Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №826/16445/16

адміністративне провадження №К/9901/29831/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (суддя - Горяйнов А.М.) у справі №826/16445/16 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 кошти платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу в розмірі 101625,65 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016 у справі №826/16445/16 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржив його у касаційному порядку.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження його представник ознайомився зі змістом матеріалів даної справи та 30.11.2017 отримав постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016, що свідчить про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Підпунктом 13 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що копія постанови суду від 27.12.2016 була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 (вказана адреса зазначена в апеляційній скарзі як місце проживання та реєстрації) та 01.04.2017 була повернута без вручення адресату з незалежних від суду причин.

Згідно з частиною третьою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Таким чином, копія постанови суду від 27.12.2016 вважається врученою ФОП ОСОБА_3 01.04.2017 .

Апеляційну скаргу відповідач направив до суду засобами поштового зв'язку 09.12.2017, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження.

При цьому, відповідачем було поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що про наявність даної судової справи дізнався з постанови державного виконавця про накладення арешту на майно, а копію оскаржуваної постанови отримав 30.10.2017.

Проте, згідно розписки (а.с. 63) представник відповідача ОСОБА_4 12.10.2017 ознайомився з матеріалами даної справи. Таким чином представнику відповідача з 12.10.2017 був відомий факт прийняття постанови суду від 27.12.2016 та її зміст. Також у відповідача не було перешкод для отримання в суді першої інстанції копії вказаної постанови у день ознайомлення з матеріалами справи. Разом з тим, із заявою про видачу копії судового рішення представник відповідача звернувся лише 29.11.2017, тобто через понад півтора місяці з дня ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі постановою суду від 27.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків з огляду на те, що наведені підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження не можуть свідчити про поважність причин пропуску встановленого законом строку для звернення з апеляційною скаргою. Крім того, відповідачу необхідно було надати документ про сплату судового збору.

В межах строку, наданого для усунення недоліків відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2017, особа, яка подала апеляційну скаргу, звернулась до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження яке мотивовано тим, що представник відповідача ОСОБА_4 у період з 13.10.2017 до 28.11.2017 перебувала на лікарняному та не мала можливості передати інформацію і матеріали справи довірителю, а наказом адвоката ОСОБА_5 від 01.09.2017 № 5К ОСОБА_4 була визначена єдиним представником у будь-яких судових справах. На підтвердження вказаної обставини скаржник надав копію листа непрацездатності серії АВО № 494199 та наказу від 01.09.2017 № 5К.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, довіреністю від 22.09.2017 представниками ОСОБА_2 були визначені ще п'ять осіб, крім ОСОБА_4 Кожній із зазначених осіб ОСОБА_2 доручив представляти його інтереси у судах України.

До того ж копію постанови суду від 27.12.2016 отримав 30.11.2017 представник відповідача ОСОБА_6 на підставі довіреності від 22.09.2017.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду