Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2019 року у справі №814/2705/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №814/2705/14

адміністративне провадження №К/9901/8626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 (судді Марич Є. В., Желєзний І. В., Єнтіна А. П. )

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 (судді Яковлєв О. В., Бойко А. В., Танасогло Т. М. )

у справі № 814/2705/14

за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України

та Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" (далі - позивач, ДП "НВКГ "Зоря - Машпроект") звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП ДФС України) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати повідомлення №14508/10/28-10-37-20-16 від
06.08.2014; зобов'язати ДФС України виключити Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря "- "Машпроект" з переліку платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у податковому кодексі України, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ; зобов'язати ДФС України включити державне підприємство "Зоря "- "Машроект" до переліку платників податку, що відповідають критеріям.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
16.06.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування, оскільки не відповідає критерію, встановленому пунктом
200.19 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів становить 28 %.

За правилами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
24.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2014 року податковим органом складено повідомлення №14508/10/28-10-37-20-16, яким підприємству позивача повідомлено про те, що воно не має права на автоматичне бюджетне відшкодування, у зв'язку із наявністю загальної суми розбіжностей до суми ПДВ, задекларованої платником податку, у розмірі 28%, що суперечить визначеним критеріям права на автоматичне бюджетне відшкодування, які встановлено пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.20 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

У разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку (абзац перший пункту
200.21 статті 200 Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям, зокрема, загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

На виконання пунктів 200.18-200.21 статті 200 Податкового кодексу України Міністерство доходів і зборів України наказом від 10.12.2013 № 781 затвердило Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідно до пункту 4 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) коефіцієнт розбіжностей (Кр) визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів в частині постачання таких товарів/послуг до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді, за формулою: Кр = СзсР/Сбв*100, де: СзсР - розбіжність між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями контрагентів у частині постачання таких товарів/послуг на перше число місяця, наступного за звітним періодом, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців; Сбв - сума ПДВ, задекларована платником до відшкодування у поточному звітному періоді. Показник (Кр) не повинен бути більшим ніж 10 відсотків суми податку, задекларованої платником до відшкодування.

Зважаючи на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що показник (Кр) Товариства є більшим, ніж 10 відсотків суми податку, задекларованої позивачем до відшкодування, матеріали справи не містять, а також зважаючи на те, що Інспекція не надсилала на адресу Товариства жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення вимог пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України в частині розбіжностей між податковим кредитом Товариства та податковими зобов'язаннями його контрагентів, висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі № 814/2705/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. ВасильєваСудді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко