Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №815/7209/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №815/7209/16

адміністративне провадження №К/9901/39101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 (суддя Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (судді: Кравець О.О. (головуючий), Домусчі С.Д., Коваль М.П.) у справі №815/7209/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Одеської митниці ДФС про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2016/000138/2 від 28.11.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2016/000138/2 від 28.11.2016.

4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Компанією SC IPEC SA (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №1822, предметом якого є продаж тарілок ІІІ сорту, отриманих внаслідок виробничого процесу продавця.

Відповідно до інвойсу від 16.11.2016 №20163622, на виконання умов Договору купівлі-продажу №1822 від 31.10.2016 Компанія SC IPEC SA (Продавець) поставило на користь Підприємця посуд столовий з тонкої кераміки (3-го сорту).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, уповноваженою особою декларанта - ТОВ «Євротранс» разом з митною декларацією №500060006/2016/022365 від 28.11.2016 до Одеської митниці ДФС подано зовнішньоекономічний договір №1822 від 31.10.2016, інвойс №20163622 від 16.11.2016, експортна митна декларація №16ROBV0300E0074880, та інші документи.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору.

Під час перевірки наданих документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у них містяться розбіжності, зокрема, в інвойсі №20163622 від 16.11.2016 не вказано посилання на контракт чи на номер автомобіля, що унеможливило ідентифікацію поставки даного товару; статтею 6 зовнішньоекономічного договору (контракту) №1822 від 31.10.2016 передбачено надання цінової пропозиції, яка є додатком до контракту, однак наданий прас-лист (цінова пропозиція) датований 21.12.2015, а отже додаток до контракту прайс-лист (цінова пропозиція) підписаний раніше ніж зовнішньоекономічний договір (контракт) від 31.10.2016 №1822; в наданій до митного оформлення експортній митній декларації №16ROBV0300E0074880 вартість товару відрізняється від вартості товару, поданого для митного оформлення у перерахунку румунських лей до євро.

З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД №500060006/2016/022365 від 28.11.2016, митним органом, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було запропоновано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики по товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

28.11.2016 уповноваженою особою декларанта - ТОВ «Євротранс» до Одеської митниці ДФС надіслано електронне повідомлення про те, що витребувані митним органом документи надаватися не будуть.

У зв'язку з чим, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №500060006/2016/022365 від 28.11.2016 товару, Одеською митницею ДФС прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2016/000138/2 від 28.11.2016.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду наявність розбіжностей у наданих позивачем для митного оформлення імпортованих товарів, а також на ненадання позивачем всіх витребуваних додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок, та які б підтверджували числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок

9. Підприємцем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

11.2. Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

11.3. Частина друга статті 53.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

11.4. Частина третя статті 53.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

11.5. Частина четверта статті 53.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

11.6. Частина п'ята статті 53.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

11.7. Частина перша статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

11.8. Частина друга статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

11.9. Частина третя статті 54.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

11.10. Частина шоста статті 54.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

11.11. Частина сьома статті 54.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

11.12. Частина перша статті 57.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

11.13. Частина друга статті 57.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

11.14. Частина третя статті 57.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

11.15. Частина четверта статті 57.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

11.16. Частина восьма статті 57.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

13. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

14. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Судами встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

20. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

21. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей відносно ціни (її складових) товару та містили розбіжності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що в інвойсі №20163622 від 16.11.2016 не вказано посилання на контракт чи на номер автомобіля, що унеможливило ідентифікацію поставки даного товару, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що під час митного оформлення декларантам також було подано пакувальний лист у якому міститься повний перелік товару, котрий постачається Компанією SC IPEC SA (Румунія) на адресу позивача, посилання на інвойс №20163622 від 16.11.2016, та інформація щодо номера автомобіля перевізника.

Безпідставним є також і посилання контролюючого органу на те, що, що у наданій до митного оформлення експортній декларації МД №16ROBV0300E0074880 вартість товару відрізняється від вартості товару поданого до митного оформлення (у перерахунку румунський лей до євро), оскільки експортна декларація містить в собі відомості щодо товару у євро в на суму 9542,70, яка повністю співпадає із вартістю в інвойсах та банківських документах та саме ця вартість у євро зазначається в графі 22 поданої до митного оформлення декларації.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що наданий прас-лист (цінова пропозиція) датований 21.12.2015, а отже додаток до контракту прайс-лист (цінова пропозиція) підписаний раніше ніж зовнішньоекономічний договір (контракт) від 31.10.2016 №1822, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки саме отримання Підприємцем від Компанії SC IPEC SA вказаного прайс-листа цінами на товар, послугувало підставою для укладення Договору купівлі-продажу №1822 від 31.10.2016, що є абсолютно логічним, оскільки однією із визначальних умов для укладення правочину є ціна на товар, крім того у зазначеному прас листі визначено, що ціни, які в ньому зазначені дійсні до 31.12.2016, тобто вказані ціни були дійсні і на момент підписання Договору і на момент поставки товару.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

23. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №815/7209/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду