Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа №240/6538/20

адміністративне провадження № К/990/14871/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (судді: Сушко О.О., Мацький Є.М., Залімський І.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не виплати всіх сум, належних ОСОБА_1 у день звільнення (не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в сумі 28 110,27 грн);

стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в сумі 28 110,27 грн) за період з 22 вересня 2018 року по 07 квітня 2020 року в сумі 278 147,88 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не виплати всіх сум належних ОСОБА_1 у день звільнення (не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в сумі 28 110,27 грн).

Стягнуто з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в сумі 28 110,27 грн.) за період з 22 вересня 2018 року по 07 квітня 2020 року в сумі 28 120,75 грн.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Генеральний штаб Збройних Сил України подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати оригінал документа про сплату судового збору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року повернуто особі, яка її подала.

Генеральний штаб Збройних Сил України повторно подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи таке рішення, виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року після складення повного тексту судового рішення. При цьому суд апеляційної інстанції відмітив, що відповідач повідомлявся про розгляд справи, подавав відзив на позовну заяву.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Генеральний штаб Збройних Сил України просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, визнавши поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року.

Скаржник зазначає, що не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звертався з апеляційною скаргою 16 січня 2021 року, однак у відповідача, як бюджетної установи, були відсутні кошти на сплату судового збору. Вказані кошти були сплачені Державною казначейською службою України 20 січня 2021 року. Водночас ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року повернуто апеляційну скаргу відповідачу з тих мотивів, що згідно з відомостями Реєстру підтверджень оплат із Казначейства відсутня інформація про сплату відповідачем судового збору, що доводами скаржника, не відповідає дійсним обставинам справи. Окремо скаржник звертає увагу, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року не направлялася відповідачу.

Позиція інших учасників справи

Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску Генеральним штабом Збройних Сил України строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Генерального штабу Збройних Сил України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 240/6538/20.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 13 вересня 2023 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Водночас колегія суддів Верховного Суду зауважує, що встановлений річний строк у вищевказаній правовій нормі процесуального закону є присічним, таким, що не може бути поновлений, а тому правила частини другої статті 299 КАС України передбачають обов`язок, а не право суду відмовити у відкритті апеляційного провадження, не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню.

Це правило стосується випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень.

Із зазначеного правила існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

При цьому законодавець, установивши зазначені виключення, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи - суб`єкта владних повноважень із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту повідомлення його про дату, час і місце судового засідання чи надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.

Згідно з інформацією наявною у матеріалах справи, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року було відкрито провадження у справі №240/6538/20 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Копію зазначеної ухвали разом з судовою повісткою направлено відповідачу 03 червня 2020 року.

23 червня 2020 року на адресу Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, а 14 липня 2020 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, що підтверджується відтиском штампу цього суду на відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідно.

Отже, відповідач був обізнаний про наявність провадження у справі № 240/6538/20.

Згідно з інформацію наявною у матеріалах справи, рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження 16 грудня 2020 року, цього ж дня виготовлено повний текст.

Копію рішення суду першої інстанції надіслано відповідачу 17 грудня 2020 року та вручено останньому 28 грудня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи.

Отже, відповідач був обізнаний про наявність рішення Житомирського окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року у справі № 240/6538/20.

З апеляційною скаргою Генеральний штаб Збройних Сил України, який є суб`єктом владних повноважень, повторно звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду 02 березня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу відповідачу було протиправно повернуто та вказана ухвала йому вчасно не була направлена, не мають правового значення, оскільки при відмові у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 299 КАС України поважність причин пропуску строку на апеляційне провадження не береться до уваги. Єдиним винятком з цього правила законом визначено випадки подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений, або до участі в якій не був залучений, чого в цій справі встановлено не було.

Колегія суддів зауважує, що у разі незгоди відповідача з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року з мотивів, викладених у касаційній скарзі, саме останню ухвалу слід було оскаржувати до суду касаційної інстанції, право на таке оскарження закріплене у статті 328 КАС України. Однак, Суд вимушений констатувати, що Генеральний штаб Збройних Сил України не скористався своїм процесуальним правом на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року під час якого міг би звернути увагу на вказані вище обставини.

Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.

Суд зазначає, що відповідач, подаючи уперше апеляційну скаргу, повинен був цікавитися її рухом.

З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка подана суб`єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання стосовно відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також ураховує, що поновлення судом апеляційної інстанції строку на оскарження рішення суду першої інстанції після набрання ним відповідно до статті 255 КАС України законної сили не повною мірою відповідало б принципу правової визначеності для позивача у цій справі як суб`єкта приватного права.

Позиція Верховного Суду щодо застосування сформованого, головним чином, Європейським судом з прав людини одного із фундаментальних аспектів верховенства права - принципу правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили), сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 825/1273/17 та від 19 вересня 2018 року у справі № 826/23/17.

Колегія суддів також зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №240/6538/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов