Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2018 року

Київ

справа №818/700/17

адміністративне провадження №К/9901/3034/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (головуючий суддя - Сопґяненко О.В., судді - Опімах Л.М., Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (головуючий суддя - Бондар В.О., судді - Калиновський В.А., Кононенко З.О.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Державної казначейської служби України

про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 15 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строків виконання судового рішення за весь час прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; стягнути грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 86040грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист від 16.09.2013 року у справі №6-а/577/114/13 про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_3 нарахованої, але не виплаченої щорічної разової грошової допомоги в розмірі 3210 грн. Вказане судове рішення було виконане лише 30.03.2017 року. Всупереч вимог закону позивачці не було виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми. Занадто довгим невиконанням судового рішення позивачу та членам її сім'ї завдано моральних страждань.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задоволено.

3.1. Зобов'язано Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) виплатити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Конотопського міськрайсуду від 13.09.2013 у справі №6а/577/108/13 (577/4572/13-а), нараховану рішенням Державної казначейської служби України від 23.05.2017 року №41.

3.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що рішення у справі №6а/577/114/13 було виконано 30.03.2017 року. 23.05.2017 року Державною казначейською службою України прийнято рішення, яким нараховано позивачці компенсацію за його несвоєчасне виконання. Таким чином, суд зауважив, що вимоги позивачки в частині обов'язку нарахувати компенсацію за порушення строку виконання судового рішення виконані відповідачем, однак, на час розгляду справи, вказана сума компенсації залишається невиплаченою. Оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виплату позивачці нарахованої компенсації, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача її виплатити. Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за час прострочення виконання грошового зобов'язання, суд зазначив, що норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Відносно позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 86040 грн. суд вказав на те, що позивачкою не надано доказів спричинення їй моральної шкоди, не вказано, в чому вона полягає, а також не доведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. У грудні 2017 року Державна казначейська служба України (далі - скаржник, ДКСУ) звернулась до Суду з касаційною скаргою на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року.

6. В касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що 23.05.2017 року ним прийнято рішення про виплату позивачу компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. На думку скаржника, законодавство не встановлює строків виплати такої компенсації, оскільки така виплата може бути здійснена лише в порядку черговості надходження документів про стягнення коштів та за умови наявності коштів, передбачених саме на цю мету.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. На виконанні у ДКСУ перебував виконавчий лист, виданий 01.11.2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області у справі №6а-577/114/13 про стягнення коштів в сумі 3210грн. на користь ОСОБА_3

10. Даний виконавчий лист надійшов до відповідача 05.11.2013 року. Кошти, які підлягали стягненню на цим листом, перераховані ОСОБА_3 30.03.2017 року.

11. 23.05.2017 року відповідачем прийнято рішення №46 про виплату ОСОБА_3 компенсації в розмірі 303,41грн. за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, за порушення строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа у справі №6а/577/114/13.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

12. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Частина 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI): Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган&?і;…&? ;.

14. Частина 1 статті 5 Закону №4901-VI: у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

15. Частина 2 статті 5 Закону №4901-VI: компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

16. Пункт 50 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року (далі - Порядок №845): компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

20. Стаття 5 Закону №4901-VI передбачає обов'язок нарахування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

21. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi «проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

22. Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02).

23. Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

24. Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

25. У п. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

26. Судами попередніх інстанції встановлено, що рішення у справі №6а/577/114/13 було виконано 30.03.2017 року, а 23.05.2017 року Державною казначейською службою України прийнято рішення про нарахування позивачу компенсацію за його несвоєчасне виконання.

27. Враховуючи, що наявність у позивача права на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення не є спірним між сторонами, та беручи до уваги невиплату останній нарахованих відповідачем коштів, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 в зазначеній частині.

28. Крім того, беручи до уваги вищенаведену практику Європейського суду з прав людини, Суд вважає доводи касаційної скарги щодо виплати належної позивачеві компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення безпосередньо в порядку черговості безпідставними та необґрунтованими.

29. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

30. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Державної казначейської служби України без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

32. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

33. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

34. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

35. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - залишити без змін.

36. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа