Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.12.2020 року у справі №640/4269/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/4269/20

адміністративне провадження № К/9901/35067/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/4269/20

за позовом Гаражного кооперативу "Барвінок до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року

(постановлену у складі головуючого судді Каракашьяна С. К. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року

(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді- Глущенко Я. Б., суддів:

Кузьменка В. В., Пилипенко О. Є.)

установив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Гаражний кооператив "Барвінок" звернувся до суду з позовом до Департамента з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, у якому просив визнати незаконними та скасувати постанови про накладення штрафу від 23 квітня 2019 року та припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17 квітня 2019 року.

2. Позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони зупинення стягнення у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі оскаржуваних постанов про накладення штрафів, до набрання рішенням у справі законної сили.

3. Заяви про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що Подільським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчі провадження №59486776 та №59486572 з примусового виконання постанов про накладення штрафу, які є предметом оскарження у суді. В рамках зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем вчиняються дії з примусового стягнення штрафів, а саме, винесено постанови про накладення арешту на кошти та майно боржника, про опис та арешт майна та встановлено обмеження на право користування.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року було задоволено заяву позивача та зупинено стягнення у виконавчих провадженнях ВП №59486776 та №~organization1~ Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ, відкритому на підставі постанов про накладення штрафу від 23.04.19р. №41/19/073-3774 та №41/19/073-3774, до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/4269/20.

5. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем надано належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в даній праві та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Департамента з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року - без змін.

7. Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того що, зупинення стягнення за оскаржуваними позивачем постановами про накладення штрафів є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже подальше примусове виконання органами державної виконавчої служби постанов про накладення штрафу унеможливить нормальне функціонування позивача та поставить під загрозу можливість виконання його статутних завдань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 640/4269/20, ухвалити нову постанову якою відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

9. Касаційна скарга аргументована тим, що судами безпідставно було зупинено виконання постанов контролюючого про накладення на позивача штрафних санкцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

11. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин 1 та 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішення контролюючого органу про накладення штрафів, які є предметом судового розгляду у цій справі, направлені до органу Державної виконавчої служби для примусового виконання.

09 липня 2020 року державним виконавцем Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання цих постанов, а 15 та 16 серпня 2020 року - постанови про арешт коштів та майна боржника.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у Законом України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Законом України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Законом України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи, що Гаражний кооператив Барвінок є неприбутковою організацією, джерелом формування майна кооперативу є вступні, членські та цільові внески, паї його членів, доходи гаражного кооперативу використовуються виключно для фінансування видатків на його утримання та реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, а тому примусове стягнення у виконавчих провадженнях (ВП №~organization2~, ВП №59486776) постанов Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про накладення штрафу на позивача призведе до сповільнення або зупинення господарської діяльності неприбуткової організації, що в свою чергу значно ускладнить поновлення оспорюваних прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Подібну правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду 10 жовтня 2019 року у справі №640/7046/19.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

За таких обставин справи колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що викладені у заяві про забезпечення позову вимоги у розрізі наявних у матеріалах справи документів дають об'єктивні підстави вважати про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у межах розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у ній.

Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а тому ці рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик