Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №826/12477/15

адміністративне провадження №К/9901/13427/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича (далі - Уповноважена особа; Банк відповідно) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (суддя Губська О.А.) по справі № 826/12477/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

12 липня 2016 року Уповноважена особа звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у цій справі.

Цю апеляційну скаргу Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2016 року залишив без руху та надав строк тридцять днів з моменту отримання апелянтом копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Пропонував направити до суду апеляційної інстанції докази на підтвердження подання апеляційної скарги в межах строку, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, або подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин його пропуску, надати відповідні докази на підтвердження поважності таких причин.

На виконання вимог вказаної ухвали Уповноважена особа подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. У ній покликалася на те, що з повним текстом рішення суду першої інстанції мав змогу ознайомитись 05 липня 2016 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З огляду на те, що апеляційна скарга подається представником юридичної особи, що ліквідується, вважав її поданою у строки, передбачені КАС.

24 листопада 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи на підставі частини четвертої статті 189 КАС у редакції, чинній на момент звернення зі скаргою.

У цьому рішенні суд зазначив, що матеріали справи не містять об'єктивних чинників, які могли завадити заявнику у строк, встановлений законом, звернутися із апеляційною скаргою.

Уповноважена особа не погодилася із цим рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогою про його скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Указує на те, що апеляційну скаргу подавала особа, яка не брала участь у справі - Банк, який 05 липня 2016 року дізнався про рішення суду першої інстанції. Не погоджується з покликанням суду на отримання копії постанови 31 грудня 2015 року, оскільки це рішення отримав відповідач у справі - Уповноважена особа, тоді як апелянтом є Банк.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС), пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Аналогічна норма міститься у статті 121 КАС, у чинній на сьогоднішній день редакції.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку касаційного оскарження в конкретній справі залежить від вказаних у клопотанні причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Обставини, які скаржник вважає поважними і такими, що перешкодили здійснити процесуальне право на апеляційне оскарження, підлягають оцінці щодо їхньої справжності, об'єктивності, часу виникнення й обізнаності з ними сторони, того, наскільки вони завадили чи могли перешкодити своєчасно подати скаргу. І залежно від змісту та обсягу цих обставин суд визначає, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини у вимірі положень пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, коли відмовив у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що копію рішення суду першої інстанції отримала сторона цього провадження - Уповноважена особа і отримала її 31 грудня 2015 року. Підтвердженням цього є відомості про вручення рекомендованого повідомлення.

07 липня 2016 року Уповноважена особа Оберемко Р.А. подав апеляційну скаргу, який діяв на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 листопада 2015 року № 198 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та делегування повноважень ліквідатора».

З цього суд зробив висновок, що апеляційну скаргу подав не окремий суб'єкт правовідносин чи особа, щодо якої суд вирішив питання про її права, як-от Банк, а саме сторона провадження - відповідач Уповноважена особа.

Доказів неможливості оскаржити судове рішення у встановлені законодавством строки з моменту його отримання, апелянт не надав. Із посиланням на будь-які докази, без наведення обставин, які об'єктивно заважали вчасно подати апеляційну скаргу, не підтвердив апелянт й того, що про оскаржуване судове рішення від 04 грудня 2015 року він дізнався 05 липня 2016 року.

Комплексна оцінка наведених конкретних обставин, на які покликався скаржник, не дала суду апеляційної інстанції можливість за внутрішнім переконанням визнати їх непереборними чи такими, що об'єктивно завадили йому своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Покликання Уповноваженої особи, яка отримала копію рішення суду першої інстанції і є підписантом апеляційної скарги від імена Банку, на те, що апеляційну скаргу подає не вона, не Уповноважена особа, а саме Банк, не змінює тієї обставини, що особа, котра від імені Банку підписала апеляційну скаргу як її повноважений представник, і власне Уповноважена особа як відповідач у справі, які є однією й тією самою особою, не знала про дату ухвалення рішення судом першої інстанції і про необхідність подання апеляційної скарги у строки, встановлені законом. Понад те, наголошення апелянта на тому, що апеляційну скаргу подає не вона як відповідач у справі, а за її підписом Банк, як особа, яка не брала участі у справі, але питання про її права, свободи чи інтереси вирішив суд, демонструють, що Уповноважена особа розуміє і визнає той факт, що вона як відповідач у справі пропустила строки її подання, і для того щоб домогтися апеляційного перегляду, намагається подати апеляційну скаргу іншим способом - тепер під виглядом заінтересованої особи.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу Уповноваженої особи потрібно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко