Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.08.2025 року у справі №240/15566/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року

м. Київ

справа №240/15566/24

адміністративне провадження № К/990/10959/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року (постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Смілянця Е. С., суддів: Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпня 2024 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просив суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого нараховано грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2014 по 28.02.2018, сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2014 по 28.02.2018, із урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та індексації, в тому числі нарахованої в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірах згідно судового рішення у справі № 240/5979/22;

1.3. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховано грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.03.2018 по 26.01.2022, сум індексації;

1.4. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 по 26.01.2022 грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум індексації, в тому числі нарахованої в період з 01.03.2018 по 26.01.2022 в розмірах згідно судового рішення у справі № 240/5979/22.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що до складу його місячного грошового забезпечення, з якого у період з 01.01.2014 по 28.02.2018 нараховано грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідач не включив належні суми індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». Відповідач також не включив до складу місячного грошового забезпечення, з якого за період з 01.03.2018 по 26.01.2022 позивачу нараховано грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, належні суми індексації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та індексації нарахованої у розмірах згідно судового рішення у справі № 240/5979/22, з врахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу при звільненні, сум індексації грошового забезпечення. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, обчисливши розмір такої грошової допомоги із місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з урахуванням індексації нарахованої у розмірах згідно судового рішення за справою № 240/5979/22, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

4. 23.01.2025 в/ч НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2024. Відповідач також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що вчасному подання апеляційної скарги завадив факт перебування особового складу військової частини на бойовому завданні щодо стримування збройної агресії російської федерації.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.02.2025 визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та залишив апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 без руху, запропонувавши скаржнику протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

5.1. Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції вказав на те, що оскаржуване рішення прийняте 28.10.2024 в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу подано 23.01.2025 з пропуском процесуального строку. Щодо доводів скаржника про виконання особовим складом військової частини бойових завдань згідно наказів командування в рамках протидії збройної агресії російської федерації проти України, апеляційний суд зауважив, що впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Також суд вказав, що апелянт не надав належних доказів щодо терміну перебування особового складу військової частини на бойовому завданні.

5.2. Підсумовуючи Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що апелянт не довів наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2024.

6. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в/ч НОМЕР_1 10.02.2025 через підсистему «Електронний суд» подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване відсутністю фінансування, що перешкодило подати апеляційну скаргу у встановлені строки з незалежних від в/ч НОМЕР_1 обставин. На підтвердження відсутності фінансування відповідач надав лист військової частини НОМЕР_2 (вище командування) № 117/28772 від 25.10.2024.

7. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.02.2025 визнав неповажними вказані відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою в/ч НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі № 240/15566/24.

7.1. Оцінюючи наведені апелянтом причини поважності пропуску строку, суд апеляційної інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суд у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 про те, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

7.2. Також апеляційний суд зауважив, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується із обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Процесуальний строк звернення до суду, насамперед, покликаний забезпечувати принцип правової визначеності та є гарантією захисту прав сторін спору.

7.3. За наведених обставин, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.02.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. Не погодившись з рішенням апеляційного суду, в/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025.

8.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини третьої статті 328 КАС України, яка визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, серед яких, зокрема ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8.2. Касатор наводить доводи, аналогічні доводам клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про незазначення в/ч НОМЕР_1 об`єктивних перешкод для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції. Скаржник доводить, що в спірних правовідносинах причиною неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк є відсутність у відповідача коштів для оплати судового збору. Указані обставини, за доводами скаржника, не залежали від волевиявлення в/ч НОМЕР_1 , а тому відповідали критерію поважності для цілей поновлення строку на апеляційне оскарження.

8.3. Також касатор просить урахувати, що своєчасному поданню апеляційної скарги завадив факт перебування особового складу військової частини на бойовому завданні щодо стримування збройної агресії російської федерації.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 05.05.2025 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

10. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (0610251224423), ухвалу суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження від 05.05.2025 у справі № 240/15566/24 та копію касаційної скарги в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав 15.05.2025.

11. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України позивач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.08.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Оцінка Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

13. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

14. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

16. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

17. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.

18. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

18.1. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

18.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

18.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

19. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

20. Таким чином, процесуальне законодавство встановлює порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

21. Якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

22. Отже, встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

23. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

24. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

25. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

26. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

27. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

28. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

29. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

30. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

31. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

32. За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

33. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

35. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

36. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

37. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - гарантія забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

38. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

39. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

40. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

41. Як свідчать матеріали справи, в/ч НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у цій справі, оскільки нею був поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.39-43).

42. Рішення суду першої інстанції постановлено у порядку письмового провадження 28.10.2024 (а.с.47-55), а його копію доставлено до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 29.10.2024 о 18:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною у матеріалах справи та підписаною відповідальним працівником Житомирського окружного адміністративного суду (а.с.56, зворотна сторона), та не заперечується відповідачем.

43. Апеляційну скаргу на зазначене рішення направлено до суду апеляційної інстанції 23.01.2025, тобто з пропуском строку, установленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України.

44. У тексті касаційної скарги відповідач переконує, що фінансова неспроможність своєчасно сплатити судовий збір, не залежала від волевиявлення в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується листами 25.10.2024 № 117/28772 (лист вищого командування) та від 04.11.2024 № 220/13/9088 (лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України).

45. Також, зазначив, що своєчасному поданню апеляційної скарги завадив факт перебування особового складу військової частини на бойовому завданні щодо стримування збройної агресії російської федерації.

46. Перевіривши указані доводи колегія суддів зазначає таке.

47. Як зазначалось вище, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

48. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

49. При вирішенні питання про поновлення строку у межах кожної конкретної справи суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

50. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення установленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

51. Пункт 2 частини третьої статті 2 КАС України визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Указаний припис віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

52. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

53. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

54. Колегія суддів зауважує, що упорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону, у тому числі щодо своєчасної сплати судового збору, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

55. Варто звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

56. Верховний Суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

57. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

58. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

60. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому підстави для задоволенні касаційної скарги відсутні.

62. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов