Історія справи

Постанова КАС ВП від 14.11.2025 року у справі №360/663/23
Постанова КАС ВП від 21.11.2024 року у справі №360/663/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2025 року

м. Київ

справа №360/663/23

адміністративне провадження № К/990/16134/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/16134/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (суддя - Борзаниця С.В.) постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168), у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01 жовтня по 13 грудня 2022 року, з 19 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01 жовтня по 13 грудня 2022 року, з 19 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача, який не здійснив нарахування та виплату позивачу підвищеної винагороди, право на яку передбачено пунктом 1 Постанови КМУ № 168, за період перебування у відрядженні.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить службу у ДПС України. Наказом начальника В/ч НОМЕР_1 від 16 травня 2023 року № 243-ОС «Про особовий склад» його призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника-оператора першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, що підтверджується витягом з наказу та службовим посвідченням серії НОМЕР_2 від 17 вересня 2021 року.

Судами встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 у період з 1 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року перебував у службовому відрядженні (в оперативному підпорядкуванні) ІНФОРМАЦІЯ_2 (В/ч НОМЕР_3 ) у складі відділу прикордонної служби № НОМЕР_4 прикордонного загону на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області.

Згідно з особистою карткою на грошове забезпечення та архівною відомістю № 1 за 2022 рік, ОСОБА_1 у грудні 2022 року на підставі наказу від 3 грудня 2022 року № 4112-ОС виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за 30 днів листопада 2022 року, а наказом від 22 грудня 2022 року № 4490-ОС - 25 161,29 грн за 26 днів грудня 2022 року.

Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 26 грудня 2022 року № 4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» визначено виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за період з 1 по 31 грудня 2022 року. У додатку до цього наказу (списку військовослужбовців загону) під № 171 значиться старший сержант ОСОБА_1 із зазначенням періодів служби: з 1 по 13 грудня та з 19 по 31 грудня 2022 року (26 діб, сума - 25 161,29 грн).

Довідкою В/ч НОМЕР_3 від 20 січня 2023 року № 4409 підтверджено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 1 жовтня по 13 грудня 2022 року та з 19 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Підставою зазначено бойовий наказ Адміністрації ДПС України від 16 вересня 2022 року № 165 (гриф).

Разом із тим, відповідач зазначив, що цей наказ (№165 гриф) має організаційно-розпорядчий характер і регламентує порядок вибуття та прибуття військовослужбовців у визначені місця відрядження, а не підтверджує факт їхньої безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні відповідних заходів. Інших документів, які б підтверджували таку участь у періоди з 1 по 13 та з 19 по 31 грудня 2022 року, сторонами не подано.

Доказів направлення В/ч НОМЕР_3 до В/ч НОМЕР_1 рапорту або інших документів для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за грудень 2022 року до матеріалів справи не надано.

Після нового розгляду цієї справи спірні правовідносини виникли з приводу наявності у позивача підстав для отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць за період перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні у грудні 2022 року.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (В/ч НОМЕР_1 ) задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди 100 000 грн відповідно до Постанови КМУ № 168 за період з 01.10 по 13.12.2022 року.

Загін зобов`язано нарахувати та виплатити зазначену винагороду. В іншій частині позову відмовлено.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 21.02.2024 року скасував рішення суду першої інстанції - як щодо визнання бездіяльності, так і зобов`язання провести виплату, та ухвалив нову постанову про відмову в позові.

Верховний Суд постановою від 21.11.2024 рішення Луганського окружного суду від 14.07.2023 року змінив у частині з 01 жовтеня по 30 листопад 2022 року залишив висновок про задоволення позову у вказаній частині без змін, однак мотивувальну частину викладено у новій редакції цієї постанови;

скасував рішення апеляційного суду у частині позовних вимог за 01 по 13 та 19 по 31 грудня 2022 та справу у цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року залишив без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог за грудень 2022 року, Верховний Суд зазначив, зокрема, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за період з 01 по 13 грудня 2022 року, з 19 по 31 грудня 2022 року та не перевірив чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах довідкою В/ч НОМЕР_3 від 20 січня 2023 року № 4409 за вказаний період у сукупності з іншими доказами у справі.

Після нового розгляду рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 року, у задоволені позову ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01 по 13 грудня 2022 року, з 19 по 31 грудня 2022 року відмовлено.

Суди виходили із того, що довідка № 4409 від 20.01.2023 не підтверджує безпосередньої участі позивача у бойових діях, адже вона складена лише на підставі наказу про відрядження, не містить посилань на жодні підтвердні документи (журнали, донесення, рапорти тощо).

Суди дійшли висновку, що рапорт за грудень 2022 року не підтверджує безпосередньої участі позивача у бойових діях, оскільки він не був направлений до В/ч НОМЕР_1 , а підстави його складання (зазначені бойові розпорядження та журнали) не доводять факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань. Суд керувався тим, що збільшена винагорода виплачується лише за дні реального виконання бойових завдань, підтверджені відповідними документами.

Апеляційний суд зазначив, що наведені в рапорті підстави не знайшли підтвердження. Згідно з довідкою від 20.07.2023 №14/5293-23-Вих, у Журналі службово-бойових дій №53-ДСК відображено бойові розпорядження коменданта ПКШР ІНФОРМАЦІЯ_4 , але до розділу 2 вносились лише загальні дані обстановки вздовж українсько-білоруського кордону.

Суд погодився із запереченнями відповідача, що сам факт обліку бойових розпоряджень у журналі (розділ 1) не створює обов`язку для нарахування винагороди. Необхідний взаємозв`язок між виконаними бойовими завданнями, їх фіксацією у розділі 2 журналу та поданням рапорту командиром підрозділу. Лише в такому зв`язку виникає право на збільшену винагороду відповідно до Постанови КМУ № 168 та наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 392-АГ і № 628-АГ).

Суди зазначили, що підтверджень участі позивача у бойових діях від 24 чи НОМЕР_6 прикордонних загонів не надходило. З аналізу журналу № 53-ДСК не вбачається виконання завдань, визначених пунктом 2 Наказу № 628-АГ, які дають право на підвищену винагороду; зафіксовано лише стабілізаційні дії без конкретизації обставин.

Дослідивши норми Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року № 661-IV та Наказ № 628-АГ, суди наголосили, що охорона державного кордону є основним обов`язком прикордонників і сама по собі не є бойовим завданням у розумінні цього наказу. Наявність бойових наказів чи розпоряджень не свідчить про їх виконання, а виконання наказу і безпосередня участь у бойових діях - це різні за змістом поняття.

Ураховуючи, що позивач посилався лише на довідку № 4409, не надавши доказів виконання бойових завдань, передбачених Наказом № 628-АГ, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутні належні докази його участі у бойових діях чи заходах із відсічі збройної агресії, а відповідач правомірно не нарахував додаткову винагороду.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 360/462/23.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, якими у задоволені його позовних вимог відмовлено. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог за період з 01 по 13 грудня 2022 року, з 19 по 31 грудня 2022 року.

Як на підставу оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суди застосували норми права, а саме пункт 3 Наказу № 628-АГ - без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 120/15494/23 щодо документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Також позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, не врахував правові висновки Верховного Суду у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23, де суд касаційної інстанції вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену Постановою КМУ № 168.

Верховний Суд ухвалою від 05 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказує, що у журналі службово-бойових дій відсутні конкретні записи про виконання позивачем бойових дій/завдань (є лише загальні фрази), тому немає документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах, та підстав для виплати до 100 000 грн за грудень 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.

Пунктом 3 Наказу № 628-АГ (діяв з 1 грудня 2022 року) визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (пунктом 7 Наказу № 628-АГ).

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність правових підстав та достатність документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовця (у тому числі відрядженого) у бойових діях або заходах, для нарахування та виплати солдату ОСОБА_1 (військовослужбовцю ДПС України), збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн за період його перебування у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні В/ч НОМЕР_3 ( НОМЕР_6 прикордонного загону).

Суть спору полягає у з`ясуванні, чи підтверджується безпосередня участь військовослужбовця (у тому числі відрядженого) у бойових діях або заходах, що є обов`язковою умовою для отримання цієї винагороди.

Після нового судового розгляду цієї справи в частині позовних вимог за грудень 2022 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для виплати позивачу збільшеної додаткової грошової винагородив за грудень 2022 року, оскільки надані ним докази, зокрема довідка № 4409 від 20.01.2023 року, не містять належних підтверджувальних документів, які б засвідчували виконання дій або завдань, передбачених підпунктами 1- 7 пункту 2 Наказу № 628. Отже, документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи відповідних заходах у спірний період немає.

Оцінюючи довідку В/ч НОМЕР_3 від 20.01.2023 № 4409, суди зазначили, що вона не є належним доказом безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, оскільки містить лише загальну інформацію про відрядження та спирається виключно на бойовий наказ про направлення, без посилання на жодні бойові розпорядження, журнали бойових дій чи рапорти командирів.

Суд апеляційної інстанції погодився із запереченнями відповідача, що сам факт обліку бойових розпоряджень у журналі службово-бойових дій не створює обов`язку для нарахування підвищеної винагороди. Необхідно встановити виконання конкретних бойових завдань позивачем на підставі розпоряджень, їх фіксацію у відповідному розділі журналу та подання рапорту командиром підрозділу.

Оскільки доказів виконання таких завдань суду не надано, а інформація довідки не підтверджується жодними іншими документами, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях у період з 01 по 13 грудня 2022 року, з 19 по 31 грудня 2022 року, що, на його думку, виключає право на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови №168 за грудень 2022 року.

Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція судів не відповідає висновку щодо застосування положення (пункт 3) наказу № 628-АГ у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 120/15494/23.

У вказаній постанові (аналогічно і в постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23) Верховний Суд указав, серед іншого, що згідно з пунктом 4 Наказу № 392-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 Наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю. Верховний Суд також зауважив, що, розглядаючи цю категорію справ, суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами (постанова від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23 та інших) .

Згідно із позицією викладеною у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі №120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджувальні докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.

Таким чином, сформовані Верховним Судом висновки щодо застосування положень Наказу № 628-АГ полягають у тому, що пункт 3 цього Наказу визначає альтернативний перелік документів, якими може підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах. Документи, що містить відомості про фактичне виконання бойових (спеціальних) завдань, є достатньою підставою для нарахування збільшеної додаткової винагороди, навіть якщо в його оформленні наявні окремі формальні недоліки.

Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору установили, що відповідно до витягу з рапорту (Вх.№6 від 01.01.2023), начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн за період з 01.12.2022 по 13.12.2022 та з 19.12.2022 по 31.12.2022, зокрема, позивачу (номер за порядком 59) за 26 днів.

Підставою для складання вказаного вище рапорту зазначено: БР коменданта ПКШР 24 прикз №601-ДСК від 30.09.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз № 668-ДСК від 21.10.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз №690-ДСК від 26.10.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз №699-ДСК від 28.10.2022, БР коменданта ПКШР 24 прикз №814-ДСК від 30.11.2022, БР коменданта ПК « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №13-ДСК від 05.12.2022, Журнал бойових дій №53 дск, ст. 20-26; 67-72.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначена в рапорті за грудень 2022 року підстава для його складання не знайшла свого обґрунтування, полягав у відхиленні витягів із журналів службово-бойових дій з тих підстав, що, на думку суду, сам по собі облік бойових розпоряджень у розділі 1 Журналу без подальшого відображення конкретних бойових дій у розділі 2 цього Журналу не створює для відповідача обов`язку нараховувати збільшену додаткову винагороду.

Цей суд зазначив, що не достатньо лише факту обліку в Журналі службово-бойових дій бойових розпоряджень, необхідний взаємозв`язок між виконаними бойовими завданнями позивачем на підставі бойових розпоряджень, з подальшим фіксуванням в розділі 2 Журналі службово-бойових дій та як наслідок подання рапорту командиром підрозділу. Тільки в такому взаємозв`язку позивач набуде права на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ № 168 та наказами № 392- АГ та № 628- АГ.

Заперечення відповідача щодо необхідності дотримання певної послідовності документального оформлення та твердження про недостатність лише факту обліку бойових розпоряджень у розділі 1 Журналу службово-бойових дій (із вимогою встановлення зв`язку між виконаними завданнями, їх відображенням у розділі 2 та поданням рапорту командиром підрозділу) не ґрунтуються на положеннях підпункту 2 пункту 3 Наказу № 628-АГ яким визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них.

Цей пункт не встановлює обов`язкового формального зв`язку між обліком бойових розпоряджень у розділі 1 Журналу службово-бойових дій, відображенням завдань у розділі 2 цього Журналу та поданням рапорту.

Підтвердження безпосередньої участі у бойових діях забезпечується документами, визначеними пунктом 3 зазначеного Наказу - бойовими розпорядженнями, журналами, донесеннями (рапортами). При цьому сам Наказ не містить вимог щодо їхньої форми чи змісту і не передбачає суворої послідовності їх оформлення.

Помилковим є й висновок про відсутність у Журналі службово-бойових дій записів, які б підтверджували виконання завдань, визначених підпунктами 1- 7 пункту 2 Наказу № 628-АГ, оскільки цей нормативний акт не вимагає обов`язкового формального зв`язку між розділами Журналу чи витягів з них.

Отже, відмова у виплаті додаткової винагороди не може ґрунтуватися на недотриманні формальної послідовності оформлення, оскільки така вимога пунктом 3 Наказу № 628-АГ не передбачена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою витяги з Журналів службово-бойових дій, на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях (або у забезпеченні відповідних заходів) на території Чернігівської області у періоди з 01 по 12 та з 17 по 31 грудня 2022 року, при вирішення питання щодо виплати додаткової грошової винагороди за цей час.

При цьому апеляційний суд ототожнив завдання, відображені у журналі (виставлення «вогняної засідки (ВЗ)» та «спостережний пост (СП)»), з виконанням звичайної оперативно-службової діяльності, не врахувавши, що такі дії як участь у стабілізаційній операції, охорона ділянки державного кордону чи несення служби на спостережних пунктах у воєнний час фактично можуть становити виконання бойових завдань.

Між тим, Верховний Суд у постанові від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23 наголосив, що при вирішенні питання про право на додаткову винагороду слід застосовувати той наказ, який діяв у спірний період, і враховувати воєнні реалії, оскільки навіть звичайні службові завдання в умовах бойової обстановки можуть становити фактичну участь у бойових діях. Зокрема підкреслив, що навіть дії, які в мирний час могли б вважатися складовою звичайної оперативно-службової діяльності (наприклад, «вогнева засідка» чи «спостережний пункт»), у контексті збройної агресії можуть становити безпосередню участь у бойових діях або заходах. Тому формальна відсутність «повного пакета документів» не може бути підставою для відмови у виплаті, якщо наявні докази свідчать про фактичне виконання бойових завдань.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у діях або заходів, які дають право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №168, також ґрунтувався на відхиленні довідки НОМЕР_6 прикордонного загону від 20 січня 2023 року №4409.

Проте цей висновок суду апеляційної інстанції не враховує того, що згідно з пунктом 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

Колегія суддів враховує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі №200/706/23, 12.12.2024 у справі № 120/10649/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

Верховний Суд у постановах від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

Водночас невідповідності наявних доказів критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди не встановили.

Суди залишили поза увагою бойові розпорядження, на які прямо посилається рапорт (№ 601-ДСК, № 668-ДСК, № 690-ДСК, № 699-ДСК, № 814-ДСК, № 13-ДСК), а також записи у журналі бойових дій № 53-ДСК, що фіксують участь та є первинними бойовими документами.

Не врахували, що сам рапорт є документом, прямо передбаченим пунктом 3 Наказу № 628-АГ, і може підтверджувати безпосередню участь у бойових діях, розглядаючи його з іншими підтверджувальними доказами.

Таким чином суд помилково вважав що рапорт не підтверджений змістом документів, якими він обґрунтований та не є документом що підтверджує участь позивача у бойових діях або забезпечені заходів, що дають право на виплати.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на Закон № 661-IV та завдання ДПС України, зазначив, що виконання позивачем якихось бойових завдань з охорони ділянки державного кордону у зоні відповідальності НОМЕР_6 прикордонного загону є звичайним службовим обов`язком, а не діями, передбаченими підпунктами 1- 7 пункту 2 Наказу № 628-АГ. Тому, сам факт виконання таких завдань на підставі бойових розпоряджень під час відрядження не створює підстав для виплати підвищеної винагороди за Постановою КМУ № 168.

Такий висновок є помилковим і не узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23, відповідно до якої в умовах воєнного стану оцінка виконуваних завдань не може бути формальною. Верховний Суд зазначив, що завдання, які у мирний час вважаються елементами оперативно-службової діяльності, в умовах збройної агресії можуть свідчити про безпосередню участь у бойових діях або заходах.

Верховного Суду у постанові від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23 зазначив, що в умовах воєнного стану аналіз виконуваних військовослужбовцем завдань не можна проводити виключно на підставі Положення про відділ прикордонної служби, адже воно не враховує специфіку виконання таких завдань під час бойових дій. Якщо в мирний час певне завдання може виглядати як складова звичайної «оперативно-службової діяльності», то в контексті відсічі збройної агресії воно може означати безпосередню участь у бойових діях або заходах. Тому висновки про те, що виконання завдання «вогнева засідка» належить лише до службових обов`язків військовослужбовця і не дає права на збільшену винагороду, є необґрунтованими, оскільки вони не враховують специфіку виконання таких завдань позивачем в умовах воєнного стану.

Виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень у зоні ведення бойових дій саме по собі свідчить про участь у таких заходах, якщо це підтверджується документами, передбаченими пунктом 3 Наказу № 628-АГ.

Вимога доводити відповідність кожного завдання підпунктам 1- 7 пункту 2 цього Наказу є невиправдано формальною та суперечить зазначеним висновкам Верховного Суду.

Отже, висновок суду апеляції інстанції про «звичайні функціональні обов`язки» є передчасним і неповним, бо не враховує воєнну обстановку, актуальні норми на відповідний період і зміст виконаного завдання у світлі правових підходів, сформульованих Верховним Судом.

Обмежившись констатацією того, що підтверджувальні документи до 105 загону не надходили, суди обох інстанцій не врахували положення пункту 12 Наказу № 628-АГ, яким передбачено обов`язок командирів щомісяця подавати донесення про відряджених військовослужбовців, і що відсутність таких донесень не позбавляє права на винагороду, якщо участь особи підтверджена іншими документами.

Таким чином, вирішуючи питання про виплату додаткової грошової винагороди, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували витяги з Журналів службово-бойових дій, які відповідно до пункту 3 Наказу № 628-АГ є документами, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях (або забезпеченні відповідних заходів) на території Чернігівської області у грудні 2022 року, та слугували підставою для складання рапорту.

Колегія суддів також звертає увагу на висновки Верховного Суду, про те що недотримання органами Держприкордонслужби вимог стосовно обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів чи наявність окремих недоліків документів, складених уповноваженими особами, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.

Крім того, у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 Верховний Суд наголосив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не є підставою для відмови у виплатах, якщо факт участі у бойових діях підтверджений іншими доказами.

Аналогічні висновки викладено також у постановах від 23.05.2024 року (страва № 120/4387/23), від 24.05.2024 (справа № 120/4967/23), від 28.05.2024 (справа № 120/5170/23) та від 08.08.2024 ( справа № 280/2754/23).

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 360/462/23 оскільки колегія суддів у цій постанові не вбачала підстав для формування висновків щодо застосування підпункту 2 пункту 3 Наказу 168-АГ щодо заповнення Журналу бойових дій, які враховуюються на підставі частини пятої статті 242 КАС України.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за грудень 2022 року.

Оцінюючи характер виконуваних завдань, суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених в постановах Верховного Суду.

Водночас наявні у справі документи, передбачені пунктом 3 Наказу № 628-АГ, у поєднанні з іншими доказами свідчать про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, що дає підстави для нарахування підвищеної винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови КМУ № 168.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 360/663/23 скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період грудень 2022 року.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду за грудень 2022 року.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 грудня 2022 року по 13 грудня 2022 року, з 19 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 грудня 2022 року по 13 грудня 2022 року, з 19 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду