Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.09.2018 року у справі №826/11524/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №826/11524/14

адміністративне провадження №К/9901/35008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року (судді - Кузьменко В.А., Арсірій Р.О., Огурцов О.П.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року (судді- Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.)

у справі №826/11524/14

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до Державної аудиторської служби України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Склад РКД"

про визнання протиправним та скасування пунктів вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування пунктів 6 та 7 вимоги Державної фінансової інспекції України, правонаступником якої є Державна аудиторська служба України (далі Держаудитслужба).

Позов мотивовано тим, що відповідач, здійснивши перевірку фінансово-господарської діяльності позивача дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності Підприємства порушень вимог чинного законодавства. За наслідками перевірки на адресу Підприємства позивача направлено вимогу від 07 лютого 2014 щодо усунення виявлених порушень. Вважаючи безпідставними висновки відповідача щодо порушень закону, позивач просив визнати протиправними та скасувати пункти 6 та 7 вимоги.

Справа неодноразово розглядалась адміністративними судами різних рівнів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2015 частково задоволено касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Склад РКД» (далі Товариство), скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржники зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову неправильно оцінивши обставини справи та залучені до справи докази.

Держаудитслужба у своїх запереченнях вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 29.08.2017 відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015.

25.09.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, за підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Склад РКД» про відкликання касаційної скарги.

06.03.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши заяву Товариства про відкликання касаційної скарги колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає відсутніми підстави для задоволення заяви скаржника, з огляду на таке.

Відповідно до приписів частини 3 статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.

Оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.08.2017 касаційне провадження відкрито, заява Товариства про відкликання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Державною фінансовою інспекцією України відповідно до п. 2.27 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів за період з 1 липня 2012 року по 30 вересня 2013 року, за наслідками якої складено акт від 27 грудня 2013 року № 05-21/341.

07 лютого 2014 року відповідачем на підставі акта ревізії від 27 грудня 2013 року, прийнято вимогу № 05-21/341 про усунення порушень, відповідно до п. п. 6, 7 якої позивача зобов'язано:

1) у встановленому чинним законодавством України порядку стягнути з ТОВ «Склад РКД» суму заподіяних збитків в розмірі 22439,2 тис. гривень, у т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми;

2) у встановленому законодавством України порядку відшкодувати збитки в сумі 6 014, 72 гривень за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких і було понесено такі збитки.

На час виникнення спірних правовідносин правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні внормовувались положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Закон № 2939-XII) та приписами Положення про Державну фінансову інспекцію України, (затв. Указом Президента України N499/2011 від 23.04.2011).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими Органу державного фінансового надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держфінінспекцією, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Вищевказаний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 7 жовтня 2014 року (справа №21-368а14), від 14 жовтня 2014 року (№21-453а14), від 18 листопада 2014 року (№21-461а14), від 20 січня 2015 року (№21-601а14), від 27 січня 2015 року (21-436а14), від 10 лютого 2015 року (№21-632а14) і колегія суддів Касаційного адміністративного суду не вважає за необхідне відступити від неї.

У справі, що розглядається, Держфінінспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії ДП. При цьому у своїх вимогах, зокрема у пунктах 6 та 7, вона вказує на виявлені збитки, їх розмір та зобов'язання ДП вжити заходів щодо повернення цих коштів.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовано судове рішення, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер