Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №819/1818/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №819/1818/17

адміністративне провадження №К/9901/36138/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (судді- Кушнерик М.П., Мікула О.І., Курилуць А.Р.)

у справі №819/1818/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ДФС) від 14.09.2017.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДФС про порушення позивачем вимог чинного законодавства під час визначення суми податку на доходи фізичних осіб, податку з військового збору та єдиного внеску.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 (суддя Мартиць О.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов:

- скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 14.09.2017 року № 63228-13, №63229-13, № 63232-13, №63234-13;

- стягнуто на користь судовий збір в сумі 1 062 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та зробивши помилковий висновок про те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято ДФС поза межами встановленого Податковим Кодексом України строку.

Позивач у своєму відзиві вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником об'єктів нерухомості - нежитлових будівель, розташованих за адресою : АДРЕСА_1.

19.06.2017 ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової та житлової нерухомості за 2016 рік.

08.08.2017 позивач звернувся до контролюючому органу із заявою про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, пославшись на недостовірність інформації щодо цільового призначення об'єктів нерухомості та їх площі, наведених в податкових повідомленнях-рішеннях.

14.09.2017 контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 63228-13, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 13 551, 25 грн.;

- № 63229-13, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 23 378, 09 грн.;

- № 63232-13, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 7 090, 50 грн.

- № 63234-13 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 26 766, 27 грн.

Спірні правовідносини регламентуються положеннями Податкового Кодексу України у відповідній редакції.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового Кодексу України.

Згідно з абз.є п.п.266.2.2 не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості.

В підтвердження своїх доводів про те, що належне йому на праві власності нерухоме майно є будівлями промисловості, а саме - виробничими корпусами, позивач надав договори купівлі-продажу нежитлових приміщень (а.с.17-25). Крім того, з залученої до справи інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.10-14) вбачається, що позивачу на праві власності належать виробничі корпуса, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне, а саме - що об'єкти нерухомості, що належать на праві власності позивачу не відносяться до будівель промисловості, зокрема до виробничих корпусів.

В той же час, задовольнивши адміністративний позов, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем оскаржувані повідомлення-рішення прийнято поза межами встановленого статтею п.п.267.7.2 статті 267 Податкового Кодексу України строку.

Відповідно до п.п. 266.7.2. Податкового Кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

В той же час, п.п. 266.7.3. статті 266 Податкового Кодексу платнику податку надано право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

З такою заявою позивач звернувся до ДФС 08.08.2017.

У відповідності до приписів п.п. 266.7.3. цієї статті контролюючий на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, провів перерахунок суми податку, надіслав позивачу нові податкові повідомлення-рішення від 14.09.2017, а податкові повідомлення-рішення від 19.06.2017 визнав скасованим (відкликаними).

При цьому, зі змісту статті 266 Податкового Кодексу України не вбачається, що контролюючий орган може розглянути заяву платника податку та прийняти за її наслідками нові повідомлення-рішення виключно до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність задоволення адміністративного позову, але не з підстав, наведених в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області - задовольнити частково.

Скасувати постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 у справі №819/1818/17 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області за формою "Ф" від 14.09.2017 року №63228-13, №63229-13, № 63232-13, №63234-13.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер