Історія справи

Постанова КАС ВП від 04.04.2023 року у справі №160/1004/22
Постанова КАС ВП від 15.11.2023 року у справі №160/1004/22
Постанова КАС ВП від 04.04.2023 року у справі №160/1004/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа №160/1004/22

адміністративне провадження № К/990/29345/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року (суддя Лозицька І.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року (колегія у складі суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., Мельника В.В.)

у справі № 160/1004/22

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5

до Міністерства оборони України

про стягнення коштів.

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просили стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 85 569,75 грн на відшкодування інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання щодо виплати одноразової грошової допомоги.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що під час проходження служби у зоні проведення антитерористичної операції загинув ОСОБА_6 (чоловік, батько та син позивачів), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , дата видачі 04.09.2017.

3. Позивачі звернулися до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із відповідними заявами про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII.

4. Однак, протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 №34 було відмовлено у призначенні означеної одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині, сину та дочці померлого ОСОБА_6 .

5. Вважаючи відмову у призначенні та виплаті допомоги протиправною, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.12.2020 у справі № 640/1530/19 було задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та її в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Служба у справах дітей Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.03.2018 № 34 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_5 , матері - ОСОБА_1 , батьку - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 ;

- зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити дружині - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_5 , матері - ОСОБА_1 , батьку - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 , передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата;

- стягнено з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору.

7. Відповідач не погодився з означеним рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 640/1530/19 задоволено частково апеляційну скаргу Міністерства оборони України: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 змінено та викладено абзац третій резолютивної частини рішення у наступному змісті: "зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити дружині - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_5 , матері - ОСОБА_1 , батьку - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 , передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата"; в решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 - залишено без змін.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 набрало законної сили 01.03.2021.

На виконання зазначеного рішення відповідач провів остаточний розрахунок з позивачами лише 30.11.2021.

8. З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, позивачі вважають, що мають право на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, а тому звернулися до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач несвоєчасно виплатив одноразову грошову допомогу, яка передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та яка призначена на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2020 року у справі № 640/1530/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021. Тому є підстави для сплати відповідачем 3% річних за несвоєчасну сплату означеної допомоги та інфляційних втрат.

10. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2023, позов задоволено частково:

- зобов`язано Міністерство оборони України провести ОСОБА_3 за період з 31.03.2018 по день фактичного розрахунку 30.11.2021 нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн;

- зобов`язано Міністерство оборони України провести ОСОБА_4 за період з 31.03.2018 по день фактичного розрахунку 30.11.2021 нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн;

- зобов`язано Міністерство оборони України провести ОСОБА_5 за період з 31.03.2018 по день фактичного розрахунку 30.11.2021 нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн;

- зобов`язано Міністерство оборони України провести ОСОБА_1 за період з 31.03.2018 по день фактичного розрахунку 30.11.2021 нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн;

- зобов`язано Міністерство оборони України провести ОСОБА_2 за період з 31.03.2018 по день фактичного розрахунку 30.11.2021 нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання, за аналогією закону, у даному спірному випадку підлягають застосуванню норми Закону №1282-XII та положення Порядку №1078, у зв`язку з чим суд зауважив, що, на відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3% / 365 (кількість днів у році помножену на кількість днів прострочення, але виходячи з правової природи відшкодування 3% річних (як плати за користування чужими грошовими коштами) з їх обрахунком до дня, коли гроші сплачено, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

Отже, позивачі мають право на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, яка на виконання рішення суду була їм нарахована.

Крім того, початок періоду, протягом якого прострочено виплату одноразової грошової допомоги слід пов`язувати з датою рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 про відмову у виплаті ОГД, яке було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.

Щодо граничної дати закінчення строку прострочення, то такою слід вважати 30.11.2021 (день зарахування коштів) для розрахунку інфляції та 29.11.2021, день що передує дню коли грошове зобов`язання перед позивачем виконано і кошти перераховані на її картковий рахунок, для розрахунку 3% річних.

13. Суд першої інстанції, враховуючи положення ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 9 КАС України з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачів, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача провести позивачам за період з 31.03.2018 по день фактичного розрахунку 30.11.2021 нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням строків виплати грошових коштів у загальній сумі 1135000,00 грн (по 227000,00 грн кожному).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

15. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постанові Верховного Суду від 27.12.2022 у справі № 640/14757/21, від 12.02.2020 у справі № 826/17656/16; неправильно витлумачили зміст ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) та безпідставно застосували ст. 625 ЦК України, не врахували здійснення виплати одноразової грошової допомоги частинами.

Спір про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не може вважатися публічно-правовим, оскільки відповідач, як орган владних повноважень не наділений функціями щодо таких дій. Позивачі пропустили строк звернення до суду із цим позовом.

16. Позивачі відзивів на касаційну скаргу не подали, ухвалу про відкриття касаційного провадження згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, отримали - 20.09.2023, 28.09.2023.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

18. Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.12.2022 у справі №640/14757/21, від 12.02.2020 у справі № 826/17656/16.

19. Зокрема, у постанові від 27.12.2022 у справі №640/14757/21 за схожих обставин Верховний Суд дійшов наступного висновку:

« законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а.

Тому в даному випадку ні рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги від 05.12.2019, ні рішення про призначення одноразової грошової допомоги від 21.01.2021 (прийняте на виконання судового рішення у справі №640/6449/20) не впливає на встановлення строку виплати одноразової грошової допомоги, оскільки законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

З урахуванням того, що у справі, яка розглядається, Міноборони виконало перед позивачем покладену на нього державою функцію щодо соціального захисту військовослужбовців шляхом виплати йому гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності (09.02.2021 відповідачем нараховано та виплачено позивачеві на банківську картку кошти в сумі 576 300, 00 грн, що не заперечується сторонами), то колегія суддів вважає, що в даному випадку безпідставно стверджувати про несвоєчасність виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.

Що стосується застосування до даних правовідносин статті 625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, у справі, яка розглядається, колегією суддів не встановлено факту прострочення виплати одноразової грошової допомоги. Відтак, відсутні підстави для стягнення з Міноборони на користь позивача 111 956,19 грн, що складається з 20 462,59 грн - 3% річних за несвоєчасну виплату, 41 493,60 грн - інфляційні втрати.»

20. Також у цій постанові Верховний Суд зазначив, що :

« основним критерієм для висновку про неможливість індексації одноразової грошової допомоги, виплаченої на підставі статті 16 Закону № 1282-ХІІ є те, що вказана допомога має разовий характер і не включена ані Законом №1282-ХІІ, ані Порядком №1078 до виплат, які підлягають індексації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин норми Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача спірних сум.»

21. Колегія суддів звертає увагу, що зазначена практика Верховного Суду є релевантною до спірних правовідносин. Відступ від правової позиції, викладеної Верховним Судом у зазначених постановах, не здійснювався.

22. Отже, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин положення Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача спірних сум.

23. Крім того, у позовній заяві позивачі зазначають, що їм на картковий рахунок 28.04.2021 були здійснені зарахування коштів у розмірі 800 000,00 гривень, як одноразова грошова допомога, а 30.11.2021 була зарахована решта виплати у розмірі 335 000,00 гривень.

24. Отже, Міноборони виконало перед позивачами покладену на нього державою функцію щодо соціального захисту членів сім`ї військовослужбовця шляхом виплати їм гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги.

25. Також суди попередніх інстанцій безпідставно посилаються на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16, оскільки у цій справі предметом спору було стягнення з ПАТ "Харківгаз" інфляційних втрати та 3 % річних, які нараховані на прострочені суми грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу, що не є подібним до справи, що розглядається.

26. Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, то у цій справі та справі, що розглядається, відрізняються обставини справи, оскільки у справі №826/17656/16 шкода, завдана незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

27. Щодо доводів скаржника про те, що спір про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не може вважатися публічно-правовим, оскільки відповідач, як орган владних повноважень не наділений функціями щодо таких дій, то колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18 спори про відшкодування передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

28. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи № 640/1530/19, якою зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, здійснено за правилами адміністративного судочинства, а тому справа № 160/1004/22 також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

29. Щодо пропуску строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів зазначає про те, що позивачі звернулися в межах строку звернення, встановлених ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки виплату другої частини ОГД було здійснено 30.11.2021, а до суду з цим позовом про відшкодування інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання щодо виплати одноразової грошової допомоги звернулися 18.01.2022.

30. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

31. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

32. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

33. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі №160/1004/22 скасувати.

Прийняти нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб