Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2021 року у справі №520/6532/2020
Постанова КАС ВП від 15.06.2023 року у справі №520/6532/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 520/6532/2020

провадження № К/9901/19831/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (у складі головуючого судді - Полях Н.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді: Спаскіна О.А., суддів: П`янової Я.В., Любчич Л.В.) у справі №520/6532/2020,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. 22 травня 2020 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - позивач, Універистет), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Харківського національного університету витрати пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 13 891,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції з 16 серпня 2018 року по 26 лютого 2019 року, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 23 липня 2018 року №288 о/с відповідача прийнято на службу до Національної поліції і зараховано курсантом з 16.08.2018 за напрямом підготовки "Право", а наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.02.2019 №70 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліції» (за власним бажанням). 26 лютого 2019 року на виконання вимог пункту 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі - Порядок № 261) укладено Договір між позивачем та відповідачем про розстрочку на строк до одного року для сплати заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням. З огляду на те, що відповідач не виконала умови договору, позивач вважав, що із ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов`язані із утриманням її в Універистеті в сумі 13 891,00 грн.

3. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначала, що позивачем жодного повідомлення про відшкодування витрат не надавалось та не направлялось. На думку відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання відповідачу такого повідомлення чи ознайомлення з ним під підпис; оскільки позивачем порушено вимоги законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені Порядком № 261, то звернення до суду, без дотримання вимог такого Порядку не відповідає принципу «належного урядування». Окрім того, відповідач зазначала, що до суду не надано доказів наявності повноважень на підписання позовної заяви у особи, якою її підписано.

3. У відзиві на позовну заяву, а також протягом розгляду справи, відповідач неодноразово подавала клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. Відповідач вважала, що оскільки її було звільнено з числа курсантів 26.02.2019, то строк звернення до суду сплинув і позов слід залишити без розгляду.

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 позов задоволено.

5. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту, не відшкодувала у повному обсязі кошти, які витрачені на її утримання.

6. Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції звертав увагу, що позивач надав докази, що він вже звертався до суду, та ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2020 закрито провадження у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням. Отже, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку, оскільки в межах встановленого строку, позивач вже звертався до суду.

7. З приводу підпису Антона Фесика (представника позивача), то суд наголошував, що його повноваження підтверджені довіреністю №7/45 від 04.05.2020, а тому з посиланням на приписи частини 2 статті 57 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної зави без розгляду не підлягає задоволенню.

8. По суті спірних відносин, суд першої інстанції зазначав, що як передбачено приписами ч. 5 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку; Порядком №261, яким передбачено, що порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у ЗВО із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; відповідача звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію»;

9. Суд першої інстанції вказував, що згідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, складеної відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 13 891 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 00 коп.

10. З наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

11. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №520/6532/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 по справі № 520/6532/2020 -без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

13. Щодо доводів скаржника (відповідача) про необґрунтоване поновлення судом першої інстанції процесуальних строків позивачу для звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції зазначав, що відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнили зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" та цього ж дня - 26 лютого 2019 року - на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261, укладено Договір між відповідачем та ХНУВС про розстрочку на строк до одного року для сплати заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням; тобто відповідач зобов`язався сплатити витрати у добровільному порядку до 10.02.2020, про що свідчить його особистий підпис у відповідному договорі; таким чином перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом у разі невиконання відповідачем зазначеного обов`язку, розпочався 11.02.2020 (тобто наступного дня після дати, яка зазначена у договорі про відшкодування витрат як кінцева дата розстрочки для сплати заборгованості) та закінчувався 11.03.2020, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

14. Суд апеляційної інстанції звертав увагу, що 14.01.2020, тобто в межах строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України, Університет звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з відповідним позовом, однак, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2020 закрито провадження у цивільній справі, оскільки справа не розглядається за правилами цивільного судочинства; 21.05.2020 Університет звернувся з позовом до адміністративного суду засобами поштового зв`язку, до якого додав клопотання про поновлення строку та зазначав, що оскільки спочатку він звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова, який закрив провадження у справі ухвалою від 02.04.2020, повний текст якої було отримано лише 28.04.2020, то строк ним пропущено з поважних причин, а тому просив суд його поновити; суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку, оскільки в межах встановленого строку, позивач вже звертався до суду.

15. Крім того, як зауважував суд апеляційної інстанції, до Харківського окружного адміністративного суду позивач звернувся без суттєвих зволікань (протягом місяця) після отримання відповідної ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова, тобто також в межах строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.

16. Щодо посилань відповідача на те, що звернення до суду позивачем в даному випадку є порушенням принципу належного урядування, оскільки позивачем було допущено порушення вимог законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені порядком №261, а саме порушено порядок досудового врегулювання спору та не надіслано повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів рахунка для перерахування коштів, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права, то суд апеляційної інстанції зазначав, що зазначені доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року від 26 лютого 2019 року, який було укладено між відповідачем та Університетом на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261, в якому, зокрема, зазначено строки та суми погашення заборгованості, реквізити рахунка для перерахування коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень на неї)

17. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішеннями ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №520/6532/2020 і залишити позов без розгляду.

18. Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржником зазначено, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості стягнення з колишнього курсанта (рядового складу міліції (поліції) винагороди за службу поліцейського, яка підпадає під охорону за режимом статті 43 Конституції України і не підлягає поверненню за жодних умов, оскільки грошове забезпечення є правовим аналогом заробітної плати.

19. Скаржник, обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, звертає увагу на явну та очевидну суперечність приписів пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 приписам статті 43 Конституції України і положенням Закону України «Про Національну поліцію», де передбачено загальне правило про оплатність будь - якої роботи (служби) фізичної особи - громадянина.

20. Відповідач зауважує, що через відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування протиправного пункту 3 Порядку № 261 в судовій практиці існує юридична невизначеність та суперечність судових рішень один одному.

21. На переконання відповідача, були відсутні підстави для стягнення з неї витрат, пов`язаних з її утриманням під час навчання у позивача в частині суми грошового забезпечення, яке складає 1 162, 33 грн.

22. Також, відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що підставою звернення із даною скаргою є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьої статті 353 цього Кодексу.

23. Зокрема скаржник, посилаючись на пункти 1 та 3 частини другої статті 353 КАС України вказує на те, що питання відсутності повідомлення від позивача про добровільне відшкодування сум судами попередніх інстанцій не досліджені, що дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права.

24. Крім цього, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали жодної оцінки обґрунтуванням та запереченням відповідача проти позову та йому безпідставно, на думку скаржника, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та зупинення провадження у справі (до набрання законної сили рішенням у справі №640/28880/20, оскільки рішенням у вказаній справі можуть бути встановленні обставини, які мають суттєве значення під час розгляду справи №520/6532/2020).

25. Окрім того, як на підставу для касаційного оскарження відповідач зазначала пункт 1 частини 4 статті 238 КАС України з посиланням на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суд першої та апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права (частина 5 статті 122 КАС України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а, від 29.04.2020 у справі № 560/1942/19, від 18.06.2020 у справі № 140/2024/19, від 17.09.2020 у справі № 520/8425/19, від 17.04.2019 у справі № 360/962/19, від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 24 лютого 2021 у справі № 420/4661/19 року.

26. На переконання відповідача, застосованим у цій справі є строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, та обчислення такого строку повинно було розпочатись саме з дати звільнення відповідача 26.02.2019 і закінчитись - 27.03.2019.

27. Скаржник також звертає увагу, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 по справі № 480/4461/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до особи про стягнення витрат, а отже позивачу було відомо про зміну підсудності вказаної категорії справ станом на 14.01.2020, коли звернувся із даним позовом в порядку цивільного судочинства до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

28. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

29. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 31 травня 2021 року.

30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Соколов В.М.

31. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №520/6532/2020.

32. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 відмолено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №520/6532/2020.

33. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції з 16 серпня 2018 року по 26 лютого 2019 року.

35. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 23 липня 2018 року №288 о/с відповідача прийнято на службу до Національної поліції і зараховано курсантом 1 - го з 16.08.2018 за напрямом підготовки "Право".

36. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ (далі за текстом - ХНУВС) від 26.02.2019 №70 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції".

37. 26 лютого 2019 року на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261 укладено Договір між відповідачем та Університетом про розстрочку на строк до одного року для сплати заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням. Оскільки відповідач не виконала умови договору, позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

40. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

41. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

42. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон).

44. Частиною 1 статті 1 Закону встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

45. Згідно із частиною 1 статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

46. Відповідно до положень статті 72 Закону професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

47. Згідно із положеннями частини 2 статті 74 Закону підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

48. Відповідно до частини 4 статті 74 Закону особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

49. Як передбачено приписами частини 5 статті 74 Закону у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

50. З огляду на вищевикладені норми суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у даному випадку відповідач перебувала на посаді публічної служби, а отже питання відшкодування відповідачем витрат на навчання, пов`язане із питаннями реалізації такого правового статусу особи.

51. Відтак, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби належить до питання проходження публічної служби такою особою.

52. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, складеної відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен був відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Університеті на загальну суму 13 891 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 00 коп.

53. Поряд з цим, на переконання відповідача, вказана сума включає в себе грошове забезпечення (1 162, 33 грн.), яке виплачувалось їй протягом навчання в Університеті, а відтак відсутні підстави для стягнення з неї витрат, пов`язаних з її утриманням під час навчання у позивача в частині суми грошового забезпечення.

54. Зазначаючи на відсутність висновку Верховного Суду, скаржниця на звертає увагу на явну та очевидну суперечність приписів пункту 3 Порядку №261 приписам статті 43 Конституції України і положенням Закону України «Про Національну поліцію», де передбачено загальне правило про оплатність будь - якої роботи (служби) фізичної особи - громадянина. Також відповідач посилається на необхідність врахування норм цивільного права.

55. З приводу наведених доводів, які стали підставою для відкриття даного касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

56. Відповідно до статті 43 Конституцій України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

58. Верховний Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (Порядок №261).

59. Відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

60. Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

61. При цьому, згідно із положеннями пункту 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

62. Відповідно до пункту 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

63. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у справі №440/2692/20 (постанова від 13 січня 2023 року) висловився щодо застосування пункту 3 Порядку №261 в контексті правовідносин, які є подібними в частині стягнення грошового забезпечення із курсанта Харківського національного університету внутрішніх справ.

64. Так, Верховний Суд у наведеному судовому рішенні дійшов висновків, що під час навчання відповідача в Університеті підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням спочатку здійснювалася на підставі договору про навчання, який укладався між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається, а в подальшому - на підставі контракту про здобуття освіти, який укладався між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

65. Тобто, незважаючи на законодавчі зміни, що були зумовлені реформою правоохоронної системи, механізм підготовки фахівців за державним замовленням Міністерства внутрішніх справ України та зміст означених тристоронніх правовідносин (ВНЗ, ОП і ОСОБА) не змінився, так само, як і залишився незмінним обов`язок особи, яка навчалася, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення зі служби за власним бажанням раніше, аніж через три роки після закінчення навчання.

66. Як обумовлено приписами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

67. Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання, яких вперше прийнято на службу в поліцію, складається з посадового окладу.

68. Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання з числа молодшого складу поліції складається з посадового окладу за останньою штатною посадою, яку поліцейський займав до зарахування на навчання, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

69. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

70. Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

71. Тож, оскільки саме в кошторисі ВНЗ (вищого навчального закладу) МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.

72. Вказане кореспондує з пунктом 3 Порядку № 261, за змістом якого грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

73. З наведеного, Верховний Суд у справі № 440/2692/20 дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству внутрішніх справ України.

74. Окрім того, суд касаційної інстанції у наведеній справі дійшов висновків, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

75. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

76. Таким чином, висловлені у справі № 440/2692/20 підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи. А тому, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, дійшовши висновків про те, що у даному випадку відшкодуванню підлягали витрати, пов`язані із навчанням особи, сума яких була визначена на підставі наведених розрахунків, в тому числі із врахуванням суми грошового забезпечення відповідача.

77. Окрім того, як на підставу для касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини 4 статті 238 КАС України з посиланням на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суд першої та апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права (частина 5 статті 122 КАС України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а, від 29.04.2020 у справі № 560/1942/19, від 18.06.2020 у справі № 140/2024/19, від 17.09.2020 у справі № 520/8425/19, від 17.04.2019 у справі № 360/962/19, від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 24 лютого 2021 у справі № 420/4661/19 року.

78. Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

79. Згідно сталої судової практики, до цієї категорії справ поширюються частини 5 статті 122 КАС України.

80. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

81. Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи. З огляду на наведене, справи, на неврахування яких покликається відповідач, не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах.

82. Так, у справі № 340/685/19 (постанова від 30 вересня 2019 року) Верховний Суд звертав увагу, що відповідачці було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з її утриманням у закладі вищої освіти до 17 листопада 2018 року, у зв`язку з чим, починаючи з 18 листопада 2018 року розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку; в свою чергу, позивач звернувся до суду з цим позовом 11 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

83. У справі № 420/4661/19 (постанова від 24 лютого 2021 року) Верховний Суд звертав увагу, що позивач звернувся до місцевого адміністративного суду через більш ніж місяць після закриття провадження у справі в суді загальної юрисдикції. При цьому суд касаційної інстанції констатував, що жодних аргументів щодо наявності обставин, які би свідчили про відсутність об`єктивної можливості вчасно звернутись до суду з цим позовом, позивач не навів, відповідних доказів до суду не надав.

84. У справі № 140/721/19 (постанова від 10 жовтня 2019 року) Верховний Суд звертав увагу, що відповідачу було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти до 14 грудня 2018 року, у зв`язку з чим, починаючи з 15 грудня 2018 року, розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку; в свою чергу, позивач звернувся до суду з цим позовом 15 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

85. У справі № 824/284/19-а (постанова від 24 грудня 2019 року) Верховний Суд звертав увагу, що про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від своїх висновків) позивач дізнався з постанови Луганського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, натомість з позовом до суду звернувся лише 15 березня 2019 року; при цьому, підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду надано не було.

86. У справі №560/1942/19 (постанова від 29 квітня 2020 року) Верховний Суд звертав увагу, що позивач зазначав, що про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків) дізнався з постанови Луганського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, натомість з позовом до суду звернувся лише 26.06.2019; при цьому, підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду надано не було.

87. У справі №140/2024/19 (постанова від 18 червня 2020 року) Верховний Суд звертав увагу, що позивач зазначав про ознайомлення саме 21 січня 2019 року із постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16; однак, як вбачається із матеріалів справи, скаржнику стало відомо про існування зазначеної вище правової позиції із постанови Луганського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (повний текст якої оприлюднено 16 січня 2019 року) у справі №428/6444/18, в якій Національна академія виступала позивачем; натомість, з позовом до адміністративного суду Національна академія звернулась лише 24 червня 2019 року.

88. У справі № 520/8425/19 (постанова від 17 вересня 2020 року) Верховний Суд звертав увагу, що 06.12.2018 позивач звернувся із даним позовом в порядку ЦПК України до Уманського міськрайонного суду Черкаської області; постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02.04.2019 справа передана на розгляд до Московського районного суду м. Харкова; ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2019, яка надійшла на адресу позивача 19.06.2019, провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що дана категорія справ підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; разом з тим, з позовом до суду позивач звернувся за допомогою засобів поштового зв`язку лише 19.08.2019, тобто через більш ніж два місяці після закриття провадження у справі ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2019; жодних аргументів щодо наявності обставин, які би свідчили про відсутність об`єктивної можливості вчасно звернутись до суду з цим позовом, позивач не навів, відповідних доказів до суду не надав.

89. У справі № 360/962/19 (постанова від 17 квітня 2020 року) Верховний Суд звертав увагу, що про постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року позивач дізнався 21 січня 2019 року, тоді як з позовом до суду звернувся лише 2 березня 2019 року; водночас про причини неможливості звернення до суду у місячний строк з дня ознайомлення з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року позивач не зазначив.

90. Як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.02.2019 №70 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнили зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону (за власним бажанням) та цього ж дня - 26 лютого 2019 року - на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261, між відповідачем та Університетом укладено Договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року.

91. Тобто позивач зобов`язався сплатити витрати у добровільному порядку в повному обсязі до 10.02.2020.

92. Таким чином перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом у разі невиконання відповідачем зазначеного обов`язку, розпочався 11.02.2020 (тобто наступного дня після дати, яка зазначена у договорі про відшкодування витрат як кінцева дата розстрочки для сплати заборгованості) та закінчувався 11.03.2020, оскільки відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

93. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 14.01.2020, тобто в межах строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України, Університет звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з відповідним позовом; ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2020 року закрито провадження у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням; 21.05.2020 Університет звернувся з позовом до адміністративного суду засобами поштового зв`язку, до якого додав клопотання про поновлення строку та зазначив, що оскільки спочатку він звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова, який закрив провадження у справі ухвалою від 02.04.2020 повний текст якої було отримано лише 28.04.2020, то строк ним пропущено з поважних причин, а тому просив суд його поновити.

94. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав поважними причини пропуску строку, оскільки в межах встановленого строку, позивач вже звертався до суду.

95. В контексті наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для залишення даного позову без розгляду.

96. Окремо заслуговують на увагу висновки суду апеляційної інстанції про те, що до Харківського окружного адміністративного суду позивач звернувся без суттєвих зволікань (протягом місяця) після отримання відповідної ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова, тобто також в межах строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.

97. Додатково слід зауважити, що у вказаних вище справах, на неврахування яких посилається скаржник, визначаючи початок перебігу строку звернення до суду, суди виходили із закінчення строку на добровільне відшкодування витрат, яке було здійснене повідомленням.

98. Положення Порядку № 261 визначають алгоритм дій, які повинен вчинити вищий навчальний заклад у разі відрахування курсанта з вищого навчального закладу, у якого виникає обов`язок на відшкодування коштів на утримання.

99. Так, пунктом 5 Порядку № 261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

100. Водночас, відповідно до пункту 6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.

101. Пунктом 8 Порядку № 261 передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

102. З наведеного слід дійти висновку, що виникнення права звернення до суду у зазначеній категорії справ може виникати не тільки тоді, коли в особи закінчується термін на добровільне відшкодування витрат, а й у випадку, якщо на виконання пункту 6 Порядку № 261 між сторонами укладається договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу, і вимоги цього договору зі сторони особи не виконуються.

103. В контексті обставин у цій справі, спірні правовідносини перемістились саме у вимір невиконання вимог договору про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року від 26.02.2019, яке було укладене згідно пункту 6 Порядку № 261.

104. А тому надання оцінки наявності/відсутності у матеріалах справи повідомлення про добровільне відшкодування витрат на утримання відповідача не має юридичного змісту, оскільки підставою звернення до суду слугувало невиконання саме умов договору, укладеного згідно пункту 6 Порядку № 261, а не виконання обов`язку відшкодування згідно повідомлення.

105. У зв`язку із наведеним, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

106. Підсумовуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення клопотань про залишення без розгляду даного позову та наявності підстав для задоволення цієї позовної заяви.

107. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

108. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

109. Підсумовуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

110. А тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

111. Суд вважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи.

112. Доводи касаційної скарги висновків рішень судів попередніх інстанцій та Верховного Суду не спростовують.

113. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №520/6532/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду