Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №821/2157/16

касаційне провадження №К/9901/30977/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя Попов В.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Федусик А.Г., Танасогло Т.М.) у справі №821/2157/16 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2016 №19599-13 про визначення податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 14583,33 грн.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2017 позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2017 залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 без змін.

Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 67 Конституції України, пункту 267.1, підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Херсонською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №19499-13 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 16666,67 грн.

В обґрунтування підстав для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення від 30.12.2016 №19599-13 податковий орган посилався на те, що ОСОБА_1 у 2016 році була власницею транспортного засобу - легкового автомобіля марки Toyota Land Cruiser, з об`ємом двигуна 4461 куб. см., 2013 року випуску, а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2016 році.

Херсонською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області було отримано лист Регіонального сервісного центру в Херсонській області Міністерства внутрішніх справ України від 01.11.2016 №31/21/41-1372 з інформацією щодо зняття належного ОСОБА_1 транспортного засобу з обліку 09.08.2016 з метою реалізації (продажу).

Такі обставини зумовили необхідність здійснити відповідачем перерахування визначеного ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2016 №19499-13 податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік.

Так, відповідачем вказане податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №19499-13 було відкликане та прийнято новий акт індивідуальної дії, який є предметом оскарження у цій справі, а саме - податкове повідомлення-рішення від 30.12.2016 №19599-13 про визначення податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 14583,33 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2016 №19599-13 відображає нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік з урахуванням факту перебування у її власності легкового автомобіля марки Toyota Land Cruiser протягом 7 місяців 2016 року (25000 грн./12 місяців х 7 місяців).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля позивача, здійснений відповідачем без витребування у ОСОБА_1 інформації щодо пробігу такого транспортного засобу, а тому не може вважатися належним доказом правомірності віднесення його до об`єкта оподаткування транспортним податком у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об`єкта оподаткування транспортним податком, змінювалася.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII були внесені зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року.

Згідно з абзацом 1 підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).

Враховуючи викладене, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про визначення фізичній особі податкового зобов`язання з транспортного податку за базовий період - 2016 рік є перебування протягом такого періоду у власності особи зареєстрованого в Україні легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500 грн. (1378 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016)).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Мінекономрозвитку відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття податковим органом відповідного повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.

У справі, що розглядається, свої висновки про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій мотивували неможливістю податкового органу підтвердити середньоринкову вартість легкового автомобіля позивача з огляду на відсутність інформації щодо пробігу такого транспортного засобу.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Повнота з`ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1 та впливають на визначення об`єкту оподаткування транспортним податком у звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій вищезазначених вимог не виконано та не встановлено чи отримував податковий орган інформацію від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно з такими відомостями, належний позивачу автомобіль підпадає під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Крім того, пред`явлений позивачем під час судового розгляду справи розрахунок вартості належного їй до серпня 2016 року легкового автомобіля на веб-сайті Мінекономрозвитку від 24.01.2017, згідно з яким середньоринкова вартість такого транспортного засобу становить 961170грн., що є меншою визначеній у абзаці 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016), не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність такого транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

Судами попередніх інстанцій не досліджено питання чи підтверджується наданий позивачем розрахунок офіційними даними Мінекономрозвитку станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення.

При цьому, податковим законодавством передбачено алгоритм дій платника податку у випадку встановлення неправильності застосованих контролюючим органом даних при прийнятті податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.

Так, у відповідності до підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано чи звертався позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об`єкту оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати транспортного податку за 2016 рік оскарженим податковим повідомленням-рішенням є передчасним, оскільки не здійснений із належним застосуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суди на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинні дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №821/2157/16 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк