, для участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку».

Відповідно до цього наказу начальник Головного управління Національної поліції в Одеській області генерал поліції третього рангу Микола Семенишин наказав залучити у період з 10 березня 2022 року до особового розпорядження до несення служби по забезпеченню публічної безпеки і порядку на час дії воєнного стану в Україні в підрозділах Головного управління Національної поліції в Одеській області поліцейських, які працюють в Одеському державному університеті внутрішніх справ, згідно з додатком.

Згідно зі списком працівників Одеського державного університетк внутрішніх справ, які направлені в оперативне розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області для участі в забезпечення публічної безпеки і порядку на території міста Одеси та Одеської області на час дії воєнного стану в Україні, підполковник поліції ОСОБА_1 направлена до відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до довідки, виданої навчально-методичним відділом, у період з 10 березня 2022 року до 22 березня 2022 року у підполковника поліції ОСОБА_1 , згідно з розкладом навчальних занять, було одне заняття, яке замість неї провела завідувачка кафедри адміністративного права та адміністративного процесу ОСОБА_2 .

Згідно з листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23 березня 2022 року №9/1320 «Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими, які проходять службу в ОДУВС», начальник Головного управління Національної поліції генерал поліції третього рангу Микола Семенишин повідомив ректору університету, що підполковник поліції ОСОБА_1 без поважних причин не приступила до виконання службових обов`язків у відділі поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, на підставі чого порушив клопотання стосовно вжиття відповідних заходів реагування та подальшого інформування керівництва Головного управління.

Про цей факт начальнику Головного управління Національної поліції в Одеській області стало відомо з доповідної записки начальника відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ОСОБА_3 .

У оперативне розпорядження вказаного відділу поліції було направлено 6 осіб, 4 з яких прибули до відділу поліції та виконували покладені на них обов`язки.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що не приступила до виконання службових обов`язків, оскільки не була забезпечена засобами індивідуального захисту та спецзасобами, вогнепальною зброєю з нормами належності.

Згідно з наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2022 року №124 о/c, підполковника поліції ОСОБА_1 , професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності, з 24 березня 2022 року звільнено із займаної посади та направлено в розпорядження Національної поліції України.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом спору у цій справі є правомірність бездіяльності Одеського державного університету внутрішніх справ, яка полягає у ненарахуванні й невиплаті позивачці додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 23 березня 2022 року.

Суди першої й апеляційної інстанції дійшли розбіжних висновків стосовно питання, чи є така бездіяльність протиправною.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційне провадження в цій справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

У касаційній скарзі представник позивачки поставив під сумнів правильність застосування судом апеляційної інстанції пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та обґрунтованість його висновку щодо відсутності у позивачки права на отримання додаткової винагороди за вказаний період.

З огляду на обставини спору, доводи його учасників і висновки судів попередніх інстанцій, у цій справі перед Верховним Судом стоїть завдання уяснити положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у контексті їхнього застосування до поліцейського, який без поважних причин не приступив до виконання службових обов`язків і не виконував завдань поліцейської служби, та на цій основі відповісти на питання чи має право позивачка на додаткову винагороду у розмірі: 30000,00 грн за період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надавши оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно зі статтею 17 цього Закону (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до частини першої, другої статті 94 цього Закону поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України

Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260, До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.

Надалі воєнний стан був продовжений указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб і Верховна Рада України затвердила його відповідним законом.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошена загальна мобілізація упродовж 90 діб. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Серед іншого, пункт 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 постановив Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Також пункт 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 постановив Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України видав постанову №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі також - «Постанова №168»).

Згідно з пунктом 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Надалі Уряд видав постанову №217 від 7 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою у пункті 1 Постанови №168 виключив в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

За колом осіб пункт 1 Постанови №168 у зазначених редакціях діяв, зокрема, щодо поліцейських.

Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови №168 у його взаємозв`язку з нормами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» дає Верховному Суду підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов`язків в обставинах військової агресії Російської Федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди.

Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов`язаними із фактичним невиконанням службових обов`язків без поважних причин.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що за обсягом фактичних обставин справи, які установив суд апеляційної інстанції, у період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року позивачка, будучи поліцейською, перебувала на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю і надалі без поважних причин не приступила до виконання службових обов`язків у відділі поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та була відсутня на службі у спірний період часу.

Застосувавши наведені висновки до указаних обставин справи, Верховний Суд констатує, що оскільки позивачка є поліцейською, яка не приступила до виконання службових обов`язків і була відсутня на службі, то в означений період вона не набула права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168.

З огляду на ці обставини й міркування, Суд вважає, що оскаржувана пасивна поведінка відповідача є правомірною.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку, що у справі ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції правильно розтлумачив норми пункту 1 Постанови №168 та зробив обґрунтований і правильний по суті висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, переглянувши оскаржувану постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що це судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Оскільки інша постанова суду апеляційної інстанції стосується додаткового рішення місцевого суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, тобто є похідною від постанови по суті спору, то підстави для її скасування чи зміни також відсутні.

Оцінюючи решту доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені й проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення рішень, які оскаржуються, і їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їхня переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Інші доводи й аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Водночас у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані постанови слід залишити без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрат не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмітрієва Руслана Борисовича залишити без задоволення.

2. Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………………

…………………………………

…………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду