Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2019 року у справі №815/1784/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/1784/18

адміністративне провадження № К/9901/12887/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом фермерського господарства "Веста-Юг"

до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, заступника Міністра оборони України генерал-лейтенанта Павловського Ігоря Валентиновича,

треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, Міністерство оборони України про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування методичних рекомендацій

за касаційною скаргою фермерського господарства "Веста-Юг"

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Пащенка К. С. від 4 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сорочка Є. О., Літвіної Н. М., Федотова І. В. від 2 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Фермерське господарство "Веста-Юг" (далі - ФГ "Веста-Юг", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі - Головного КЕУ ЗСУ, відповідач 1) та заступника Міністра оборони України генерал-лейтенанта Павловського Ігоря Валентиновича (далі - заступник Міноборони, відповідач 2), треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м.

Одеси (далі - КЕВ м. Одеси, третя особа 1) та Міністерство оборони України (далі - МОУ, третя особа 2), в якому просило:

- встановити відсутність повноважень у Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на прийняття Методичних рекомендацій щодо укладення договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оброни України (далі - Методичні рекомендації), а також будь-яких інших актів, якими визначаються умови та процедура укладення договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України;

- визнати протиправними дії заступника Міністра оборони України генерал-лейтенанта Павловського Ігоря Валентиновича щодо затвердження Методичних рекомендацій без дати, прийняті Головним управлінням в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Галушка О. А.;

- визнати протиправними та нечинними Методичні рекомендацій без дати, прийняті Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Галушка О. А. та затверджені заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом Павловським Ігорем Валентиновичем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Головного КЕУ ЗСУ відсутні повноваження щодо прийняття Методичних рекомендацій; дії заступника Міноборони щодо затвердження Методичних рекомендацій є протиправними та не узгоджуються з наданими йому повноваженнями; Методичні рекомендації фактично є нормативно-правовим актом, який прийнятий з порушенням встановленого законодавством порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із законності дій відповідачів при прийнятті Методичних рекомендацій, які у даному випадку не містять ознак нормативно-правового акта. Суди дійшли до висновку, що відповідачі довели правомірність своїх дій, що, в свою чергу, не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ФГ "Веста-Юг" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що оскаржувані Методичні рекомендації мають ознаки регуляторного акта, оскільки містять норми права, що визначають правила здійснення господарської діяльності Збройними Силами України, а тому під час їх прийняття необхідно було дотримуватися встановленої для прийняття регуляторного акта процедури. На підтвердження того, що Методичні рекомендації, на думку позивача, є регуляторним актом скаржник також посилається на те, що відповідно до Протоколу наради з питань організації роботи щодо ведення господарської діяльності із вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України та укладення договорів спільної обробки землі від 6 вересня 2016 року проект Методичних рекомендацій підготовлений відповідно до Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Крім того, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що Методичні рекомендації носять рекомендаційний характер, оскільки зі змісту цього документа не вбачається, що вони стосуються виключно організації та уніфікації діяльності внутрішніх структур Міністерства оборони України.

Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки тому, що законами України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", "Про використання земель оборони" не визначено право Головного КЕУ ЗСУ приймати Методичні рекомендації, а також право Міністерства оборони України в особі заступника Міністра оборони України на затвердження таких Методичних рекомендацій.

Від представника Міністерства оборони України та Головного КЕУ ЗСУ надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ "Веста-Юг", в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

2 червня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення від Головного КЕУ ЗСУ, в яких зазначається, що посилання скаржника у касаційній скарзі на визначення нормативно-правового акта, яке міститься у пункті 2.2 Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 листопада 2002 року № 102/5, є необґрунтованим, оскільки вказаний Порядок втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5.

Також зазначає, що доводи скаржника про те, що умови проведення конкурсу та визначення переможця не є прозорими та зрозумілими та містять корупційні ризики, є його суб'єктивною думкою, оскільки така не підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, у письмових поясненнях наголошується на тому, що оскаржувані Методичні рекомендації не містять ознак нормативно-правового акта, оскільки прийняті з метою створення єдиного підходу до організації роботи з вирощування сільськогосподарської продукції на відповідних земельних ділянках та з метою надходження коштів до спеціального фонду бюджету Міністерства оборони України.

11 червня 2020 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від представника ФГ "Веста-Юг", в яких зазначається, що оскаржувані Методичні рекомендації за своїм змістом є нормативно-правовим актом та, у разі визнання їх судом неправомірними, мають втратити свою чинність з моменту набрання судовим рішенням законної сили та, відповідно, не можуть з цього моменту застосовуватися до правовідносин, на регулювання яких вони спрямовані.

7 липня 2020 року від представника ФГ "Веста-Юг" надійшла заява про винесення окремої ухвали, в якій зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини можуть дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях оборони, наданих їм у постійне користування, лише за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що оскільки відповідний порядок не визначений урядом, склалася ситуація відсутності єдиного урегульованого підходу до надання дозволу фізичним та юридичним особам на використання земель оборони у сільськогосподарських цілях.

З огляду на вищезазначене, заявник просить суд винести окрему ухвалу, якою звернути увагу Кабінету Міністрів України на неурегульованість порядку надання військовими частинами фізичним та юридичним особам дозволу на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлю сіна на землях оборони відповідно до статті 4 Закону України "Про використання земель оборони".

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 6 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 3 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 815/1784/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2020 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 26 травня 2020 року.

В подальшому було оголошено перерву у судовому засіданні до 22 липня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 1 грудня 2016 року між КЕВ м. Одеси та ФГ "Веста-Юг" був укладений договір № 1 "Про вирощування сільськогосподарських культур", згідно з пунктом 1.1 якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних Сил України згідно зі статтею 2 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України", статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони", постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 року № 1171 "Про затвердження Переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил" (далі - Перелік № 1171), наказу головного КЕУ ЗСУ № 53 від 24 вересня 2013 року "Про використання земель оброни у сільськогосподарських цілях на полігонах ЗСУ", затвердженого Міністром оборони України 25 вересня 2013 року, сторони домовилися про вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 2020,00 га, які надані КЕВ м. Одеси в безстрокове користування згідно Державного акта 1983 року серії Б № 031728 та можливостей ФГ "Веста-Юг" діяти, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва.

13 липня 2017 року зазначений договір відповідно до статті 4 Закону України "Про використання земель оброни" погоджено головою Лиманської РДА, що підтверджується відповідною відміткою на вказаному правочині.

27 лютого 2018 року Міністерство оброни України звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним договору, в тому числі посилаючись на те, що договір було укладено з порушенням Методичних рекомендацій та примірного договору, як додатку до Методичних рекомендацій, що були доведені до керівників квартирно-експлуатаційних підрозділів службовим листом начальника Головного КЕУ ЗСУ від 13 вересня 2016 року № 303/6/27/1380, шляхом надання копії таких Методичних рекомендацій (без дати).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 лютого 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини 1 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з положеннями пунктів 7 та 9 частини першої статті 116 Основного Закону Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Згідно із статті 4 Закону України "Про використання земель оброни" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статей 3,4 цього ж Закону діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях; Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, статті 4 Закону України "Про використання земель оброни", іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та статті 4 Закону України "Про використання земель оброни" затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про використання земель оброни" Кабінет Міністрів України у сфері національної безпеки та обороноздатності, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України, оснащення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань.

Також статті 4 Закону України "Про використання земель оброни" передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України.

Статтею 117 Конституції України та статтею 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Уряд в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання; акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Таким чином, прийняття актів Кабінету Міністрів України, внесення до них змін, відновлення їх дії тощо відноситься до виключної компетенції уряду та не може здійснюватися судом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до Закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, у тому числі у разі їх розформування.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 10 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Відповідно до частини 1 статті 3, частини 1 статті 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Частиною першою статті 4 цього ж Закону передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, військові частини вправі здійснювати господарську діяльність, у тому числі шляхом укладення з фізичними і юридичними особами відповідних договорів з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, наданих військовим частинам у постійне користування. При цьому, порядок укладення таких договорів та надання дозволів фізичним та юридичним особам на використання земель оборони у сільськогосподарських цілях має визначатися Кабінетом Міністрів України.

Як зазначив у своєму рішенні від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002 Конституційний Суд України, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб'єктів правовідносин (третє речення абзацу четвертого підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення).

Крім того, в абзаці третьому підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2008 року № 25-рп/2008 зазначено, що правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном (землею) визначаються законом.

З метою створення єдиного підходу до надання дозволу фізичним та юридичним особам на використання землями оборони Головним КЕУ ЗСУ були розроблені Методичні рекомендації щодо укладення договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оброни України, які стали предметом оскарження у цій справі. При цьому основними доводами адміністративного позову стало те, що вказаний акт, хоча і містить правові норми, що визначають порядок укладення договорів з фізичними та юридичними особами з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оброни України, однак прийнятий неуповноваженим на те органом та з порушенням установленого для прийняття нормативно-правових актів порядку.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходили з того, що оскаржувані Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, носять рекомендаційний характер, а тому під час їх прийняття не потрібно було дотримуватися процедури, визначеної для нормативно-правових актів, а Головне КЕУ ЗСУ діяло у межах наданих повноважень.

Таким чином, приймаючи рішення у цій справі, суди фактично визначили, що порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях оборони, наданих військовим частинам у постійне користування, не урегульований у встановлений статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" спосіб.

Оскільки відповідно до зазначеної статті такий порядок має бути визначений Кабінетом Міністрів України, колегія суддів доходить до висновку, що спір у цій справі стосується підзаконного регулювання порядку надання земель оборони фізичним та юридичним особам для використання у сільськогосподарських цілях, а тому рішення у цій справі стосується обов'язків уряду.

Верховний Суд бере до уваги імперативні положення статей 13 та 14 Конституції України, які передбачають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші об'єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади в межах, визначених цією Конституцією; земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; це право реалізується державою виключно відповідно до закону.

Колегія суддів також враховує положення частини 5 статті 245 КАС України, відповідно до якої, якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині

У сукупності з положеннями статті 264 КАС України "Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень" зазначені вище положення статті 264 КАС України спрямовані на створення додаткового механізму забезпечення можливості для адміністративних судів здійснювати ефективний судовий захист, що особливо важливо гарантувати під час розгляду справ, які виходять за межі індивідуального спору (стосуються суспільного (публічного) інтересу). Саме до такого виду справ відносяться справи щодо оскарження нормативно-правових актів, оскільки визнання нечинним повністю або в окремій його частині такого акта може створити ситуацію "правової невизначеності" для необмеженої кількості осіб

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому частиною третьою цієї ж статті визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Оскільки суди попередніх інстанцій не залучили до участі у справі Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, на який Конституцією та законами України покладено повноваження, зокрема, щодо підзаконного регулювання порядку використання земель оборони, і відповідно, рішення у цій справі стосується обов'язків уряду щодо здійснення такого регулювання, колегія суддів доходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій на підставі частини 2 статті 353 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу фермерського господарства "Веста-Юг" слід задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України.

Також під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Веста-Юг" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко