Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2020 року у справі №821/505/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року

Київ

справа №821/505/16

адміністративне провадження №К/9901/11566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін

касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Косцова І.П., судді - Турецька І.О., Стас Л.В.)

у справі № 821/11566/18

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області,

третя особа - Державний вищий навчальний заклад Херсонське морехідне училище рибної промисловості

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1, скаржник 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2, скаржник 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3, скаржник 3, ОСОБА_3 ) звернулися до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач, УДМС України в Херсонській області), третя особа - Державний вищий навчальний заклад Херсонське морехідне училище рибної промисловості (далі - третя особа, Училище), в якому просили:

визнати протиправними дії посадових осіб Управління державної міграційної служби у Херсонській області щодо невнесення відомостей про дітей до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 та відмові у видачі дозволу на імміграцію в Україну її дітей: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та, як наслідок, у видачі їм посвідки на постійне проживання в Україні.

зобов`язати Управління державної міграційної служби у Херсонській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) дозволу на імміграцію в Україну та видати посвідку на постійне проживання в Україні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, третя особа - Державний вищий навчальний заклад Херсонське морехідне училище рибної промисловості про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено.

Визнано протиправними дії Управління державної міграційної служби у Херсонській області щодо невнесення відомостей про дітей до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 та відповідно відмові у видачі дозволу на імміграцію в Україну її дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Зобов`язано Управління державної міграційної служби у Херсонській області прийняти рішення про надання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дозволу на імміграцію в Україну та видати посвідку на постійне проживання в Україні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у набутті громадянства України, отримання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні була начебто відсутність заяв батьків про надання дозволу на імміграцію вказаним дітям, а дана обставина не знайшла свого підтвердження при розгляді справи. Відтак, суд дійшов до переконання про визнання протиправними дій Управління державної міграційної служби у Херсонській області щодо невнесення відомостей про дітей до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 та відповідно відмові у видачі дозволу на імміграцію в Україну її дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій Управління державної міграційної служби у Херсонській області щодо невнесення відомостей про дітей до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 та відповідно відмові у видачі дозволу на імміграцію в Україну її дітей, то вимога позивача про зобов`язання Управління державної міграційної служби у Херсонській області прийняти рішення про надання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дозволу на імміграцію в Україну та видати посвідку на постійне проживання в Україні, на думку суду, також підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Херсонській області задоволено.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, третя особа - Державний вищий навчальний заклад Херсонське морехідне училище рибної промисловості про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у заявах про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_3 від 26.06.2006 №764/05 та від 16.01.2008 р №60/08 та ОСОБА_2 від 15.05.2008 №329/08, яких у графі клопочу про надання дозволу на імміграцію разом зі мною, відсутні будь-які записи. Відтак, відсутні підстави для задоволення позову. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що у дозволі на імміграцію в Україну від 23.06.2006 року, виданого ОСОБА_3 , не було зазначено її неповнолітніх дітей, так як вона надала свій громадський паспорт Республіки Азербайджан (дійсний у період отримання дозволу), у якому був відсутній запис про її дітей. Цей факт був відомий та вона не скористалася можливістю клопотати за своїх дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

28 листопада 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, в якій скаржники, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати зазначене рішення та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказують на те, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі досліджено обставини у справі. Так, скаржники зауважують, що ОСОБА_3 до заяви про надання дозволу на імміграцію було надано пакет документів, який містив відомості про малолітніх дітей. Проте, відповідачем, який вносив відповідні дані у заяву позивача 3 про надання дозволу на імміграцію друкованим способом на друкарській машинці, не вказано інформацію щодо малолітніх дітей скаржниці 3. Крім того, позивачка 3 також вказує, що відомості про її дітей були вказані у заяві щодо внесення змін до посвідки на постійне проживання, а також у заяві про надання дозволу на імміграцію від 15.05.2008, що була подана чоловіком ОСОБА_3 . Також, скаржниками зауважується про те, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки доказам підтвердження фактичного проживання дітей на території України з 2001 року, а саме - довідок зі школи, коледжів, приписних до призовних дільниць, свідоцтву навчального закладу про закінчення останнього. Скаржники стверджують, що дані документи чітко підтверджують те, що позивачі дотримувалися чинного законодавства України, подавали відповідні заяви, надавали до них відповідні документи, а відтак наявні підстави для скасування протиправного рішення відповідача.

Відповідачем відзиву чи заперечення на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21 грудня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Саригая Зардобського району Азербайджанської республіки. З 28.01.1973 була зареєстрована за адресою: с. Маліклі Азербайджанської РСР, з 09.04.2001 виписана та з 05.07.2006 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З 23.10.1992 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином Азербайджанської республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 29.10.2007 (переклад).

Відповідно до дозволу №145-06 на імміграцію в Україну, виданого Управлінням МВС України в Херсонській області 23.06.2006 №14235 на підставі п. 4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозволено постійне проживання в Україні. Строк дії дозволу до 23.06.2007.

У вказаному дозволі не було вказано на той час її неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження яких підтверджується свідоцтвом про народження від 14.12.1992 (переклад) та 05.11.2007 (переклад). Хоча, в паспорті Азербайджану, який був наданий нею для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні були зазначені її діти.

ОСОБА_3 отримано Посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.02.2008 - безстроково.

Також, судом встановлено, що син ОСОБА_1 з 2001 року по 2010 рік навчався у загальноосвітній школі №46 м. Херсона та отримав середню спеціальну освіту, що підтверджується довідкою зі школи від 24.04.2013. У 2010 році вступив до Херсонського морехідного училища рибної промисловості, що підтверджується довідкою Херсонського морехідного училища від 25.04.2013 року. Відповідно до характеристики випускника ВНЗ характеризується відповідальною, працьовитою людиною, має позитивну характеристику.

Отримати диплом про закінчення навчання ОСОБА_1 не має можливості в зв`язку з відсутністю паспортного документу, що підтверджується свідоцтвом навчального закладу про закінчення закладу від 26.06.2014.

20.01.2012 ОСОБА_1 був приписаний до призовної дільниці Херсонського, ОМВК, що підтверджується відповідним документом.

Син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 з 2002 року по 2013 рік навчався у загальноосвітній школі №46 м. Херсона та отримав середню спеціальну освіту. У 2013 році вступив до Херсонського морехідного училища рибної промисловості, але отримати диплом про закінчення навчання у 2016 році не має можливості, у зв`язку з відсутністю паспортного документу.

З 2012 року ОСОБА_3 зверталась до Управління державної міграційної служби в Херсонській області з питання видачі паспортного документу її дітям, надавала неодноразово письмові пояснення, переклади документів, що підтверджується копією довідки від 11.12.2012 №5345577 та довідкою Комсомольського РВ у м.Херсоні УДМС України в Херсонській області від 18.07.2013 №2590.

05.02.2016 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до Управління ДМС у Херсонській області з заявами про роз`яснення причин ненадання громадянства України.

Листами від 25.02.2016 №А-24, від 26.02.2016 №А-22 Управлінням ДМС в Херсонській області було повідомлено, що станом на 23.02.2016 документи щодо оформлення набуття громадянства України не надходили та відсутні підстави для отримання дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання в Україні та перебуваючи на території України без документа та реєстрації, позивачі порушують правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 2 цього Положення визначено, що ДМС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно п.7 Положення, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи.

Згідно ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства можуть на підставі Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови та порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію».

Відповідно до стаття 4 ЗУ «Про імміграцію» (в редакції від 22.07.2005 - чинній на момент звернення), (надалі - Закон), квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; особи, які раніше перебували в громадянстві України; батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначає Порядок, який затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі - Порядок).

Згідно статті 9 Закону та пункту 11 Порядку заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади.

За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.

Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір`ю).

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: три фотокартки; копія документа, що посвідчує особу; документ про місце проживання особи; відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України.

Відповідно до вимог статті 9 Закону, якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір`ю).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зазначає, що предметом оскарження у даній справі є протиправність дій відповідача щодо невнесення відомостей про дітей до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 та відповідно відмові у видачі дозволу на імміграцію в Україну її дітей.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 отримано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.02.2008 року - безстроково. В паспорті Азербайджану, який був наданий нею для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні були зазначені її діти.

Суд зауважує, що судом першої інстанції зазначено про те, що обставина щодо відсутності заяв батьків про надання дозволу на імміграцію не знайшла свого підтвердження при розгляді справи. Це спростовується заявами про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_3 від 26.06.2006 №764/05 та від 16.01.2008 р №60/08 та ОСОБА_2 від 15.05.2008 №329/08.

Судами також встановлено, що діти позивачки 3 у період з 2001 по 2016 роки навчалися у загальноосвітній школі № 46 м. Херсона та Херсонському морехідному училищі рибної промисловості.

Суд зауважує, що у зазначеній справі, відповідач, відмовляючи позивачам 1,2 в оформленні документів щодо набуття громадянства України, мав би також виходити з правових та фактичних наслідків такої дії, а тому був зобов`язаний обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення та врахувати право позивачів на сім`ю, інтереси для добробуту дітей позивача 3 та міцність соціальних, культурних і родинних зв`язків у сім`ї позивача 3.

Крім того, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини «для матері/батька і дитини головним елементом сімейного життя є можливість постійного спільного проживання» (постанова по справі «МакМайкл проти Сполученого Королевства» (McMichael v. UnitedKingdom) від 24.02.1995 р., Series A, № 307, р. 55, § 86).

Таким чином, втручання органу державної влади в сімейне життя позивача є неправомірним, під час прийняття рішення не враховувалась наявність двох малолітніх дітей та їх законне право на проживання разом з батьками.

Відтак, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції скасовано правильне по суті та законне рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, п.4 ч.1.ст.349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року - скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова