Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2025 року

Київ

справа №300/3663/25

адміністративне провадження №К/990/31109/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №300/3663/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тобакко» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року (суддя Могила А. Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року (головуючий суддя Качмар В. Я., судді: Гудим Л. Я., Мікула О. І.),

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2025 року до подання адміністративного позову через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Тобакко» (далі - заявник, ТОВ «Глобал Тобакко», Товариство) звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 205 від 23 травня 2025 року про виключення відомостей з Єдиного реєстру місць зберігання зареєстрованих ТОВ «Глобал Тобакко» за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Івана Франка, будинок 134, індивідуальний номер місця зберігання 70170201865.

В обґрунтування вимог вказаної заяви заявник зазначав, що основним видом його діяльності є оптова торгівля тютюновими виробами, для провадження якої Товариство має відповідну ліцензію на право оптової торгівлі. Відтак, виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання до моменту перевірки оскаржуваного рішення в судовому порядку призведе до настання негативних наслідків у вигляді припинення функціонування підприємства, простою та інших перешкод у здійсненні господарської діяльності. Заявник також вказував на очевидну протиправність означеного рішення, на користь чого, за його позицією, свідчать обставини проведення фактичної перевірки та формування висновків акта перевірки. Товариство наполягало, що у спірному випадку зупинення дії рішення податкового органу не є вирішенням справи по суті, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року, заяву Товариства задовольнив. Зупинив дію рішення № 205 від 23 травня 2025 року про виключення відомостей з Єдиного реєстру місць зберігання ТОВ «Глобал Тобакко» за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Івана Франка, будинок 134, індивідуальний номер місця зберігання 70170201865 (далі - Рішення № 205), до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження вказаного рішення.

Судові рішення вмотивовані тим, що у разі продовження дії Рішення № 205 позивач буде позбавлений можливості здійснювати основні види своєї господарської діяльності. При цьому вказане рішення здійснює певний вплив на заявника і третіх осіб, з якими Товариство має господарські відносини, може завдати шкоди та мати негативні наслідки. Суди зазначили, що вжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи. Зупинення дії спірного рішення лише надає можливість суб`єкту господарювання без ускладнень здійснювати свою діяльність на час судового розгляду справи, предметом якої є підтвердження / спростування правомірності відповідного акта індивідуальної дії.

Апеляційний суд додатково зазначив, що наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 300/5005/22.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС) подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що суди обмежилися формальним посиланням на можливе ускладнення діяльності суб`єкта господарювання та настання для нього негативних наслідків, проте, посилань на відповідні докази, які б підтверджували ці обставини, не зробили. Відсутність такого обґрунтування свідчить про неправильне застосування судами норми статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 серпня 2022 року у справі № 420/21952/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21, від 10 жовтня 2023 року у справі № 120/2284/23, від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22, що лише ймовірна загроза настання наслідків у вигляді недоотримання прибутку, упущеної вигоди, невиконання зобов`язань перед контрагентами тощо не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і не відомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, про що вказував Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року у справі № 160/1140/23. Скаржник також вказує на те, що обраний судами вид забезпечення позову є непропорційним та не відповідає меті застосування цього правового інституту. У спірному випадку позов забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення та вирішує позовні вимог до розгляду справи по суті.

Верховний Суд ухвалою від 14 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Поданий Товариством 17 вересня 2025 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" відзив на касаційну скаргу колегією суддів не розглядається з огляду на недотримання десятиденного строку на його подання, що був встановлений в ухвалі суду від 14 серпня 2025 року, копія якої була доставлена до Електронного кабінету ТОВ "Глобал Тобакко" 14 серпня 2025 року о 21:09, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Доводів про пропуск означеного строку з поважних причин відзив на касаційну скаргу не містить.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання апеляційним судом вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судами попередніх інстанцій.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24, від 21 травня 2025 року у справі № 160/12100/24).

Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.

У справі, що розглядається, ТОВ «Глобал Тобакко» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову до його подання, в якому просило зупинити дію Рішення № 205 до набрання законної сили рішенням суду, мотивуючи такі вимоги, зокрема, тим, що основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля тютюновими виробами (КВЕД 46.35). Суди попередніх інстанцій погодилися із такими доводами і виснували, що виключення місця зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання призведе до зупинення господарської діяльності позивача.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками. Так, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що долучалась ТОВ «Глобал Тобакко» до заяви про забезпечення позову (а.с.17-18), окрім основного виду діяльності за КВЕД 46.35 у позивача також наявні відкриті КВЕД 46.24 «Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою», 46.34 «Оптова торгівля напоями», 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 47.25 «Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах», 47.26 «Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах», 47.99 «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 52.10 «Складське господарство», 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.», 64.92 «Інші види кредитування», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 73.20 «Дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки», 82.99 «Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.», 46.31 «Оптова торгівля фруктами й овочами», 46.33 «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами», 46.36 «Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами», 46.37 «Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами», 47.29 «Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах», 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування», 56.30 «Обслуговування напоями», 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів».

Таким чином, позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності. За таких обставин відсутні підстави вважати, що виключення місця зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання призведе до зупинення господарської діяльності Товариства.

Більш того, під час розгляду заяви судами не було з`ясовано, чи є місце зберігання, якого стосується оскаржене рішення, єдиним місцем зберігання у межах відповідної діяльності позивача. Ця обставина має істотне значення при оцінці доводів заявника про припинення діяльності підприємства.

У заяві про забезпечення позову позивач, позицію якого підтримали суди, також стверджував, що виконання Рішення № 205 матиме вплив на господарські відносини між позивачем та третіми особами, може завдати шкоди та мати негативні наслідки. Водночас, ТОВ «Глобал Тобакко» не конкретизує, на які саме господарські відносини матиме вплив оскаржуване рішення, яка саме шкода може бути завдана. При цьому заявник до заяви про забезпечення позову не долучив жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наведені ним обставини.

У світлі викладеного обґрунтованими є доводи скаржника, що позивач не довів існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність у відповідних правовідносинах.

З огляду на означені вище обставини колегія суддів зауважує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову є помилковим.

Суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання Товариства та апеляційного суду на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 300/5005/22. Підходи Верховного Суду щодо застосування норм статей 150 - 154 КАС України у вказаній справі є аналогічними до наведених у цій справі, водночас, як уже зазначалось, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки. У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції визнає обґрунтованими доводи скаржника про відсутність підстав для забезпечення позову у запропонований Товариством спосіб саме з огляду на недоведеність таких вимог у встановлений процесуальним законом спосіб.

Отже, ТОВ «Глобал Тобакко» не доведено необхідність вжиття застосованого судами заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосований захід є таким, що суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити.

Скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тобакко» про забезпечення позову, поданої до його пред`явлення, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко