Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.05.2022 року у справі №540/1053/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 540/1053/21

провадження № К/990/1444/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури про проходження публічної служби, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року (суддя Кисильова О. Й.) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (судді Яковлєв О. В., Градовський Ю. М., Крусян А. В.),

в с т а н о в и в:

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури, Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Кадрова комісія), Офісу Генерального прокурора, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Кадрової комісії від 10 грудня 2020 року № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 114к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) з 12 березня 2021 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13 березня 2021 року;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2021 року по день вирішення справи судом.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив про те, що не погоджується з висновками Кадрової комісії за наслідками співбесіди, доводячи, що рішення цього органу є поспішним, необґрунтованим і безпідставним.

Зазначив також про те, що для його звільнення з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, не було передумов, позаяк орган прокуратури, у якому позивач займав посаду прокурора, не перебував у процесі ліквідації чи реорганізації.

3. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.

Згідно з наказом прокурора Херсонської області від 05 липня 2001 року № 98-о ОСОБА_1 був тимчасово призначений на посаду помічника прокурора Дніпровського району міста Херсона.

У період з липня 2001 року по серпень 2018 року працював на посадах прокурора в органах прокуратури Херсонської області.

Наказом прокурора Херсонської області від 03 серпня 2018 року № 298к позивач призначений прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , на виконання вимог пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), подав Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 склав іспит у формі тестування за логіком UA202010191777, за результатами якого набрав 90 балів.

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, за результатами якого набрав 100 балів.

Отже, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації, відтак був допущений до проходження співбесіди (третій етап атестації).

За наслідками співбесіди Кадрова комісія ухвалила рішення від 10 грудня 2021 року № 2 про невідповідність прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності та професійної етики та непроходженням ним третього етапу атестації (співбесіди) (далі - Спірне рішення).

За текстом судових рішень судів попередніх інстанцій, у Спірному рішенні зазначено про те, що під час виконання практичного завдання прокурор не виконав у повному обсязі практичного завдання.

Відсутність правильних відповідей прокурора на питання з практичного завдання, які стосуються його професійної компетентності у застосуванні законодавства в кримінальному провадженні, вказує, з погляду Кадрової комісії, на його недостатню професійну компетентність.

Крім того, за наслідками співбесіди члени Кадрової комісії констатували неналежне володіння позивачем навичками застосування положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як частини національного кримінально-процесуального законодавства у прокурорській діяльності.

Також під час співбесіди та на основі наявних матеріалів особової справи прокурора Кадрова комісія з`ясувала, що на позивача накладалися стягнення під час його роботи на посаді старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області, старшого помічника прокурора Дніпровського району м. Херсона Херсонської області. Згідно з поясненнями прокурора, ці стягнення застосовувалися за невиконання вказівок вищестоящого керівництва у кримінальному провадженні, але прокурор, вважаючи їх безпідставними або ж несправедливими, не оскаржував їх до суду чи до вищестоящого керівництва.

Також у Спірному рішенні зазначено, що відомості, отримані з відкритих джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88386247), підтверджують відсутність процесуальної незалежності, самостійності та принциповості в діяльності прокурора [ ОСОБА_1 ]. В основу цього висновку покладено те, що при зверненні до суду та здійсненні представництва у господарській справі № 923/938/19 не було дотримано принципу пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Судова справа, за текстом Спірного рішення, була ініційована всупереч інтересам громади міста Херсону, з очевидним втручання в дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування та діяльність суб`єктів господарювання Такі дії прокурора, на думку Кадрової комісії, підривають авторитет прокуратури перед суспільством.

На основі наведеного Кадрова комісія висловила обґрунтовані сумніви щодо процесуальної незалежності, самостійності та принциповості як процесуальної особи [ ОСОБА_1 ] та як прокурора.

У підсумку Кадрова комісія, з посиланням на положення статей 4, 13, 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, констатувала відсутність підстав для ухвалення рішення щодо відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної компетентності, які є обов`язковою умовою для успішного проходження третього етапу атестації (співбесіди).

Зважаючи на Спірне рішення, керівник Херсонської обласної прокуратури наказом від 12 березня 2021 року № 114к звільнив ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 12 березня 2021 року.

Не погодившись із правомірністю як Спірного рішення, так і наказу про звільнення, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

4. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 04 червня 2021 року позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним і скасував рішення Кадрової комісії від 10 грудня 2020 року № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 .

Визнав протиправним і скасував наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 114 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 12 березня 2021року.

Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13 березня 2021 року.

Стягнув з Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2021 року до 04 червня 2021 року включно у сумі 65103,70 грн.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць і про поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

5. Суд першої інстанції проаналізував, що висновок Кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності обґрунтований: 1) неповним та частково неправильним виконанням практичного завдання та неналежного володіння навичками застосування положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 2) накладенням (у минулому) на позивача стягнень за час роботи на посаді старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Херсонської області та старшого помічника прокурора Дніпровського району м. Херсона, без оскарження таких стягнень до суду; 3) відсутністю процесуальної незалежності, самостійності та принциповості в діяльності прокурора.

Щодо першої «обставини», яка спричинила сумніви у членів Кадрової комісії, суд першої інстанції зауважив, що у Спірному рішенні не зазначено які саме практичні завдання позивач виконав неправильно та/чи взагалі не виконав. Понад те, під час співбесіди члени Кадрової комісії не обговорювали з позивачем виконаного ним практичного завдання. Суд першої інстанції зазначив також, що перші два етапи атестації позивач пройшов успішно, але цих результатів на етапі співбесіди не взято до уваги. З погляду цього суду, висновки членів Кадрової комісії про непрофесійність позивача не мають належного обґрунтування і пояснення, тоді як саме на цей орган покладено обов`язок доводити невідповідність прокурора зазначеному критерію. Додав також, що твердження про невміння застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод теж видаються безпідставними, адже позивач помилився тільки з одним питанням, яке стосувалося цього міжнародного договору, тоді як на інше питання відповів правильно. Суд першої інстанції висловив думку, що «сумніви» членів Кадрової комісії щодо професійної компетентності позивача ґрунтувалися на суб`єктивному сприйнятті почутих від нього відповідей, свідченням чого є хоча б результати голосування (відповідно до яких троє із шести членів визнали позивача таким, що відповідає критеріям професійної компетентності).

Стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд першої інтенції з`ясував, що це було у 2006 і 2017 роках. У першому випадку позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обов`язків, які полягали у недбалому розгляді звернення та непослідовному підході до підготовки документів прокурорського реагування, внаслідок чого порушено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України та не виконано вимоги наказу Генерального прокурора України № 6/3 гн від 07 травня 2004 року.

Вдруге позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності наказом прокурора Херсонської області від 14 квітня 2017 року № 149к за неналежне виконання своїх службових обов`язків, які полягали у порушенні порядку ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань і неналежному поводженні з ключовим носієм доступу до цього Реєстру.

Зваживши на суть порушень, за які позивача притягли до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції виснував, що вони не пов`язані із вчиненням грубих порушень правил прокурорської етики або допущенням поведінки, яка дискредитує позивача як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Додав, що будь-які негативні наслідки, які б вплинули на імідж прокуратури або набули суспільного резонансу, прокурор своїми діями не спричинив.

Зауважив також, що у 2006 році не було нормативно-правових актів, які б визначали норми та правила прокурорської етики, а Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, про невідповідність вимогам якого зазначено у Спірному рішенні, затверджено на Всеукраїнській конференції прокурорів лише 27 квітня 2017 року, тобто після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Те, що позивач не оспорював наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності ніяким чином не може свідчити про його невідповідність вимогам професійної компетентності та етики.

З приводу інформації з відкритих джерел інформації, на основі якої Кадрова комісія констатувала відсутність у позивача процесуальної незалежності, самостійності та принциповості в діяльності прокурора, суд першої інстанції зазначив, що звернень стосовно ініціювання чи участі позивача у господарській справі № 923/938/19 Кадрова комісія не отримувала. Стаття на вебсайті «Международный Славянский Союз» (https://kievska.ru/ocherednaya-popytka-izgnat-lyudej/), на яку теж є посилання у Спірному рішенні, не є інформацією про прокурора, отриманою у порядку визначеному пунктом 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

Тож у підсумку суд першої інстанції констатував, що висновки Кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності та етики не можуть визнаватися обґрунтованими.

Суд першої інстанції зазначив також, що рішення кадрових комісій можуть підлягати судовому контролю, тому доводи відповідачів в цій частині розцінив як безпідставні. Водночас цей суд висловив думку, що підстав для звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статі 51 Закону № 1697-VII, не було, позаяк в органі прокуратури, у якому позивач займав посаду прокурора, не було процедури реорганізації чи ліквідації, відбулося лише його перейменування.

За текстом рішення суду першої інстанції, на дату звільнення позивача з посади Закон № 1697-VІІ не передбачав можливості звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації. У цьому зв`язку додав, що Законом № 113-ІХ не внесені зміни або доповнення до частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ щодо підстав для звільнення за вказаною нормою у разі неуспішного проходження атестації прокурором. Натомість позивача звільнили з посади прокурора на підставі Закону № 113-ІХ, який не регулює статусу прокурора, з посиланням на норму Закону № 1697-VІІ, яка не передбачає звільнення прокурора з підстав не проходження атестації.

6. П`ятий апеляційний адміністративний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції щодо Спірного рішення, водночас висловив зауваження щодо аргументів цього суду, які стосуються можливості звільнення із посади прокурора на підставі рішення кадрової комісії.

З цього приводу зазначив, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади на підставі пунктом 9 частини першої статі 51 Закону № 1697-VII.

Тож постановою від 10 листопада 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд змінив мотивувальну частину рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року, шляхом її викладення в редакції цієї постанови [суду апеляційної інстанції]. В решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року залишено без змін.

Касаційне оскарження

7. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Касаційну скаргу її автор подав з підстав, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 31 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за згаданою касаційною скаргою з мотивів відсутності висновку [Верховного Суду] щодо застосування положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX «щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), пунктів 9, 11 [розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX] про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Генеральним прокурором від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233) щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, оцінювати відповідність прокурора професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності, а також пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації».

8. Автор касаційної скарги навів розлогі мотиви своїх вимог, які стисло можна окреслити так:

Спірне рішення містить мотиви його ухвалення; висновки Кадрової комісії ґрунтуються на результатах дослідження матеріалів атестації і поясненнях позивача; обсяг мотивів, які має навести кадрова комісія у своєму рішенні, нормативно не визначений, тому висновки судів попередніх інстанцій про недостатню вмотивованість Спірного рішення голослівні;

повноваження кадрової комісії щодо оцінювання прокурора (у рамках атестації прокурорів, запровадженої Законом № 113-ІХ) є дискреційними й суд не може втручатися та ревізувати висновок про (не)успішне проходження атестації;

рішення за наслідками співбесіди кадрові комісії ухвалюють колегіально за наслідками закритого обговорення, тому перевірити, чи врахували члени комісії усі обставини стосовно ухваленого ними рішення засадничо неможливо, водночас це не означає, що таке рішення є неправомірним;

рішення кадрової комісії на стадії співбесіди ухвалюються в рамках атестації прокурорів як «одноразової події надзвичайного характеру», зумовленої необхідністю підвищити ефективність діяльності органів прокуратури шляхом оцінювання всіх прокурорів на відповідність критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності;

для цілей атестації, відповідного стандарту обґрунтованості та рівня аргументації, яка наведена в рішеннях кадрових комісій про неуспішне проходження атестації за наслідками співбесіди, цілком достатньо для того, щоб дійти висновку, що прокурор не відповідає одному чи кільком критеріям, які встановлені у підпункті 2 пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ;

Кадрова комісія не зобов`язана юридично доводити чи у деталях встановлювати невідповідність прокурора конкретному критерію, достатньо вказати чіткий перелік обставин, які стали підставою для ухвалення колегіального рішення, який підтверджує наявність у членів кадрової комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком критеріям;

прокурор має можливість довести свою відповідність критеріям [третього етапу] атестації, якщо члени кадрової комісії мають з цього приводу сумніви. Якщо йому це не вдалося зробити, кадрова комісія має достатні підстави для ухвалення негативного для нього рішення; успішне проходження перших двох етапів не є свідченням того, що прокурор уміє застосовувати положення законодавства на практиці і ніяким чином не впливає на перебіг і результат співбесіди;

під час співбесіди позивач, з погляду членів Кадрової комісії, виявив недостатні знання кримінального процесуального законодавства й вміння його застосовувати.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пунктів 9, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ, пунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221, пункту 12 розділу І Порядку № 233 й помилково трактують дискреційні повноваження кадрової комісії у контексті процедури атестації прокурорів у зіставленні з метою її запровадження.

9. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення і закрити касаційне провадження.

Зокрема зауважив, що Верховний Суд неодноразово висловлювався стосовно обсягу дискреції кадрових комісій і щодо обґрунтованості і вмотивованості ухвалених ними рішень за наслідками атестації прокурорів. Як приклад зазначив постанови Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20, від 07 жовтня 2021 року № 640/449/21, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/1208/21, від 23 грудня 2021 року у справі № 120/112/20.

Наголосив, що позиція, яку висловив Верховний Суд у цій категорії спорів, заперечує доводи відповідача про обґрунтований сумнів як єдино достатню умову для висновку про неуспішне проходження атестації.

Зауважив також, що під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не ставилося питання про повноваження кадрових комісій, про процедуру атестації та її наслідки. Йшлося про правомірність Спірного рішення у площині його обґрунтованості і відповідності критеріям, визначеним у статті 2 КАС України. Суди попередніх інстанцій не переоцінювали відповідність позивача критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності, а розглянули викладені в Спірному рішенні обставини на предмет того, чи підтверджують вони висновок про невідповідність позивача зазначеним критеріям.

Переконує, що тимчасовість, одноразовий характер процедури атестації прокурорів, брак часу на перевірку усіх обставин, які можуть мати значення для прийняття рішення, не можуть виправдовувати ухвалення необґрунтованого рішення і не звільняють відповідача від обов`язку довести його правомірність. Маючи на меті підвищити ефективність діяльності прокуратури і рівень довіри суспільства, не можна допустити, щоб ця процедура відбувалася у незаконний спосіб і з порушенням прав людини.

Релевантні джерела права

10. Відповідно до статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

11. Законом № 113-IX [«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»] (діє з 25 вересня 2019 року; тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

12. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

13. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ).

14. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

15. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

16. Відповідно до пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

17. За пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

18. За пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

19. Відповідно до пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

20. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

21. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

22. Згідно з пунктом 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

У разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

23. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

24. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

25. Згідно з визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

26. Відповідно до пунктів 5, 6 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка:1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок);2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

27. За пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 9 Порядку № 221).

28. Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Кадрова комісія формує графік проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Графік проведення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за 5 календарних днів до проведення співбесіди. У графіку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові прокурора, номер службового посвідчення, інформація про дату, час та місце проведення співбесіди. Прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце проведення співбесіди з моменту оприлюднення графіка проведення співбесід на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV Порядку № 221).

29. За пунктами 12, 13 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

30. Відповідно до пунктів 14-16 розділу IV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

31. Відповідно до пункту 12 Порядку № 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Висновки Верховного Суду

32. Спірне рішення і виданий на її підставі наказ від 12 березня 2021 року № 114к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є наслідком проходження останнім атестації, результат якої Кадрова комісія визначила як неуспішний.

Про мотиви Спірного рішення, яке по суті унеможливило переведення позивача на посаду прокурора в окружній прокуратурі для подальшого проходження публічної служби, написано вище. Нагадаємо, що Кадрова комісія вказала на недостатню обізнаність позивача з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частково неправильним виконанням практичного завдання; про накладення дисциплінарних стягнень та про відсутність процесуальної незалежності, самостійності і принциповості у своїй роботі. Щодо останнього, то констатація у позивача цих якостей основана на інформації, опублікованій на сайті «Международний славянский союз» (за посиланням https://kievska.ru/ocherednaya-popytka-izgnat-lyudej/) і рішенні господарського суду у справі № 923/938/19 (у Спірному рішенні є посилання на Єдиний державний реєстр судових рішень у цьому зв`язку).

Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі наголосив, що кадрові комісії наділені дискреційними повноваженнями щодо оцінювання прокурорів у рамках їх атестації, передбаченої Законом № 113-ІХ, і що жоден інший орган, зокрема суд, не може переоцінювати чи змінювати їхній висновок про (не)відповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності за наслідками цієї процедури, яку відповідач означив як «одноразову подію надзвичайного характеру».

33. На цьому концепті головним чином й побудована касаційна скарга, у якій її автор, доводячи наявність підстав для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, звертає увагу не стільки на суть викладених у Спірному рішенні обставин, мотивів його ухвалення (переконуючи якраз у їхній достатності й відсутності обов`язку доводити, переконувати у невідповідності прокурора займаній посаді), а на безапеляційність, категоричність висновків Кадрової комісії й неможливості перевіряти й оцінювати покладені в основу Спірного рішення обставини в рамках його судового оскарження.

Треба зазначити, що Верховний Суд за подібного правового регулювання і спірних правовідносин неодноразово висловлював правову позицію щодо трактування пунктів 9, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ у контексті дискреційних повноважень кадрових комісій і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації.

Приміром, у постановах від 10 квітня 2020 року (справа № 819/330/19), від 10 січня 2020 року (справа № 2040/6763/18), від 21 жовтня 2021 року (справа № 640/154/20), від 02 листопада 2021 року (справи № № 120/3794/20-а, 640/1598/20), від 04 листопада 2021 року (справа № 640/537/20), від 02 грудня 2021 року (справа № 640/25187/19), від 22 грудня 2021 року (справа № 640/1208/20) Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям,визначеним статтею 2 КАС України, а також зауважив, що рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не применшує дискреційних повноважень цього органу на їх ухвалення.

34. Відповідаючи на поставлені скаржником питання колегія суддів, з уваги на існуючу правозастосовну практику Верховного Суду у цій категорії спорів, зазначає, що суд адміністративної юрисдикції може давати правову оцінку рішенню кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, зокрема критично оцінювати висновки кадрової комісії та обставини, на яких ґрунтується сумнів її членів щодо відповідності особи прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Це, власне, і зробили суди першої і апеляційної інстанцій в цій справі.

На думку колегії суддів, у цій справі відповідач помилково інтерпретує дискреційні повноваження кадрових комісій та їхні рішення за наслідками співбесіди як незаперечні і категоричні, які не можна піддавати ані сумніву, ані судовому контролю. Досягнути мети атестування прокурорів, яку відповідач означив як підвищення ефективності діяльності прокуратури і рівня довіри до прокурорів, неможливо без зрозумілої, чіткої і передбачуваної процедури та можливості її перевірки судом. Неординарний механізм, визначений Законом № 113-ІХ для цілей атестації чинних прокурорів, не може применшувати чи заперечувати існуючих гарантій, зокрема на судовий захист.

Відновлення рівня довіри до діяльності прокуратури, про який мовить відповідач, є двостороннім процесом й не може зводитися лише до покладення на прокурорів тягаря доведення/переконання у своїй відповідності критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності. Не без того, що прокурор повинен підтвердити відповідність зазначеним критеріям, що власне й вимагається на кожному із етапів атестування у умову успішного його проходження. Водночас і кадрова комісія, яка проводить оцінювання, особливо на етапі співбесіди, теж має відповідально і виважено підходити до виконання покладених на неї завдань. Обґрунтований сумнів щодо (не)відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності має бути зрозумілим не тільки членам Кадрової комісії, які ухвалили відповідне рішення, але й прокурору, якого стосується їхній висновок, а також суспільству загалом, рівень довіри якого потрібно підвищити в рамках запровадженої для цього «одноразової події надзвичайного характеру». Особливість цієї процедури, її нормативно-правове регулювання не дає підстав вважати, що кадрові комісії не мають обов`язку доводити, обґрунтовувати свої рішення. Скоріше навпаки, адже це стосується проходження публічної служби чинними прокурорами. Тут не йдеться про необхідність відтворювати перебіг обговорення чи позицію кожного із членів Кадрової комісії стосовно прокурора за наслідками співбесіди, як вважає відповідач, а про потребу належно обґрунтувати колегіальне рішення в обсязі, якого буде достатньо (у кожному конкретному випадку) для розуміння підстав і мотивів його ухвалення, адже на відміну від перших двох етапів, на цьому етапі (співбесіди) результат атестації визначає не кількість балів, а думка членів кадрової комісії, їхній обґрунтований сумнів у відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності.

Повертаючись до обставин справи зауважимо, що суди попередніх інстанцій під час судового розгляду цієї справи не вирішували питання про те, чи відповідає позивач згаданим вище критеріям, адже це компетенція Кадрової комісії. Увага судів першої і апеляційної інстанцій була зосереджена на обставинах, які лягли в основу Спірного рішення, у зіставленні з висновками, яких дійшла Кадрова комісія на їх основі, й висловлені ними судження з цього приводу, на думку колегії суддів, є слушними.

В обсязі встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Спірне рішення Кадрової комісії щодо позивача не містить належної мотивації (з посиланням на докази) щодо невідповідності позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Посилання на певні обставини, які у членів Кадрової комісії викликають сумнів, потребує як належного підтвердження, так і пояснень у чому він полягає. Припущення чи домисли, які можуть виникати на основі інформації щодо особи прокурора, не можна вважати аргументом, який пояснює «обґрунтований сумнів» членів Кадрової комісії.

35. У контексті написаного варто виокремити висновок Кадрової комісії щодо позивача про «відсутність процесуальної незалежності, самостійності та принциповості в діяльності прокурора». Цьому висновку передувало посилання на два «відкриті джерела інформації»: Єдиний державний реєстр судових рішень (конкретно на судове рішення у справі № 923/938/19) і вебсайт «Международний славянский союз», а саме на опубліковану на ньому статтю про судову справу № 923/938/19, у якій брав участь, зокрема, прокурор Декалюк Д. Е. (називається ця стаття «Очередная попытка изгнать людей в Херсоне, которые сами себя обеспечивают работой»).

Звертає увагу те, що зазначений вебсайт (https://kievska.ru/) зареєстрований під російський інтернет-доменом (.ru), який призначений для об`єктів, пов`язаних з росією. З уваги на наведені вище мотиви, видається щонайменше неприйнятним Кадровій комісії черпати в цілях атестації чинних прокурорів України інформацію із такого ресурсу, як цей. Сам факт того, що Кадрова комісія бере до уваги таке «відкрите джерело» та зважає його контент ставить під сумнів її остаточний висновок про неуспішне проходження прокурором атестації.

36. Доводи відповідача про обґрунтований сумнів і незастосовність конституційного принципу невинуватості особи у вимірі правовідносин, з яких виник цей спір, на думку колегії суддів, теж є наслідком хибної інтерпретації дискреційних повноважень кадрової комісії під час атестування. Про помилковість цього підходу свідчить уже численна правозастосовна практика суду касаційної інстанції у справах цієї категорії, згідно з якою рішення кадрової комісії (за наслідками співбесіди) обов`язково має містити мотиви, якими керувалася кадрова комісія, коли на основі зібраної інформації дійшла висновку про невідповідність прокурора вимогам професійної етики, компетентності і доброчесності.

37. Відповідно до частини першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першою статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. З уваги на наведені мотиви щодо меж касаційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цій справі ґрунтуються на правильному застосуванні норм права і ухвалені з дотриманням норм процесуального права, тож підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в незміненій частині і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 540/1053/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко