Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа №431/2251/17

провадження №К/9901/43324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017 (у складі головуючого судді Кудрявцева І.В.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М.)

у справі №431/2251/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття рішення про припинення виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання (пенсії за вислугою років) з 15.07.2015, з 01.01.2016 та з 01.01.2017 до часу звернення з позовом, на підставі внесених змін до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) Законами № 213-VIII від 02.03.2015, №911-VIII від 24.12.2015 та № 1774 від 06.12.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату ОСОБА_1 , щомісячне довічне грошове утримання (пенсію за вислугою років) з 15.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 та не здійснювати припинення її виплати на підставі Закону № 1774 від 06.12.2016, у зв`язку з його не конституційністю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання (пенсії за вислугою років) з 15.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 до моменту поновлення її виплати.

2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача, що полягає в призупиненні виплати пенсії позивачу всупереч висновкам Конституційного Суду України, що зроблені ним в Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

3. Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017 позов в частині вимог за період з 15.07.2015 по 21.11.2016 - залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом.

4. Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату та здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання (пенсії за вислугою років) ОСОБА_1 за період з 22.11.2016 по 19.12.2016. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

5. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст.12 Закону № 2262.

7. З 15.07.2015 ОСОБА_1 працює в Луганській митниці ДФС та виплата пенсії йому припинена на підставі ст.54 Закону № 2262 зі змінами внесеними Законами №213-VIII від 02.03.2015, №911-VIII від 24.12.2015 та №1774-VIII від 06.12.2016.

8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що змінами до Закону № 2262-XII за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, які визнані відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 неконституційними, чітко визначений період обмеження виплати пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2016. Тобто, прийнявши Рішення від 20.12.2016, Конституційний Суд України визнав незаконним весь вказаний період, а не якусь його частину.

10. Відтак, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог за період з 22.11.2016 по 19.12.2016, враховуючи те, що ухвалою суду від 06.07.2017 залишено без розгляду позов в частині вимог за період з 15.07.2015 по 21.11.2016.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області наголошує на тому, що зміни до Закону № 2262-XII, що визнані неконституційними відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого рішення, тобто з 20.12.2016.

12. Це означає, що вирішальним у визначенні періоду, з якого позивач має право на виплату йому пенсії, є не початок періоду дії скасованої норми, що був в ній вказаний (01.01.2016), а дата втрата такої норми юридичної сили в результаті визнання її неконституційною (20.12.2016).

13. Таким чином, на думку відповідача, у спірний період (з 22.11.2016 по 19.12.2016) призначена позивачеві пенсія не виплачувалась правомірно.

V. ВСИНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Оскільки відповідачем оскаржується рішення судів попередніх інстанцій тільки в частині задоволених позовних вимог з 22.11.2016 по 19.12.2016, то касаційний перегляд обмежується вказаним періодом.

16. З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон №911-VIII), відповідно до якого були внесені зміни до першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII, якими встановлено, що «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

17. Таким чином, з 01.01.2016 призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

18. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України, перше речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII. Рішення набрало чинності 20.12.2016.

19. Тобто, норми Закону №911-VIII, за змістом якого пенсія, призначена за Законом № 2262-XII, особам працюючим, зокрема, на посадах віднесених до державної служби, не виплачується, були чинними до прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 та втратили чинність з дня його прийняття.

20. Таким чином, на думку колегії суддів, виплата раніше призначеної відповідно до Закону № 2262-XII особі, яка працює на посаді, віднесеній до держаної служби, підлягає поновленню з 20.12.2016 по 31.12.2016.

21. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 05.02.2019 у справі №235/3918/16-а і підстави для відступлення від нього відсутні.

22. Оскільки виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області з 20.12.2016 і вона виплачувалась до 31.12.2016, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог за вказаний період.

23. Також варто зауважити, що оскільки положення законів, що визнані неконституційними відповідно до Рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, втрачають чинність з дня ухвалення вказаного Рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, то у судів відсутні підстави для застосування зазначеного Рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що виникли до 20.12.2016.

24. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для частково задоволення позову за період з 22.11.2016 по 19.12.2016.

25. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

27. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити.

2. Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 у справі №431/2251/17 в частині визнання неправомірними дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату та здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання (пенсії за вислугою років) ОСОБА_1 за період з 22.11.2016 по 19.12.2016 скасувати, у задоволенні позову в цій частині вимог - відмовити.

3. В іншій частині постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 у справі №431/2251/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб