Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №821/1617/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №821/1617/17

адміністративне провадження №К/9901/48422/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 (головуючий суддя - Дмитрієва О.О.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Домусчі С.Д., Кравець О.О.)

у справі 821/1617/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер»

до Херсонської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2017 №UA508070/2017/000025/2;

- стягнути з Митниці на користь Товариства зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару у сумі 13827,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Митниця протиправно, незважаючи на наявність усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2017 №UA508070/2017/000025/2. Товариство зазначило, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених законодавством підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару. При цьому вказівка Митниці в рішенні на те, що декларантом не надано страхові документи, документи, що містять інформацію про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації жодним чином не спростовує митної вартості, яка була заявлена декларантом, та, відповідно, не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 04.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 11.09.2017 №UA508070/2017/000025/2. У решті позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товарів, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановили суди попередніх інстанцій, 15.07.2017 між Товариством (покупець) та компанією «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD» (продавець) укладено контракт № CH-UA-17/07/15 на придбання товару, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар: меблева фурнітура на умовах поставки CIF Одеса відповідно до Інкотермс (у редакції 2010 року).

Для здійснення митного оформлення товару 11.09.2017 Товариство подало до Митниці митну декларацію №508070000/2017/000563, в якій визначило митну вартість товару у розмірі 25815,02 доларів США за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивач подав разом з митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.04.2017 № CH-UA-17/07/15; пакувальний лист від 28.07.2017; рахунок-фактуру (інвойс) від 28.07.2017; коносамент від 03.08.2017; автотранспортну накладну від 08.09.2017; декларацію про походження товару від 28.07.2017; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 28.07.2017; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 11.09.2017; висновок ТТП № Вє-554 від 15.09.2017; платіжне доручення про оплату товару; комерційна пропозиція від виробника; експертна декларація країни відправлення; інтернет інформація про товар.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару у Митниці виник сумнів стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема щодо включення до митної вартості витрат на страхування та транспортування товару, тому у ході проведення консультацій Митниця, відповідно до вимог статті 53 МК України, зобов'язала позивача надати додаткові документи.

На вимогу Митниці Товариство додатково подало прийс-лист та бізнес-пропозицію фірми «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD»; копію митної декларації країни відправлення.

За результатами митного оформлення, розглянувши подані Товариством документи, Митниця дійшла висновку про необґрунтованість обраного позивачем методу визначення митної вартості та 11.09.2017 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA508070/2017/000025/2 та визначила митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало те, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності: в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 згідно з п. 3.1 поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF. Відповідно до п. 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

Враховуючи викладене, з огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом від 15.07.2017 № CH-UA-17/07/15 умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, Товариство не понесло. За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2017 №UA508070/2017/000025/2, у ньому зазначені лише номера, дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, та вартість за одиницю товару, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова