Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.03.2020 року у справі №804/16443/15
Ухвала КАС ВП від 21.01.2020 року у справі №804/16443/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №804/16443/15

адміністративне провадження №К/9901/26185/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

секретар судового засіданні - Титенко М.П.

представник відповідача - Єфіменко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (колегія у складі суддів: Кругового О.О., Нагорної Л.М., Юхименка О.В.) у справі №804/16443/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Індастріал" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Індастріал» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (після реорганізації Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суму від`ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки на підставі акта № 1408/22108/32702174 від 8 жовтня 2012 року є незаконними.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25 березня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом протягом судового розгляду справи доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 травня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції. Позовні вимоги Товариства задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року № 0000282305, № 0000262305, № 0000272305.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем із порушенням вимог податкового законодавства, не на підставі та не в межах повноважень визначених законом.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в період з 9 липня 2012 року по 1 жовтня 2012 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт №1408/22-109/32702174 від 8 жовтня 2012 року.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:

- пункту 138.2, підпункту 138.5.2 пункту 138.5, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 93 861 365 грн,

- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 182 258 грн та завищено рядок 24 «залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 192 909 грн.

На підставі акта перевірки 23 листопада 2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000282305, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93 861 365,00 грн;

- № 0000262305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 228 332,50 грн, у тому числі основний платіж (збільшення) - 182 258,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 46 074,50 грн;

- № 0000272305, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192 909,00 грн.

Податковий орган зазначає, що висновок про завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за перевіряємий період у 1 кварталі 2012 року в розмірі 93861365 грн зроблено на підставі того, що позивачем включено до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами відповідно до укладених договорів, які повинні включатись до складу кваліфікаційного активу, який не введено в експлуатацію, наслідком чого стало завищення задекларованих підприємством показників всього у сумі 42880689 грн.

Крім того, позивачем не підтверджено первинними документами витрати в розмірі 50980676 грн, що призвело до завищення задекларованих позивачем показників за 1 квартал 2012 року (наростаючим підсумком) на вказану суму.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариством у 2008 році укладено договори кредитної лінії з банком ВАТ ВТБ Банк. Відповідно до укладених договорів цілі кредиту: фінансування контрактів, перелік яких наведено в акті перевірки, придбання обладнання, матеріалів та комплектуючих, для здійснення капітального ремонту виробничих приміщень підприємства з метою створення виробництва індустріальних акумуляторів, на поставку обладнання по виробництву безвідходних свинцевих акумуляторних батарей, на поставку обладнання по виробництву свинцево-кислотних акумуляторних батарей, на виконання ремонтно-будівельних та монтажних робіт по реконструкції частини корпусу № 48, тощо.

Перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до складу інших витрат витрати пов`язані з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами, які отримувались у 2008-2009 роках для придбання основних засобів (обладнання для виробництва акумуляторних батарей) та здійснення капітального ремонту виробничих будівель за IV квартал 2011 року у сумі 21143875 грн, за І квартал 2012 року у сумі 21736814 грн. До 31.12.2010 такі витрати відносились до складу кваліфікаційного активу.

Станом на 01.07.2010 балансова вартість групи основних фонді згідно бухгалтерського обліку (рахунок 10) складала 4562953,17 грн. Станом на 30.09.2011 балансова вартість групи основних фондів складала 655151585,34 грн. Податковий орган зазначає, що нараховані проценти за користування кредитними коштами для придбання основних засобів (обладнання для виробництва акумуляторних батарей) повинні включатися до собівартості відповідного кваліфікаційного активу, який не введено в експлуатацію, отже в порушення підпункту 138.5 пункту 138.5, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141 статті 141 Податкового кодексу України Товариством завищено нараховані відсотки на суму 42880689 грн.

Товариство стверджує, та суд апеляційної інстанції погодився з такими доводами, що об`єкт введено в експлуатацію на підставі актів прийому-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів Товариства) 31 грудня 2010 року. Суд апеляційної інстанції здійснив аналіз наданих доказів, а саме: актів прийому-передачі, в тому числі, зазначивши, що до актів додано технічну документацію, в якій зазначені технічні показники та характеристики об`єкту, та яка складається з: дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, акту посвідчення стану безпеки електроустановок споживачів; акту готовності об`єкта до експлуатації; акту Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Дніпропетровській області; дозволів на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, дозволу на початок експлуатації об`єкта, сертифікату відповідності закінченого будівництва.

Натомість вказані документи (додатки) взагалі відсутні в матеріалах справи.

Суд першої інстанцій в цій частині, зазначив, що прийняття в експлуатацію

закінчених будівництвом об`єктів врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923, та акт прийому - передачі (внутрішнього переміщення основних засобів Товариства) не є належним документом.

Відтак, суд апеляційної інстанції, переоцінюючи докази, надані сторонами, встановив обставини, що мають істотне значення без належного обґрунтування та на підставі недопустимих доказів.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що позивачем надавався акт попередньої перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 315 /231/32702174 від 09.02.2012 року, відповідно до якого у грудні 2010 року основні фонди (будівлі, споруди та обладнання) були введені в експлуатацію, що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів згідно розпорядження генерального директора ТОВ «Веста Індастріал» від 31.12.2010 року та на теперішній час рахуються на бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби». Натомість, декларації з податку на прибуток за 2010 рік позивача не визнані податковою звітністю. Актом перевірки № 315/231/32702174 від 09.02.2012 р. відновлено дані податкового обліку та підтверджені наявні витрати. Згідно акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №315 /231/32702174 від 09.02.2012 року витрати, які не враховані ТОВ «Веста Індастріал» в податковому обліку за перевіряємий період відображені в додатку 3 та додатку VV, які додаються до акту перевірки. Згідно додатку VV до акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №315/231/32702174 від 09.02.2012 року від`ємне значення об`єкта оподаткування складає всього 55043328,0 грн.: за 2 півріччя 2010 року - «-» 59984439,0 грн., за 1 квартал 2011 року - «-» 55043328,0 грн., 2-3 квартал 2011 року - «-» 38198827,0 грн. Перевіркою відображеного показника у рядку 06.5. Податкової декларації з податку на прибуток «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від`ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)» встановлено завищення задекларованих ТОВ «Веста Індастріал» показників за 1 квартал 2012 року (наростаючим підсумком) у сумі 50980676,0 грн.

Про не підтвердження позивачем витрат первинними документами в розмірі 50 980 676 грн, що призвело до завищення задекларованих позивачем показників за 1 квартал 2012 року (наростаючим підсумком) на вказану суму, податковий орган та суд першої інстанції зазначали.

Суд апеляційної інстанції взагалі не проаналізував доводи сторін в цій частині, не надав оцінку висновку податкового органу, викладеному в акті перевірки. Суд апеляційної інстанції не дослідив в якій частині вказане порушення вплинуло (якщо вплинуло) на розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стосовно заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 375167 грн. внаслідок здійснення коригування податкових зобов`язань в зв`язку з поверненням коштів, отриманих на підставі податкових накладних, по яким сплив трирічний строк з моменту виписки, суд попередніх інстанцій встановили наступне.

Товариством у 2008 році отримано передплату за договором купівлі - продажу №14ВИ-08/АКБ від 20 жовтня 2008 року за придбання акумуляторних батарей. Позивачем виписані податкові накладні № 20, 21, 24, 28 (період виписки - жовтень, листопад, грудень 2008 року). Оскільки товар поставлений не був, сторонами було ініційовано та проведено повернення передплати «ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» (покупець). 30 листопада 2011 року Товариством повернуто 785 100 грн (в т.ч. ПДВ - 130 850 грн); 1 грудня 2011 року повернуто 1 520 400 (в т.ч. ПДВ 253 400,19 грн).

Коригування кількісних та вартісних показників по вказаним податковим накладним здійснено позивачем в податковому періоді, коли мало місце повернення передплати.

Податковий орган зазначає, що враховуючи те, що відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, то у разі, якщо зміна суми компенсації вартості товарів/послуг чи повернення товарів, відбувається після сплину 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов`язання з ПДВ, платник-продавець таких товарів/послуг не може відкоригувати податкові зобов`язання з ПДВ, визначені 1095 і більше днів тому.

Податковий орган стверджує, що позивачем здійснено передплату у сумі 2 251 001 грн за АКБ, які в подальшому не отримано, залучаючи при цьому значні кошти за кредитними договорами та сплачуючи відсотки за них.

Суд не погоджується з таким доводом податкового органу, з огляду на те що за договором № №14ВИ-08/АКБ від 20 жовтня 2008 року Товариство виступало продавцем, та не здійснювало, а отримувало передплату (том 2 арк. с. 30).

За приписами пункту 192.1. статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що законодавець не пов`язує право платника податку на коригування звітності у зв`язку з поверненням попередньої оплати з датою укладання відповідних угод. В свою чергу, статтею 192 Податкового кодексу України передбачено право здійснення коригувань задекларованих податкових зобов`язань, у зв`язку з поверненням передплат в разі якщо в наступному періоді сторони домовились, що товар не буде поставлятись. Таким чином, позивач мав визначені законом права на коригування попередньо задекларованих показників податкової звітності в податковий період, коли повернуто передплату, не зважаючи на те, коли виписано податкові накладні.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки суду апеляційної інстанції про порушення податковим органом вимог податкового законодавства передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом апеляційної інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанцій допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2 Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі №804/16443/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

C.С. Пасічник

Судді Верховного Суду