Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №820/1783/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №820/1783/16

адміністративне провадження №К/9901/12177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Мельнікова Л. В., судді - Лях О. П., Донець Л. О.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Балаклійському районі), в якому просив: - визнати незаконним його звільнення з посади головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області; - скасувати наказ Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області від 31 березня 2016 року № 20-о про його звільнення з 1 квітня 2016 року згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з посади головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області; - поновити на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 2 квітня 2016 року та ~money0~ у відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що має переважне перед іншими працівниками право на залишення на роботі, однак, при звільненні керівництво ДПІ у Балаклійському районі цього до уваги не взяло, будь-які інші посади у штатному розкладі з моменту попередження про наступне вивільнення (01.02.2016) по момент звільнення (01.04.2016) позивачу запропоновані не були.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що при звільненні позивача ДПІ у Балаклійському районі діяла виключно на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені законодавством України, з чітким дотриманням встановленого порядку звільнення працівника при скороченні в органі штату працівників.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року скасовано з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1: - скасовано наказ Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області від 31 березня 2016 року № 20-о про звільнення з 1 квітня 2016 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області; - поновлено з 2 квітня 2016 року ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Ізюмської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області; - стягнуто з Ізюмської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 2 квітня 2016 року по 6 жовтня 2016 року в сумі ~money1~, з урахуванням обов'язкових податків, внесків, зборів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу частково, зазначив, що судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про неможливість переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, у тому числі у відділ податків і зборів з фізичних осіб. За загальним правилом для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець робить порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Зазвичай це довідка у довільній формі про результати порівняльного аналізу, в якій наводяться дані, що свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі (наявність відповідної освіти, післядипломну освіту, документи про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних робіт, обсяги виконуваних робіт, дотримання строків доручених завдань тощо).

Відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили наявність у позивача більш низької кваліфікації і продуктивності праці в порівнянні з іншими працівниками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі - скаржник) у жовтні 2016 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що у відділі доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Балаклійському районі під скорочення підпадало 5 посадових осіб. Інша робота в ДПІ у Балаклійському районі позивачу не пропонувалася у зв'язку з відсутністю вакантних посад, що відповідали його спеціальності. При цьому, за результатами порівняльного аналізу (показників) роботи всіх працівників відділу, які до скорочення штату обіймали посади державних ревізорів-інспекторів, роботодавець дійшов висновку, що позивач, у порівнянні з іншими працівниками відділу, за якими було визнано переважне право на залишення на роботі, мав нижчу кваліфікацію та продуктивність праці. Вказує на те, що роботодавець мав можливість не звільняти з роботи працівників, які обіймали посади старших державних ревізорів-інспекторів, а розглянути їх кандидатури на зайняття посад головних державних ревізорів-інспекторів у новій структурі відділу. Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо не однорідності посад. Також зазначив, що позивача було поновлено в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області.

ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року без змін. Вважає, що він мав переважне право на залишення на роботі, а його посада не підлягала скороченню. Відповідачем не було запропоновано всіх вакантних посад.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом ДПІ у Балаклійському районі від 1 липня 2015 року № 3-о ОСОБА_1 з 1 липня 2015 року призначений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3, до фактичного виходу її на роботу.

Наказом відповідача від 20 січня 2016 року № 3-о ОСОБА_1 з 20 січня 2016 року призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку основного працівника головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3, до фактичного виходу її на роботу.

Відповідно до штатного розкладу ДПІ у Балаклійському районі, що діяв з 5 червня 2015 року до 26 січня 2016 року, у структурному підрозділі ДПІ - "Відділ доходів і зборів з фізичних осіб" передбачалось: 1 штатна посада начальника відділу, 1 штатна посада заступника начальника відділу, 9 штатних посад головних державних ревізорів-інспекторів, 2 штатні посади старших державних ревізорів-інспекторів.

Згідно з штатним розписом на 2015 рік посади головних державних ревізорів-інспекторів відділу доходів і зборів з фізичних осіб займали: ОСОБА_1 (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3), ОСОБА_4 (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5), ОСОБА_6 (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_7), ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 займали посади старших державних ревізорів-інспекторів.

Наказом ДПІ у Балаклійському районі від 1 лютого 2016 року № 28 з 26 січня 2016 року введені в дію Організаційна структура ДПУ у Балаклійському районі, яка 18 січня 2016 року затверджена Головним управлінням ДФС у Харківській області, та новий штатний розпис, згідно з яким у структурному підрозділі відповідача "Відділ податків і зборів з фізичних осіб" передбачалось: 1 штатна посада начальника відділу, 1 штатна посада заступника начальника відділу, 5 штатних посад головних державних ревізорів-інспекторів.

Відповідно до зазначених штатних розкладів у структурному підрозділі ДПІ у Балаклійському районі "Відділ доходів і зборів з фізичних осіб" підлягали скороченню 3 штатні посади головних державних ревізорів-інспекторів відділу доходів і зборів з фізичних осіб та 2 штатні посади старших державних ревізорів-інспекторів відділу доходів і зборів з фізичних осіб.

1 лютого 2016 року позивач отримав попередження про своє наступне (з 1 квітня 2016 року) звільнення із займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників. Одночасно ОСОБА_1 проінформований про відсутність вакантних посад, що передбачають виконання роботи за професією чи спеціальністю, що відповідали б його кваліфікації.

Наказом ДПІ у Балаклійському районі від 15 лютого 2016 року № 7-0 на виконання вимог наказів ДФС від 2 листопада 2015 року № 834 "Про затвердження Плану заходів із скорочення штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби", від 11 січня 2016 року № 17 "Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердженням методичних рекомендацій щодо їх побудови" та наказу ДПІ у Балаклійському районі від 1 лютого 2016 року № 28 "Про введення в дію структури та штатного розпису ДПІ у Балаклійському районі ГУ ДФС у Харківській області" з 15 лютого 2015 року працівників ДПІ у Балаклійському районі, а саме:

- головних державних ревізорів-інспекторів відділу доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Балаклійському районі: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, а також ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_14, що перебувають у відпустках по догляду за дітьми, призначено в порядку переведення до ДПІ у Балаклійському районі на посади головних державних ревізорів-інспекторів відділу податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у Балаклійському районі;

- головних державних ревізорів-інспекторів відділу доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Балаклійському районі ОСОБА_17, ОСОБА_7 (остання продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) призначено в порядку переведення до ДПІ у Балаклійському районі на посади, відповідно, - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб та головного державного інспектора з організації роботи;

- старших державних ревізорів-інспекторів відділу доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Балаклійському районі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 призначено в порядку переведення до ДПІ у Балаклійському районі на посади головних державних ревізорів-інспекторів відділу податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у Балаклійському районі.

Наказом ДПІ у Балаклійському районі від 22 лютого 2016 року звільнена з займаної посади у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників ДПІ у Балаклійському районі головний державний ревізор-інспектор відділу доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_11; наказом від 20 березня 2016 року - головний державний ревізор-інспектор відділу доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_20; наказом від 25 березня 2016 року - головний державний ревізор-інспектор відділу доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_21

Наказом ДПІ у Балаклійському районі від 31.03.2016 № 20-о головний державний ревізор-інспектор відділу доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1. звільнений з займаної посади з 1 квітня 2016 року згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників ДПІ у Балаклійському районі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 892 Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області реорганізована, шляхом її приєднання до Ізюмської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частина 4 ст. 36 Кодексу законів про працю України: у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 статті 40 Кодексу законів про працю України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частина 1 статті 42 Кодексу законів про працю України: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини 2 та 3 статті 42 Кодексу законів про працю України: при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Частини 1, 2, 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Частина 2 статті 235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Пункти 12 та 13 статті 1 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту": кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту. Компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

Пункт 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074: права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Зі змісту статті 42 КЗпП України випливає, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили наявність у позивача ОСОБА_1 більш низької кваліфікації і продуктивності праці в порівнянні з головними державними ревізорами-інспекторами відділу доходів і зборів ДПУ у Балаклійському районі: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12. Тобто, відповідачем не надано належних доказів проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягали звільненню та, відповідно, не доведено правомірності звільнення позивача. При цьому, суд зазначає, що такий аналіз мав бути проведений під час процедури скорочення штатної чисельності працівників, а не протягом судового розгляду цієї справи.

Щодо доводів касаційної скарги в частині поновлення позивача в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, а не в ДПІ у Балаклійському районі суд зазначає таке.

Встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) шляхом її приєднання до іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що приєднується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників такої установи.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

У такому разі, при реорганізації до правонаступника переходять права та обов'язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівником.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області була реорганізована, шляхом її приєднання до Ізюмської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Отже, до Ізюмської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області перейшли права і обов'язки ДПІ у Балаклійському районі, у тому числі за трудовими правовідносинами з ОСОБА_1.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам учасників справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновку суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова