Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2018 року у справі №812/949/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 812/949/15

адміністративне провадження № К/9901/33279/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року (суддя Свергун І. О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (судді: Шишов О. О. (головуючий), Сіваченко І. В., Чебанов О. О.) у справі № 812/949/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 0000351901, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 339
790,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про непідтвердження належними документами господарських операції, за якою позивачем сформовано податковий кредит, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами МПП фірма "Оста ", ТОВ "Стілл-Імпекс" та ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на наявність первинних документів та реальності здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5 Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 19.11.2013 № 136/19-0/05763797, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування ПАТ "Луганськтепловоз" заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п.
198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 339 790,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами МПП фірма "Оста ", ТОВ "Стілл-Імпекс" не мали реального характеру, оскільки згідно довідки, отриманої від іншого контролюючого органу № 2478/12-34-22-09 від
24.10.2013, інформації від МППФ "Оста" не надходило, останнім не надано документі, які б підтверджували формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень, серпень 2013 року, а згідно акту від 28.08.2013 № 164/22-03/33857006 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Стілл-Імпекс" не підтверджено господарські правовідносини вказаного суб'єкту господарювання по ланцюгу постачання. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (ТОВ "ЛЕО") відповідач зазначив, що в порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ "ЛЕО" виписано зведені податкові накладні від 30.06.2013 № 2758/341 та від 31.07.2013 №3438/341 не по першій події (оплата), а відповідно позивач не має право на формування ПДВ за такими накладними.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з МПП фірма "Оста ", ТОВ "Стілл-Імпекс ", ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", за наслідками яких сформував показники ПДВ у податкових деклараціях.

01.02.2013 між ПАТ "Луганськтепловоз" (замовник) та МПП фірма "Оста" (підрядник) укладено договір № 814-2, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання на виконання робіт, а саме: ремонт крівлі 1-3 прольотів, західної прибудови, торців ліхтарів та парапетної стіни, поперечного прольоту інв. № 000027.

20.12.2012 між ПАТ "Луганськтепловоз" (покупець) та ТОВ "Стілл-Імпекс" (продавець) укладено договір постачання № 803-398/12, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію згідно зі специфікаціями.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами було надано копії документів, зокрема, договори, акти здачі - приймання робіт (виконання робіт), податкові накладні, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості платіжні доручення. На підтвердження факту транспортування товару позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо транспортно-експедиційних послуг за маршрутом: м. Дніпропетровськ - м. Луганськ, замовлення, рахунок-фактуру.

08.09.2008 між ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" та ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" укладено договір № 12 про постачання електричної енергії. В зазначеному договорі визначена періодичність оплати за надані послуги.

На виконання умов договору ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" видало позивачу податкові накладні від 31.07.2013 № 3438/341, від 31.06.2013 № 2758/341. На підставі вказаних податкових накладних позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ 572435,61 грн.

Підтвердженням поставки електроенергії є акти прийняття-передавання товарної продукції.

Оплата за поставлену електроенергію здійснена позивачем згідно з платіжними дорученнями від 11.06.2013 № 13444, від 11.06.2013 № 13443, від 11.06.2013 № 13445, від 18.06.2013 № 13704, від 27.06.2013 № 14031, від 26.07.2013 № 14726, від 08.07.2013 № 14179, від 15.07.2013 № 14379, від 02.08.2013 № 14922.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності доказів реальності господарських операцій позивача з контрагентами. Зазначає, що ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" виписало зведені податкові накладні на користь позивача не по першій події, що свідчить про неправомірність таких накладних.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Податковий кодекс України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податковий кодекс України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податковий кодекс України.

10.6. Пункт 201.2 статті 201.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

12.1. Пункт 15.

У разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, гідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

16. У разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70, 71, 72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на інформацію, надану іншими контролюючими органами, зокрема щодо ненадання контрагентом документів для підтвердження формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень, серпень 2013 року та непідтвердження господарських правовідносин контрагента по ланцюгу постачання, оскільки така інформація носить інформативний характер, сформована без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

22. Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, платникам податку надано можливість складання зведеної податкової накладної за наявності відповідних підстав. Підставами для складання зведених податкових накладних є: безперервний або ритмічний характер постачання, постійні зв'язки постачальника з покупцем та обов'язкове підтвердження фактичних обсягів постачання товарів/послуг відповідними документами (реєстром товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг).

Враховуючи встановлені судами обставини щодо безперервного характеру постачання контрагентом на користь позивача електричної енергії, наявності між ними постійних зав'язків та підтвердження фактичних обсягів постачання товару відповідними документами (акти прийняття-передавання товарної продукції на електроенергію) колегія суддів погоджується з висновками судів щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум по зведеним податковим накладним, виписаним ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".

Доказів на спростування встановлених судами обставин контролюючим органом не надано.

23. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені, зокрема і в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що доводи контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 812/949/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова