Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2021 року у справі №560/5412/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 560/5412/20

адміністративне провадження № К/9901/17963/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Блонського В. К. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М. М., суддів Сапальової Т. В., Смілянця Е. С. ),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - відповідач, скаржник), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування ОСОБА_1 до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення ОСОБА_1;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення ОСОБА_1;

перерахунок здійснити, починаючи з дати призначення пенсії 16 грудня 2017 року, та виплатити різницю з урахуванням сплачених сум;

зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду протягом місяця, з дня набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі-Закон № 2262-XII), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що отримувана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, пенсія позивача підлягає перерахунку з моменту призначення з 16 грудня 2017 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На підтвердження своїх вимог у касаційній скарзі відповідач зазначає, що в оскаржуваних рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року суди неправильно застосували положення ~law33~, статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-ХІІ), у зв'язку з чим дійшли помилкового та необґрунтованого висновку щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення.

Скаржник звертає увагу, що суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2196/17-а, про те, що встановлений Кабінетом Міністрів України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до ~law35~, є обов'язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі. Положення абзаців п'ятого та сьомого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), щодо врахування для перерахунку пенсії щомісячної премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію, а також неврахування для перерахунку пенсії додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, скасованих чи таких, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами).

Крім того, скаржник наголошує на неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 286/2987/16-а, про те, що грошове забезпечення є однією із соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям. При цьому до інших гарантій законом віднесено: продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, пільги та компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей, одноразова грошова допомога тощо та у рішенні від 13 березня 2019 року у зразковій справі № 240/6263/18 про те, що відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 перерахунок пенсій, призначених згідно із ~law37~ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), здійснюється із урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.

Також у касаційній скарзі скаржник звертає увагу на неврахуванні судами попередніх інстанцій положень частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду. Вказане твердження скаржник обґрунтовує наявністю правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 17 липня 2018 року у справі № 521/21851/16-а, зміст якої зводиться до того, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 17 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №560/5412/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 вересня 2021 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

17 серпня 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Крім того, позивач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно включення до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачу з 16 грудня 2017 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до ~law38~.

При призначенні пенсії позивачу враховано грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років 40%, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі: робота з таємними виробами, носіями, документами 10%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 420%, в цілому 5701,32 гривень.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року №1252-1050/Б-03/8-2200/20 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку з підстав того, що щомісячна додаткова грошова винагорода не враховується при визначенні розміру грошового забезпечення позивача для обчислення пенсії.

Також вказаним листом позивача повідомлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), на підставі наданої Хмельницьким обласним військовим комісаріатом довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 1 березня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії позивача.

Вважаючи вищевказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року відповідають не повністю, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спірні відносини у цій справі врегульовуються, зокрема, ~law39~ та ~law40~.

Так, ~law41~ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

~law42~ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до положень ~law43~ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до положень ~law44~ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до ~law45~.

Згідно з ~law46~ особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за ~law47~, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перед звільненням зі служби.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, відповідно до Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

~law52~ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за ~law53~, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" визначено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, ~law54~, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії (в розмірах, установлених законодавством).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем при призначення пенсії не враховано такий вид грошового забезпечення як щомісячна додаткова грошова винагорода.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода носить систематичний, щомісячний характер, належать до додаткових видів грошового забезпечення, а тому відповідно до ~law55~ підлягає включенню у довідку та врахуванню під час обчислення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 0640/4032/18 та від 19 серпня 2021 року у справі №1940/1818/18.

З огляду на зазначене слідує, що отримувана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що пенсія позивача підлягає перерахунку.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій Порядку №45, Постанови №103 та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2196/17-а, висновків Верховного Суду у рішенні від 13 березня 2019 року у зразковій справі №240/6263/18, оскільки спір у справі №560/5412/20 стосується не перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення (підвищення розміру грошового забезпечення діючим військовослужбовцям), а діями пенсійного органу щодо неврахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення під час призначення позивачу пенсії.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 286/2987/16-а, оскільки у вказаній справі суд касаційної інстанції не викладав жодних висновків щодо врахування при призначенні пенсії військовослужбовцям щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Так, спір у вказаній справі стосувався урахування під час перерахунку пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, винагороди АТО, індексації та компенсації за невикористану відпустку.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 122 КАС України в частині строків звернення до суду з адміністративним позовом та неврахуванням судами висновків щодо застосування статті 122 КАС України, викладених у постанові Верховного Суду, виходячи із наступного.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами 1 -2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частинами 1 -2 статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 у справі № 240/12017/19 висловив наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо".

У справі № 560/5412/20 колегія суддів не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі № 240/12017/19.

При цьому, висновки Верховного Суду стосовно застосування статті 122 КАС України, викладені у постанові від 17 липня 2018 року у справі № 521/21851/16-а, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, повністю відповідають позиції Верховного Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 31 березня 2021 у справі № 240/12017/19. Тому, колегія суддів приймає до уваги довід касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 липня 2018 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі довідки від 16 березня 2018 року №350/173/128/72 про основні та додаткові види грошового забезпечення (помісячно), одноразові додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням. Вказана довідка видана Військовою частиною А 0780.

Таким чином, отримавши 16 березня 2018 року довідку №350/173/128/72, позивач знав про складові свого грошового забезпечення, водночас до відповідача стосовно перерахунку своєї пенсії звернувся лише 17 лютого 2020 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20 березня 2020 року №1252-1050/Б-03/8-2200/20 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку з підстав того, що щомісячна додаткова грошова винагорода не враховується при визначенні розміру грошового забезпечення позивача для обчислення пенсії. Однак, до суду із позовом щодо оскарження вказаних дій відповідача ОСОБА_1 звернувся лише 14 вересня 2020 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи предметом розгляду у цій справі є перерахунок пенсії позивача з 16 грудня 2017 року (дати призначення).

Таким чином, про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Крім того, як зазначено вище, позивачем отримано довідку про складові грошового забезпечення 16 березня 2018 року. Тобто, у будь-якому випадку позивач мав бути обізнаний про можливе порушення свої прав відповідачем.

Крім того, отримання позивачем листа відповідача від 20 березня 2020 року №1252-1050/Б-03/8-2200/20 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 2 роки після отримання пенсії за грудень 2017 року. Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що позивач після отримання листа відповідача від 20 березня 2020 року, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, звернувся до суду щодо оскарження дій відповідача лише 14 вересня 2020 року, тобто маже через 6 місяців.

Колегія Суддів наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Колегія суддів зазначає, що позивач безумовно має право на перерахунок пенсії із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення, однак оскільки позивач звернувся до суду 14 вересня 2020 року, про що свідчить поштовий штамп на конверті, то щодо позовних вимог з 16 грудня 2017 року по 13 березня 2020 року ним пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовом, при цьому не наведено поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.

Також, суд звертає увагу на те, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Так, відповідно до частини третьої вказаної статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за період з 16 грудня 2017 року по 13 березня 2020 року необхідно залишити без розгляду, а в іншій частині суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів не приймає посилання позивача, викладене у відзиві на касаційну скаргу, на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 в частині дотримання строків під час перерахунку пенсії, оскільки у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду було установлено, що ОСОБА_3 дізнався про призначення йому пенсії у неналежному розмірі, отримавши довідку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від 28 грудня 2016 року № 3528. У зв'язку з цим 30 грудня 2016 року ОСОБА_3 подав до управління ПФУ заяву про проведення перерахунку розміру пенсії і, отримавши у січні 2017 року відмову у перерахунку, у лютому 2017 року звернувся до суду з цим позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) шестимісячного строку.

Тобто, у вказаній справі Суд встановив, що позивач дізнався про належний розмір його пенсії із довідки від 28 грудня 2016 року та протягом двох місяців звернувся до суду за захистом порушених прав, чим дотримався встановленого процесуальним законом шестимісячного строку.

В той же час, у справі №560/5412/20 судом було установлено, що позивач отримав аналогічну довідку 16 березня 2018 року, як у справі №522/2738/17, водночас звернувся до суду з позовом лише у вересні 2020 року, тобто більше ніж через 2 роки. Вказане однозначно свідчить про пропуск шестимісячного строку звернення до суду із позовом, встановленим частиною 1 статті 122 КАС України.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень ~law56~, ~law57~, Порядку №45, Постанови №103 та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №286/2987/16-а, та у рішенні від 13 березня 2019 року у зразковій справі № 240/6263/18, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Однак, під час касаційного розгляду справи було встановлено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статті 122, 123 КАС України та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 липня 2018 року у справі №521/21851/16-а та від 31 березня 2021 у справі № 240/12017/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Також колегія суддів зазначає, що статтею 381 КАС України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.

Зокрема вказаною статтею передбачено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За встановлених у цій справі обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 16 грудня 2017 року по 13 березня 2020 року та у вказаній частині позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

В іншій частині Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко