Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 420/9673/20

адміністративне провадження № К/9901/21939/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 ( суддя _ Балан Я.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 (судді - Градовський Ю.М., Крусян А.А., Яковлєв О.В.)

у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Національного університету Одеська юридична академія про стягнення штрафу ,-

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Національного університету Одеська юридична академія штраф за порушення вимог Закону України «Про ціни та ціноутворення» у розмірі 3400,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.11.2020р. до Одеського окружного адміністративного суду від Національного університету «Одеська юридична академія» надійшло клопотання про залишення позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області без розгляду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2021р., залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021р., клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задоволено, позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося до суду зі спливом встановленого Кодексом адміністративного судочинства України тримісячного строку для звернення суб`єкта владних повноважень та не звернулося з клопотанням про поновлення строку звернення до суду.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм процесуального права, просив їх скасувати.

Зокрема, покликається на те, що журнали внутрішньої реєстрації вхідної кореспонденції не можуть бути доказом отримання відповідачем рішення, про факт отримання відповідачем рішення позивач дізнався отримавши поштове відправлення і строк звернення до суду слід обраховувати саме з цього числа.

Відповідач надав до суду відзив, в якому покликається на те, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною, такою, що не містить обґрунтувань неправильного застосування судами норм порушення норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, для правильного визначення моменту, з якого обчислюється строк звернення до суду, судам попередніх інстанцій необхідно було з?ясувати, не просто час, коли відповідач отримав рішення позивача, а момент коли у позивача виникло право звернення до суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звернення позивача до суду пов?язане з реалізацією повноважень державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до частини 3 статті 12 цього Закону, в редакції, станом на час звернення позивача до суду, у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Таким чином, право звернення до суду позивача залежить від двох обставин - отримання потенційним відповідачем розпорядчого акту та невиконання його вимог протягом встановленого строку.

При цьому, для реалізації наданих законом повноважень щодо звернення до суду суб?єкт владних повноважень повинен бути обізнаним з обставинами, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог та створюють підстави звернення до суду. В інакшому випадку позивач буде позбавлений можливості визначити момент коли розпочався строк звернення до суду.

Суди передніх інстанцій дійшли висновку, що строк звернення ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області із позовною заявою до НУ «Одеська юридична академія» розпочався з дати отримання НУ «Одеська юридична академія» рішення суб`єкта владних повноважень, яка підтверджена Актом та книгами реєстрації вхідної кореспонденції відділу організаційно-документального забезпечення.

Водночас діяльність відділу організаційно-документального забезпечення є внутрішньою діяльністю відповідача і позивач позбавлений можливості дізнатись про час реєстрації цим відділом надісланого рішення і про факт отримання відповідачем рішення, а відтак про початок перебігу строку звернення до суду.

За таких обставин, документація внутрішньої реєстрації вхідної кореспонденції не є належним доказом часу отримання відповідачем рішення в питанні виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо початку строку звернення до суду лише з моменту отримання відповідачем рішення суб?єкта владних повноважень грунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Натомість, позивач виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог та право звернення до суду обгрунтовано пов?язав з отриманням ним рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу рішення.

Покликання відповідача на неналежне оформлення такого повідомлення та на те, що ним таке поштове відправлення отримане не було, є безпідставним, оскільки поштове повідомлення офіційно надійшло на адресу позивача, містить відмітку про вручення та дату вручення і підстав ставити під сумнів наведену у ньому інформацію у позивача не було.

При цьому, інших об?єктивних та доступних даних про отримання відповідачем рішення у позивача також не було.

Крім того, неотримання відповідачем рішення про застосування штрафу не може бути підставою для висновку про пропуск строку позивачем

В будь-якому разі не отримання відповідачем рішення про застосування штрафу не може бути підставою для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про їх стягнення, а може свідчити про те, що такий строк ще не розпочався і строк добровільної сплати штрафу не закінчився.

За правилами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві.

Аналіз положень частини другої статті 122 та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України дає підстави для висновку про те, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноваження на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

Як встановлено у цій справі, рішення суб?єкта владних повноважень відповідач отримав 11.03.2020, а звернувся позивач до суду 29.09.2020 з дотриманням передбаченого процесуальним законом строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що за наслідками касаційного перегляду справи встановлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, тому рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у цій справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб (підпис)

В.М. Кравчук (підпис)

А.А. Єзеров (підпис)

З оригіналом згідно

Помічник судді Олена СІДАК

12.05.2022