ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа №640/12477/19

адміністративне провадження №К/9901/35442/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів: Блажівської Н. Є., Шишова О. О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Сорочка Є. О. (головуючого), Єгорової Н. М., Коротких А. Ю. у справі №640/12477/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семитрелер" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Семитрелер" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про звільнення від сплати судового збору, поновлення строку апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали протягом якого скаржник мав надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про поновлення строку апеляційного оскарження, продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві повернуто особі, яка її подала.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено:

Судом апеляційної інстанції установлено, що повний текст оскаржуваного рішення складено 27 квітня 2020 року, а тому граничним строком його апеляційного оскарження є 27 травня 2020 року. Однак, апеляційну скаргу подано лише 29 вересня 2020 року, тобто з пропуском встановленого КАС України строку.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку скаржник послався на своє право повторного подання апеляційної скарги після її повернення. Судом зазначено, що саме лише таке посилання не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку та не є підставою для його поновлення. При цьому, апеляційний суд указав, що стверджуючи про неможливість сплати судового збору при поданні першої апеляційної скарги як підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, скаржник не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки вказані скаржником причини пропуску строку не є поважними та відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направити справу на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом норм процесуального права. Указує, що судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 призначено розгляд указаної справи в порядку письмового провадження та здійснено процесуальну заміну Державної фіскальної служби України правонаступником - Державною податковою службою України в порядку ст. 52 КАС України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, пропуском строку апеляційного оскарження та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.

Указану ухвалу отримано скаржником 05 листопада 2020 року, що підтверджується відповідною відміткою про отримання, однак станом на час прийняття цього судового рішення, недоліки апеляційної скарги усунуто не було, судовий збір за її подання не сплачено.

У межах встановленого законом десятиденного строку, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому зазначив причини пропуску строку, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Так, суд вже наголошував на тому, що стверджуючи про неможливість сплати судового збору при поданні першої апеляційної скарги як підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, скаржник при цьому не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції. Не надано відповідних доказів сплати судового збору і протягом встановленого судом строку усунення недоліків повторної скарги.

Крім того, як обгрунтовано зазначено апеляційним судом, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Судом установлено, що інших поважних та об'єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом ще не надавалося оцінки, у поданій заяві скаржником наведено не було.

Судом установлено, що в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку, скаржник послався на своє право повторного подання скарги після її повернення. Також указав, що ним вживаються дії, спрямовані на усунення недоліків апеляційної скарги та сплату судового збору за її подання. Проте, не надав на підтвердження викладених у клопотанні обставин будь-яких доказів.

Як вірно враховано апеляційним судом, самого лише посилання на вчинення певних дій та виникнення труднощів без надання цьому жодних доказів, не дає суду можливості вважати такі обставини об'єктивно існуючими. Тому, відсутні підстави вважати, що скаржником дійсно вживалися дії, спрямовані на сплату судового збору, а також відсутні підстави вважати, що скаржник має будь-які перешкоди, пов'язані зі сплатою судового збору.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду апеляційної інстанції та наголошує, що статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, як обгрунтовано зауважено судом апеляційної інстанції, податковий орган, при поданні апеляційної скарги не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.

Щодо доводів скаржника про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не є такою, що пов'язана з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Згідно з частиною 2 статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС , застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС , згідно з якими апеляційна скарга, недоліки якої у встановлений судом строк усунуто не було, повертається скаржнику.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №640/12477/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семитрелер" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді Н. Є. Блажівська

О. О. Шишов