Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2019 року у справі №818/1598/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №818/1598/17

адміністративне провадження №К/9901/20598/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Стеценка С. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/1598/17

за позовом ОСОБА_1 до Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду, прийняту 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л. В., суддів Спаскіна О. А., Присяжнюк О. В.,

встановив:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії.

На зазначене рішення суду Головою ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області подано апеляційну скаргу, провадження за якою відкрито 07 березня 2018 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року апеляційне провадження у справі зупинене.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року апеляційне провадження поновлене.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року закрито апеляційне провадження.

Повторно апеляційну скаргу Головою ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області було подано 08 травня 2019 року.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у задоволенні клопотання Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування оскаржуваного судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення судового рішення без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Як вбачається зі змісту вказаної норми, суд апеляційної інстанції зобов'язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку.

Тобто, встановлений річний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений.

Це правило стосується як випадків подання апеляційної скарги прокурором, так і суб'єктом владних повноважень.

Із зазначеного правила існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Проте, вказаний виняток до спірних правовідносин не може бути застосований, оскільки відповідач до участі у справі був залучений, а постановлення оскарженої ухвали не передбачало повідомлення учасників справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.

Оскільки судове рішення було складено у повному обсязі 22 грудня 2017 року, а апеляційна скарга подана 08 травня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування того, що первинна апеляційна скарга подана у строк, передбачений для апеляційного оскарження, але апеляційним судом провадження по справі було зупинено, а потім закрито, у зв'язку з чим є підстави для поновлення строку повторно поданої апеляційної скарги.

З цього приводу суд зазначає, що зазначені відповідачем обставини могли бути підставою для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження лише у випадку подання апеляційної скарги в межах річного строку. У спірному ж випадку, строк на апеляційне оскарження не може бути поновлений незалежно від поважності причин його пропуску.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.. і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Положеннями ч. 2 ст. 49 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У спірному випадку відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, подав апеляційну скаргу, по якій після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати, та за приписами п. 2 ч. 1 ст. 305 КАС України, - закрито апеляційне провадження.

Отже, у даній справі для суб'єкта владних повноважень були створені умови за яких останній мав реальну можливість оскаржити рішення суду першої інстанції, проте відповідач через неналежне оформлення довіреності, не вчинив належні дії, пов'язані з оскарженням рішення суду у строк встановлений законом.

Враховуючи встановлені обставини, Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції дотримано необхідного балансу та не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, зупинення провадження у даній справі не впливає на строк, передбачений процесуальним законодавством на оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі № 818/1598/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

С. Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду