Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа № 804/6419/17

провадження № К/9901/50545/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Калашнікової О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Горбалінського В. В., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Малиш Н. І., Баранник Н. П., Щербака А. А.

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України (надалі також позивач, Мінагрополітики) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (надалі також відповідач, Орган ДВС), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 14 вересня 2017 року ВП № 53479131.

2. В обґрунтування своїх вимог Мінагрополітики посилалось на безпідставність накладення штрафу згідно зі спірною постановою державного виконавця.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову Орган ДВС наполягав на його безпідставності, стверджуючи, що позивачем під час здійснення виконавчого провадження не виконано рішення суду без поважних причин.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 21 лютого 2014 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 804/13242/13-а про зобов`язання Мінагрополітики вчинити дії.

5. 24 лютого 2017 року державним виконавцем Органу ДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53479131, якою боржника - Мінагрополітики зобов`язано вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо погашення ТОВ «Тепличний комбінат Дніпровський» в установленому законодавством порядку суми бюджетного відшкодування у розмірі 6625290,00 гривень у якості часткового відшкодування вартості будівництва нових тепличних комплексів ТОВ «Тепличний комбінат Дніпровський». Пунктом 2 цієї постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

6. 6 березня 2017 року Мінагрополітики отримало вказану постанову та 16 березня 2017 року звернулось до Органу ДВС із листом, в якому просило державного виконавця звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення та зупинити виконання судового рішення.

7. 7 квітня 2017 року Мінагрополітики отримало відповідь, якою відмовлено у зверненні до суду із вказаною заявою.

8. 14 квітня 2017 року Мінагрополітики звернулось до суду із заявою про роз`яснення судового рішення. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від , проте 3 липня 2017 року в задоволенні вказаної заяви відмовив.

9. 14 вересня 2017 року державним виконавцем установлено, що боржник станом на 14 вересня 2017 року судове рішення не виконав, і виніс постанову про накладення штрафу ВП № 53479131, якою за невиконання судового рішення на боржника - Мінагрополітики - накладено штраф у розмірі 5100,00 гривень.

10. Не погодившись із цією постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 5 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, в позові відмовив.

12. Такі рішення суди мотивували тим, що оскаржена постанова відповідача прийнята з додержанням норм чинного законодавства, а позивач не навів, які норми Закону України «Про виконавче провадження» порушені відповідачем.

13. При цьому суди обох інстанцій констатували відсутність відомостей щодо виконання рішення суду або доказів поважності причин його невиконання.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

15. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на незаконності спірної постанови.

16. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

17. Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

18. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає розгляду справи в суді касаційної інстанції.

V. Оцінка Верховного Суду

19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Водночас, 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

21. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

26. Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

27. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

28. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

29. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

30. Своєю чергою, стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

31. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

32. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

33. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, а саме відсутність відомостей щодо виконання позивачем рішення суду у справі № 804/13242/13-а або доказів поважності причин його невиконання, Верховний Суд констатує правильність позиції судів стосовно правомірності накладення на Мінагрополітики штрафу за невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк і, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

34. За змістом частини першої статті 71 КАС України в редакції, яка діяла на час звернення з цим позовом і якій кореспондують приписи частини першої статті 78 чинного КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім установлених законом випадків.

35. Ні позовна заява, ні касаційна скарга, окрім загальних тверджень про протиправність постанови державного виконавця, не містить жодної аргументації стосовно того, які саме приписи Закону України «Про виконавче провадження» порушив державний виконавець. Так само позивач під час розгляду справи в судах усіх інстанцій не навів будь-яких обставин щодо повного або часткового виконання рішення суду чи поважності причин його невиконання.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

36. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 804/6419/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Калашнікова