Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 826/8689/15

адміністративне провадження № К/9901/6395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2015р. (суддя - Бояринцева М.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р. (судді - Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е., Грищенко Т.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати нечинним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення її до Переліку фізичних осіб - вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», яким тимчасово заблоковано і призупинено виплату коштів;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду вчинити дії щодо внесення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не включення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2015р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, передбаченої частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не доведено, що договір її банківського вкладу має ознаки нікчемного правочину, а доводи Уповноваженої особи Фонду про те, що кошти на рахунок надійшли внаслідок «дроблення великого вкладу» є необгрунтованими та безпідставними, і матеріалами справи не підтверджуються.

Крім того, посилається на те, що договір може бути визнаний нікчемним лише на підставі рішення суду відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України, та не може бути визнаний таким Уповноваженою особою Фонду, а тому відповідач повинен діяти в межах повноважень, які дозволені йому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважає, що жодних доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, не існує.

Відповідачі не скористались своїм правом подати до суду відзиви.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2014р. між позивачем та ПАТ «КБ «Експобанк» укладено договір банківського рахунку №1775/18918/2014.

Відповідно до умов п. 1.1 цього Договору банк відкриває позивачу поточний рахунок НОМЕР_1, приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять позивачу.

12.09.2014р. грошові кошти в сумі 200000 грн надійшли від іншої фізичної особи ОСОБА_4 на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1 згідно договору позики від 08.09.2014р., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

24.09.2014р. на підстав постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014р. №597 «Про віднесення ПАТ«КБ «Експобанк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Експобанк», яким з 25.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Волощука І.Г.

20.01.2015р. на засіданні Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого протоколом №012/15, прийнято рішення про призупинення виплат коштів за рахунками вкладникам ПАТ «КБ «Експобанк» згідно складеного переліку.

Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2015р. №41 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Експобанк».

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 26.01.2015р. №15 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 26.01.2015р. та призначено Волощука І.Г. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 26.01.2015р. по 25.01.2016р.

10.02.2015р. позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду із вимогою щодо виплати їй грошових коштів за договором її банківського вкладу.

Листом Уповноваженої особи Фонду від 20.02.2015р. позивача повідомлено про включення її до Переліку фізичних осіб-вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», яким тимчасово заблоковано та тимчасово призупинено виплату коштів, у зв'язку з чим її не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Листом від 17.07.2015р. №1101/4013 позивача повідомлено про те, що правочини, укладені 12.09.2014р., за якими відповідно до платіжних доручень з поточного рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в рівних сумах по 200000 грн на поточні рахунки фізичних осіб, в тому числі позивача, з призначенням платежів «перерахування коштів на приватний рахунок згідно договору позики» є нікчемними з підстав, передбачених пунктами 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як такі, за якими банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Окремим листом від 17.07.2015р. №1101/4020 Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про визнання нікчемним її договору банківського рахунку від 12.09.2014р. №1775/18918/2014 з підстав, передбачених пунктами 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду встановлено нікчемність договору банківського вкладу позивача, про що складено відповідний висновок, а оформлення нікчемності правочину окремим рішенням Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» або визнання договору недійсним окремо в судовому порядку не вимагається.

Крім того, суди виходили з того, що позивач отримала грошові кошти на свій рахунок внаслідок так званого «дроблення великого вкладу» від іншого вкладника ОСОБА_4, який в день перерахунку коштів позивачу, здійснив такий самий перерахунок у 200000 грн на рахунки ще 25 вкладникам цього банку, що в результаті призвело до збільшення розміру вимог, які могли бути заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порівняно з максимально гарантованою сумою, що могла бути заявлена для відшкодування Фондом вкладником ОСОБА_4, та могло призвести до отримання останнім переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що підпадає під положення пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів». Суди виходили з того, що у протилежному випадку, за відсутності дроблення вкладів, сума вкладу, що перевищує 200000 грн мала би відшкодовуватися не за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а за загальною процедурою ліквідації банку.

Суди виходили з того, що постановою Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «КБ «Експобанк» від 11.09.2014р. протягом 180 днів запроваджено обмеження в діяльності банку, зокрема, не допускалося проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом та зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам, а тому укладення позивачем договору банківського вкладу від 12.09.2014р. і зарахування на нього коштів свідчить про вчинення посадовими особами банку протиправних дій на порушення прямої заборони регулятора.

Крім того, суди виходили з того, що висновок про нікчемність договору банківського вкладу позивача зроблено Уповноваженою особою Фонду в межах наданих їй повноважень статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що 12.09.2014р. на рахунку ОСОБА_4 знаходились кошти у розмірі 5323772,95 грн, цього ж дня з його рахунку сумами по 200000 грн перераховано кошти на поточні рахунки 25 фізичним особам, в тому числі на рахунок позивача, тобто фактично кошти на рахунок позивача не вносились, а зазначена фінансова операція була проведена виключно з метою отримання коштів за рахунок Фонду шляхом поділу одного рахунку на декілька.

Суд виходив з того, що відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у господарському віданні, а зазначені операції з дроблення рахунку спрямовані на заволодіння державним майном, а тому є нікчемними в силу приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI).

Наявність чи відсутність передбачених законом підстав для невключення до переліку вкладників, зокрема чи пов'язує відповідач такі обставини з нікчемністю правочинів, підлягає перевірці та встановленню в рамках розгляду даної справи на підставі дослідження відповідних доказів.

В ході розгляду справи судами встановлено, що підставою для віднесення правочину, вчиненого позивачем, до нікчемного є пункти 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

В той же час, в порушення вимог статті 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) щодо законності та обґрунтованості судових рішень, судами не з'ясовано яким чином укладений з позивачем договір банківського вкладу призвів до неплатоспроможності банку або неможливості виконання ним зобов'язань перед іншими кредиторами, що передбачено пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Крім того, суди прийшли до висновку, що укладення банком договору банківського вкладу з позивачем могло призвести до отримання іншою особою переваг (пільг), що відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI свідчить про нікчемність правочину.

При цьому суди не перевірили походження таких коштів, чи мала місце позика позивачем цих коштів у особи, яка їх перерахувала на рахунок позивача, про що зазначено у виписці по особовому рахунку, і якщо ні, то якими доказами чи судовими рішеннями такі обставини спростовані.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними і зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р. у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

Н.В. Коваленко