Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.11.2018 року у справі №826/8252/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №826/8252/15

провадження №К/9901/3427/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ТОВ «Енергостройінвест» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, за касаційною уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Огурцова О.П. від 20.06.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Межевича М.В., Земляної Г.В., Сорочка Є.О. від 30.09.2015 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ТОВ «Енергостройінвест» (далі - Позивач), вважаючи протиправною відмову щодо включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправною відмову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемко Романа Анатолійовича від 26.03.2015 р. щодо включення ТОВ «ТД «Енергостройінвест» до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Європейський газовий банк»;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемко Романа Анатолійовича включити ТОВ «ТД «Енергостройінвест» в реєстр акцептованих вимог кредиторів до ПАТ «Європейський газовий банк», в розмірі залишку коштів на поточному рахунку №2600230123314, станом на 17.11.2014 р.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 30.09.2015 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемко Романа Анатолійовича залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року - без змін.

3. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт того, що позивач заявив відповідачу про свої вимоги до банку протягом законодавчо встановленого 30-ти денного строку.

Докази на підтвердження наявності інших обставин, які б зумовлювали відсутність підстав для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "ЄВРОГАЗБАНК" в матеріалах справи відсутні.

4. Рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що заяву про визнання вимог від 11.12.2014 вих.№11/12-2 дійсно було подано позивачем до банку 12.12.2014 р., тобто в межах тридцятиденного строку, встановленого ч.1 ст.49 Закону України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), а тому відповідач неправомірно не включив позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів. З огляду на це судом апеляційної інстанції визначено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2015 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року, позивачем було подано касаційну скаргу, у якій просить:

- прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження з приводу скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2015 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року по справі № 826/8252/15;

- зупинити виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2015 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року по справі № 826/8252/15 до розгляду касаційної скарги;

- скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року по справі № 826/8252/15 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Між ТОВ «ТД «Енергостройінвест» та ПАТ «Європейський газовий банк» укладено договір банківського рахунку № 23314 від 19.07.2013 р., згідно якого банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видавання відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, а також відкриває клієнту поточний рахунок № 2600230113314 у національній валюті України та в іноземній валюті.

7. Постановою Правління Національного банку України № 717 від 17.11.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 121 від 18.11.2014 р. «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Європейський газовий банк» й розпочато процедуру ліквідації банку строком на один рік з 18.11.2014 р. по 17.11.2015р..

8. 12.12.2014 р. Позивачем подано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» заяву про визнання вимог, в якій просив визнати вимоги ТОВ «ТД «Енергостройінвест» до ПАТ «Європейський газовий банк» в розмірі 32 023,01 грн.

9. 25.03.2015 р. Позивачем повторно подано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» заяву про визнання вимог, в якій викладено прохання визнати вимоги ТОВ «ТД «Енергостройінвест» до ПАТ «Європейський газовий банк» в розмірі 32 023,01 грн. про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Європейський газовий банк».

10. Листом вих. № 609/6.1-20 від 26.03.2015 р. Відповідач повідомив Позивача про те, що строк пред'явлення кредиторами ПАТ «Європейський газовий банк» кредиторських вимог закінчився 22.12.2014 р., а отже кредиторська вимога була заявлена після закінчення встановленого строку на її пред'явлення та вважається погашеною.

11. Позивач, вважаючи протиправною відмову щодо включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звернувся з позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2015 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року винесена за умови неправильного застосування норм матеріального права та процесуального права, унеможливлення внаслідок цього встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що, в свою чергу, призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

13. Відповідно до Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення кредиторів, формування реєстру акцептованих вимог кредиторів та затвердження цього реєстру.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 4452-VI.

14. Судами першої та апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що Позивачем було пропущено строк подання кредиторських заяв, а заява, яка була подана 12.12.2014 р. про визнання вимог є допустимим доказом, у журналі вхідної кореспонденції не зареєстрована, оскільки до відповідача взагалі не надходила.

Відсутність факту подання заяви позивача від 12.12.2014 р. про визнання вимог в журналі вхідної кореспонденції підтверджується Довідкою № 1819-7-21 від 14.08.2015 р, що міститься у матеріалах справи.

15. 01.12.2015 р. було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому обґрунтовано порушення правил документообігу відповідачем та підтверджено факт подання заяви від 12.12.2014 р..

У запереченні на касаційну скаргу Позивач посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень просить залишити їх без змін, у касаційній скарзі відмовити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Розглянувши клопотання про зупинення виконання судових рішень, що оскаржуються Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 листопада 2015 року, Суд не знайшов підстав щодо його задоволення.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

16. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

18. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

19. Згідно п.1, 7 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Як встановлено ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

23. Як свідчать матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум».

24. За змістом ст. 2, 3, 4, 37, 54 Закону № 4452-VI на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

25. За змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

26. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

27. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

29. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

30. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

31. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

33. З аналізу наведених норм слід дійти висновку про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

34. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

35. Згідно з п.1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

36. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

37. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16, від 06 червня 2018 року у справі №826/6506/16 та від 13 червня 2018 року у справі № 826/21368/15.

38. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

39. Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

40. Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

41. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

42. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 242, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року у справі № 826/8252/15 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців