Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №826/22408/15

адміністративне провадження №К/9901/40252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі № 826/22408/15 за позовом Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Магнат дизайн центр» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0003712203, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 190 049,00 грн., у тому числі 126 699,00 грн. - основний платіж, 63350,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 26.05.2015 №460/26-54-22-03-22/30659728, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0003712203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.06.2015 №0003712203.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач мав право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій проведених з контрагентом ТОВ «Укр Сервіс Груп», що підтверджується належно оформленими первинними документами, натомість контролюючим органом не було доведено обставини встановлені в акті перевірки щодо допущених позивачем порушень норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. В більшій мірі наводить доводи, які за змістом є автентичні доводам, визначеним у апеляційній скарзі, а тому не підлягають повторному зазначенню.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Магнат дизайн центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп».

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Магнат дизайн центр» пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 126 699,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 26.05.2015 №460/26-54-22-03-22/30659728 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0003712203, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 190 049,00 грн., у тому числі 126 699,00 грн. - основний платіж, 63350,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Виявлені порушення відповідач пов`язує з відсутністю факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Магнат дизайн центр» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» за договором поставки від 29.01.2015 №29.01-8.

При цьому Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Магнат дизайн центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» посилається на податкову інформацію від 23.03.2015 №253/26552202/39123362 щодо неможливості проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» по взаємовідносинам з платниками податків за період листопад 2014 - січень 2015 року. У вказаній податковій інформації від 23.03.2015 №253/26552202/39123362 контролюючий орган аналізує фінансово-господарські відносини товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» з його контрагентами-постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Фоліненс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екодит», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСМК».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0003712203 від 17 червня 2015 року, яким визначено грошове зобов`язання в розмірі 19500 грн., з яких за основним платежем 126699,00 грн., штрафних санкцій 63350,00 грн.

Судами також встановлено, що реальність господарських операцій приватним підприємством «Магнат дизайн центр» з ТОВ «Укр Сервіс Груп» при виконанні договору купівлі-продажу №29.01-8 від 29.01.2015, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: договірною ціною, заявкою на доставку, видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання цінностей, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за позивачем, виписками з банківських рахунків.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладеного зі спірним контрагентом договору, цілком обґрунтовано також врахували те, що позивач частково реалізував отриманий від ТОВ «Укр Сервіс Груп» товар, що підтверджується договором підряду, договірною ціною, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання цінностей, актом виконаних робіт, виписками з банківських рахунків.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарської операції з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Разом з тим, в обґрунтування касаційної скарги відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірки контрагентів позивача або на інформації з бази даних податкової інспекції, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин у справі, а також враховуючи доведення позивачем дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, надання всіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участю спірного контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів, відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з ТОВ « Укр Сервіс Груп».

В розрізі наведеного вище, касаційний суд вбачає законні підстави погодитись з висновками судів першого та апеляційного суді, не спростованим доводами касаційної скарги, про правомірність формування позивачем податкового кредиту, який зроблено з правильною оцінкою усіх доказів в сукупності та обставин у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі № 826/22408/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду