Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №826/12934/14

адміністративне провадження №К/9901/7224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_2на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року (колегія суддів: В.І. Келеберда, В.М. Данилишин, І.А. Качур) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року (колегія суддів: А.Г. Степанюк, В.В. Кузьменко, О.І. Шурко)у справі№826/12934/14за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 доДержавної фіскальної служби Українитретя особаЖовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій областіпровизнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі -ФОП) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі -ДФС) із позовом про: визнання незаконною бездіяльності щодо прийняття рішення про результати розгляду скарги на рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Жовтнева ОДПІ) від 15 травня 2014 року № 8373-/05-81-17-03-13-3 про відмову включити у свідоцтво платника єдиного податку новий вид діяльності - видача позик за рахунок власного майна; зобов'язання прийняти рішення, відповідно до якого скарга ФОП на вищезазначене рішення від 15 травня 2014 року вважатиметься задоволеною, а вид діяльності, що полягає у наданні позики, дозволеним для Позивача, та включеним в реєстр платників єдиного податку згідно п. 299.7 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Жовтневої ОДПІ від 15 травня 2014 року було відмовлено у включенні до Свідоцтва платника єдиного податку нового виду діяльності позивача, такого як видача позик за рахунок власного майна, внаслідок чого позивачем подано скаргу до Міністерства доходів та зборів України. Проте, рішення за результатом розгляду його скарги позивач досі не отримав.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідачем з дотриманням 20-денного строку було надіслано на адресу Позивача вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги ФОП від 27 червня 2014 року, тому підстави для визнання протиправною бездіяльності ДФС відповідно і для визнання задоволеною вищезазначеної скарги відсутні.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вказується на те, що в Міністерстві доходів і зборів України скарга позивача не була розглянута в установленому законом порядку та не було прийнято відповідне рішення.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких ДФС не погоджується із доводами касаційної скарги. В обґрунтування зазначено, що ФОП до Міністерства доходів і зборів України подано скаргу від 27 червня 2014 року саме на лист Жовтневої ОДПІ від 15 травня 2014 року № 8373-/05-81-17-03-13-3, а не на рішення про результати скарги ГУ Міндоходів у Донецькій області, як того вимагає п. 56.3 ст. 56 ПК України. Просив касаційну скаргу відхилити, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 08 травня 2014 року Позивач звернувся до Жовтневої ОДПІ з заявою, в якій просив доповнити перелік видів діяльності у свідоцтві платника єдиного податку новим видом діяльності: надання позик за рахунок власного майна.

Листом від 15 травня 2014 року № 8373-05-81-17-03-13-3 Жовтнева ОДПІ повідомила ФОП про те, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», а тому правові підстави для внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку щодо вказаних Позивачем видів господарської діяльності відсутні.

Позивач скористався своїм правом на оскарження Рішення про відмову у задоволенні скарги шляхом звернення до Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Також листом від 17 липня 2014 року № 4738/Б/9999-17-02-02-14 Міндоходів України повідомлено позивача про те, що першим розглянуто лист ФОП від 04 липня 2014 року № Б/3434, а також інші аналогічні листи. Крім того зазначено, що відповідь на звернення ФОП було надано останньому листом Міндоходів від 18 листопада 2013 року № 5962/Б/99-99-17-02-02-15.

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями п. 56.2 ст. 56 ПК України закріплено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Приписами п. 56.3 ст. 56 ПК України передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно абзаців 2-3 п. 56.3 ст. 56 ПК України скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки контролюючим органом з дотриманням вимог законодавства розглянуто та прийнято рішення за скаргою позивача.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду