Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 березня 2018 року

справа №369/1217/17

адміністративне провадження №К/9901/4337/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 серпня 2017 року (суддя - Дубас Т.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №369/1217/17 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

у с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці державної фіскальної служби України (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив постанову митного органу в справі про порушення митних правил від 11 січня 2017 року №0937/101000014/2016, якою визнано винним позивача у справі у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, визнати незаконною та скасувати.

Позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови митного органу, оскільки при її винесенні порушено право скаржника у справі на захист від обвинувачення в адміністративному правопорушенні.

Постановою Києво-Святошинського районного суду в місті Києві від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач неодноразово повідомлявся про розгляд справи митним органом, але скаржник на розгляд не з'являвся та документів, що підтверджують поважність причин неявки, не надав. Окрім того, позивачем у справі не надано до суду доказів направлення до митного органу клопотання про відкладення розгляду справи.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права та процесуального права просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не всебічно, не повно та не об'єктивно з'ясували обставини справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення суду.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначає про правомірність оскаржуваних рішень та безпідставність касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

Позивачем у справі 05 серпня 2016 року через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської митниці Державної фіскальної служби ввіз на митну територію України транспортний засіб «RENAULTLAGUNA», кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Р.Литва НОМЕР_2 метою транзиту (особисте використання).

Київська митниця 15 листопада 2016 року склала протокол №0715/125000016/16 про порушення митних правил. Однак, враховуючи те, що позивач перетинав кордон через пункт пропуску «Виступовичі - Нова Рудня» в зоні діяльності Житомирської митниці, а Київська митниця не уповноважена розглядати питання про притягнення до адміністративної відповідальності, то Житомирською митницею Державної фіскальної служби 24 листопада 2016 року складено протокол про порушення митних правил №0937/101000014/2016.

Постановою податкового органу в справі про порушення митних правил №0937/101000014/2016 від 11 січня 2017 року, позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Окрім того, суди попередніх інстанцій встановили, що митним органом неодноразово направлялися листи щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, крім того позивач у справі про розгляд справи також повідомлявся телефонограмами, а отже відповідач належним чином повідомляв про розгляд справи скаржника у справі.

Згідно частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до положень статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 488 Митного кодексу України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

За правилами статті 498 Митного кодексу України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.

Згідно із статтею 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З наведеного вбачається, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, положення Митного кодексу України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов'язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, у тому числі з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.

Судами встановлено та позивачем не заперечується, що останній був повідомлений належним чином про розгляд справи про порушення митних правил.

Колегія суддів вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно необґрунтованості посилання скаржника у справі, на порушення посадовими особами митного органу процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.

Позивач зазначає що, 04 січня 2017 року ним було скеровано на адресу відповідача у справі повідомлення про те, що він бажає прийняти участь у розгляді справи про порушення митних правил та скористатись своїми правами, які визначені статтею 498 Митного кодексу України.

Разом з тим, в матеріалах справи не міститься, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які б підтверджували повідомлення належним чином відповідача про наміри позивача прийняти участь у розгляді справи про порушення митних правил №0937/101000014/2016.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилене посилання позивача на його повідомлення митний орган про відкладення розгляду справи про порушення митних правил від 04 січня 2017, яке міститься в матеріалах справи, оскільки воно не містить жодної відмітки про отримання цього клопотання митним органом.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №369/1217/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

С.С.Пасічник

В.П.Юрченко