Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 червня 2018 року

м. Київ

справа №815/1610/17

адміністративне провадження №К/9901/49038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді - Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ількасар» (далі - Товариство) до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

11.05.2017 Митниця звернулась до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2017.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.05.2017 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надавши апелянту строк для усунення її недоліків шляхом надання оригінала документа про сплату судового збору. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана ухвала була отримана Митницею 12.06.2017.

У зв'язку з не усуненням скаржником недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.06.2017 апеляційну скаргу Митниці повернув.

19.02.2018 Митниця повторно подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивувавши його тим, що на момент первинного звернення з апеляційною скаргою Митниця була позбавлена можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність на розрахунковому рахунку відповідних коштів. Також скаржник посилався на те, що у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадження №52017000000000682 від 11.10.2017 Митницею було надано детективам Національного антикорупційного бюро України право тимчасового доступу до документів на паперових та електронних носіях, які перебували у володіння Митниці, складений у 2016-2017 роках, у тому числі й поданих за цей період Товариством, що також перешкоджало Митниці повторно подати та належним чином оформити апеляційну скаргу.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.03.2018 наведені доводи на обґрунтування підстав пропуску процесуального строку визнав неповажними. Цією ж ухвалою суд запропонував скаржнику протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших причин пропуску процесуального строку, якщо такі є.

У строк, встановлений судом, відповідач надав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку, з посиланням на те, що Митниця здійснювала послідовні та регулярні дії, спрямовані на отримання достатніх коштів для сплати судового збору, які свідчать про бажання митного органу реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі, а саме - неодноразово зверталась до ДФС України із клопотаннями про виділення коштів на сплату судового збору, на підтвердження чого додала копії відповідних листів.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.03.2017 визнав неповажними причини пропуску Митницею строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017).

Митниця подала до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 27.03.2017, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Митниця посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища митного органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому відповідач зазначає, що діяв сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є його виною. Також скаржник посилався на те, що у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадження №52017000000000682 від 11.10.2017 Митницею було надано детективам Національного антикорупційного бюро України право тимчасового доступу до документів на паперових та електронних носіях, які перебували у володіння Митниці, складений у 2016-2017 роках, у тому числі й поданих за цей період Товариством, що також перешкоджало Митниці повторно подати та належним чином оформити апеляційну скаргу. Крім іншого скаржник вважає, що застосування процесуальних обмежень апеляційним судом не є об'єктивним та виправданим, а тому має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.05.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 12.06.2018.

Позивач не реалізував своє процесуальне право на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які були предметом дослідження в судовому процесі під час розгляду клопотання Митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зокрема, суд виходив з того, що: невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не дає такій особі право у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судового рішення; період часу, протягом якого відповідач усував недолік апеляційної скарги, є явно перебільшеним для вчинення такої дії і неспіврозмірним із процесуальним строком встановленим для апеляційного оскарження; відповідачем не було надано жодного доказу, що він був позбавлений права звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати у відповідності до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції, чинній на час звернення до суду із первісною апеляційною скаргою), проте таким правом не скористався; посилання Митниці на те, що справа №815/1610/17 вилучалася детективами Національного антикорупційного бюро України, що унеможливило оперативну роботу по оскарженню рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва, на яку посилалася Митниця, надано не було, а з протоколу обшуку від 19.01.2018, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.12.2017, вбачається, що обшук було проведено на протязі одного для, з урахуванням того, що Митницею було видано належним чином завірену копію справи Товариства на 87 аркушах (а не оригінал) та скопійовано на флеш-накопичувачі файли щодо вищезазначеного товариства.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Так, положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої, частини другої статті 299 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суд відмовляє у відкриття апеляційного провадження у справі.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Одеський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 27.03.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Також колегія суддів зазначає, що Митниця є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Посилання Митниці на обставини щодо надання детективам Національного антикорупційного бюро України право тимчасового доступу до документів на паперових та електронних носіях, які перебували у володіння Митниці, спростовуються обставинами, викладеними у протоколі обшуку від 19.01.2018.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна