Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа № 826/721/16

адміністративне провадження № К/9901/12499/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/721/16

за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови накладення штрафу,

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (у складі колегії суддів: Шулежко В. П., Іщук І. О., Погрібніченко І. М.) від 29 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шурко О. І., Василенко Я. М., Степанюк А. Г.) від 16 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2016 року Державна судова адміністрація України звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила:

- визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л. В. у виконавчому провадженні № 44208787 на Державну судову адміністрацію України штрафу;

- скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л. В., винесену у виконавчому провадженні № 44208787, про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що чинним законодавством України передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови неповажності невиконання вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження, в той же час, виконання рішення суду є неможливим, оскільки, зобов`язання щодо виконання судового рішення залежить від виконання іншими суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л. В. у виконавчому провадженні № 44208787 на Державну судову адміністрацію України штрафу.

Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесену 15 грудня 2015 року у виконавчому провадженні № 44208787 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 липня 2016 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 30 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від Державної судової адміністрації України надійшли заперечення на касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в яких позивач просить оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 31 січня 2018 року касаційну скаргу Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 826/721/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 558/0/78-19 від 31 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу прийнято до провадження, відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у цій справі.

14. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9310/11/2670 від 15 липня 2014 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання ДСА України перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 січня 2011 року по 28 вересня 2011 року в сумі 52335,06 грн., щомісячного грошового утримання за період з 01 січня 2011 року по 28 вересня 2011 року в сумі 47482,70 грн. та щомісячне грошове утримання за грудень 2010 року в сумі 8432,52 грн., а всього 108250,28 грн.

16. Постановою державного виконавця від 31 липня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44208787 щодо примусового виконання вказаного виконавчого документу.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду у 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також пунктом 3 попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчим дій.

17. Державним виконавцем направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-9310/11/2670 від 15 липня 2014 року, з урахуванням вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року та ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а виконавче провадження зупинене постановою від 18 серпня 2015 року.

18. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року у справі № 2а-9310/11/2670 у задоволенні вказаної вище заяви - відмовлено.

19. Виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-9310/11/2670 від 15 липня 2014 року поновлено постановою державного виконавця від 30 листопада 2015 року.

20. За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, що зобов`язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником постановою державного виконавця від 15 грудня 2015 року накладено на ДСА України штраф у розмірі 680,00 грн., та встановлено боржнику новий п`ятиденний строк на виконання даного рішення суду.

21. Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідно до положення про ДСА України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12 та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», Бюджетного кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ДСА України є бюджетною установою, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України в межах, передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік, та усі рахунки ДСА України відкриті в органах Державного казначейства України.

23. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється ДСА України у порядку черговості згідно чинного законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Фінансування програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про Державний бюджет України».

24. Для належного виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі № 2а-9310/11/2670, ДСА України зверталась до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», розпорядником якої є ДСА України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

25. Окрім того, державний виконавець також звертався до суду із заявами про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, в яких було відмовлено ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року та від 06 жовтня 2015 року.

26. Також, листами від 17 грудня 2015 року № 18970/15 та від 21 вересня 2015 року № 16168/15 ДСА України повідомляла державного виконавця про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» для виконання рішень судів, ухвалених на користь суддів, Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь судів» передбачено 10000,00 грн. Крім того, повідомлялося, що відповідно до Закону та Порядку виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється виключно органами Державної казначейської служби України.

27. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем було проведено всі можливі дії на виконання судового рішення, стягнення коштів за яким можливе лише шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь судів».

28. Також суди зазначили, що позивач повідомляв відповідача, що виконання судового рішення здійснюється виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, інших наявних способів, які б могли бути спрямовані ДСА України на виконання рішення суду, у боржника відсутні. Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Зокрема, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанції невірно надано оцінку обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема положення ст. 11, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду боржником не виконано без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України, що повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

32. Предметом спору у цій справі є законність постанови державного виконавця про накладення штрафу з підстав її невідповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

33. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV).

35. Оцінюючи доводи та аргументи касаційної скарги, Суд вважає їх необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.

36. Згідно ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

37. Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється Державною судовою адміністрацією України у порядку черговості згідно чинного законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Фінансування програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про Державний бюджет України».

39. Підпунктом 2 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому, пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Відтак, виконання рішення суду здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державною казначейською службою України.

40. Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

41. За такого правового регулювання та обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

42. Отже, Суд доходить висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

43. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

45. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 826/721/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов