Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2019 року у справі №826/2985/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/2985/18

адміністративне провадження №К/9901/21353/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 (судді Мельничук В. П., Сорочко Є. О., Костюк Л. О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2016 №2352-1305 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 18'987,40 грн; податкове повідомлення - рішення від 28.04.2017 №41392-1305 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 15' 129,49 грн; податкову вимогу від 08.11.2017 №94078-17 про сплату податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб в розмірі 18'987,40 грн; рішення №94078-17 про опис майна у податкову заставу; податкове повідомлення - рішення від
05.02.2018 №92317-1305-2658 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 15' 129,49 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2019 адміністративний позов задоволено.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.05.2019 повернув з тих підстав, що відповідач не виконав ухвалу від 23.04.2019 щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

29.06.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, яке обґрунтував відсутністю коштів на рахунку ГУ ДФС у м. Києві для сплати судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.07.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2019.

Ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що наведені у клопотанні доводи відповідача щодо його права на повторне звернення з апеляційною скаргою після повернення поданої в установлений законом строк апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, відтак пропущений відповідачем строк не може бути поновлений.

ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані ГУ ДФС у м. Києві посиланням на те, що апеляційним судом в порушення приписів статей 296, 300 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належної оцінки підставам, вказаним в клопотанні відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив обґрунтованість доводів, наведених в касаційній скарзі, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Аналіз наведених положень процесуальних норм однозначно свідчить, що у разі якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку, установленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов'язаний залишити апеляційну скаргу без руху, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення строку або якщо підстави для поновлення строку визнані судом неповажними. При цьому у разі, якщо у апеляційній скарзі особа не порушує питання про поновлення такого строку, їй надається можливість протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати заяву про поновлення строку.

Якщо ж разом з апеляційною скаргою скаржником було подано заяву про поновлення строку, а зазначені у ній підстави суд апеляційної інстанції визнав неповажними, то закон визнає за особою право звернутися протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Таке нормативне регулювання є процесуальною гарантією забезпечення права на апеляційний перегляд справи як однієї з основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тільки після надання особі можливості звернутися із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку, яким суд повинен дати оцінку на відповідність їх поважним причинам, апеляційний суд вирішує питання щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, у цій адміністративній справі апеляційний суд всупереч нормам частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України не залишив апеляційну скаргу без руху, а відразу відмовив у відкритті апеляційного провадження. Підтвердивши факт звернення відповідача з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не дав оцінки вказаним у клопотанні обставинам, на які посилався відповідач в обґрунтування клопотання, не зробив висновку, чи є наведені підстави поважними (або неповажними) та чому.

Наведене дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження як така, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасуванню з направленням справи до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду