Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2020 року у справі №372/403/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2020 року

Київ

справа №372/403/17

адміністративне провадження №К/9901/21491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №372/403/17

за позовом ОСОБА_1 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 06 квітня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Висоцької Г. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Чаку Є. В., суддів:

Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просила:

2. визнати протиправною відмову відповідача від 17.11.2016 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3. зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. "б " ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та виплатити недоотриману суму пенсії.

4. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки остання подала всі необхідні документи, які підтверджують її стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. Рішення судів мотивовані тим, що позивачка не мала достатнього пільгового стажу для зменшення їй пенсійного віку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

9.13 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
13.02.2018 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів:

Анцупова Т. О. - головуючий суддя, судді: Стародуб О. П., Кравчук В. М.

11. У зв'язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 372/403/17.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т. Г., судді: Рибачук А. І., Тацій Л. В., справу передано головуючому судді.

13. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14.17.11.2016 року позивачка звернулася до відповідача з проханням призначити їй пенсію на пільгових умовах по списку № 2 як особі, яка працювала у особливо шкідливих та особливо важких умовах праці за списком № 2 виробництв, посад і професій відповідно до ч. 2 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

15. Позивачка надала наступні документи: трудову книжку; пільгову довідку за № 662, видану ВАТ "Стиролбіотех" 11.02.2009 року про роботу повний робочий день на даному підприємстві за період з 12.06.1986 року по 31.12.1987 року на посаді інженера-технолога цеху ферментації лізину; пільгову довідку № 663, виданої ВАТ "Стиролбіотех" 11.02.2009 року про роботу повний робочий день на даному підприємстві за період з 17.07.1990 року по 20.03.1995 року на посаді змінного мікробіолога цеху ферментації лізину та з 21.03.1995 року по 16.11.1995 року на посаді хіміка виробництва № 1.

16. Відповідач своїм листом № 7275/04 від 13.12.2016 року повідомив позивачку про те, що ним прийнято рішення щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

20. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

22. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

23. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі також - Закон №1788, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон №1058, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, згідно з преамбулою, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, з 01.01.2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про пенсійне забезпечення" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

24. Як вбачається із рішення Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 09 грудня 2016 року (а. с. 21-22) підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "б " ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стала відсутність необхідного пільгового стажу роботи 10 років на роботах із шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком № 2.

Зокрема, відповідач вказав, що у зв'язку із відсутністю атестації робочих місць заявниці після 21 серпня 1992 року Управління зарахувало до пільгового стажу 1 рік 11 місяців 21 день.

Крім того, відповідач також вказав на те, що уточнюючі довідки, подані позивачкою суперечать одна одній, проте, не зазначив, в чому саме полягає така суперечність.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі також - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справах №398/2728/16-а та №678/65/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" ~law35~.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що відмова відповідача зарахувати позивачці пільговий стаж за період на підставі того, що відсутні відомості про атестацію робочих місць після 21 серпня 1992 року, є необґрунтованою та такою, що порушує її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

25. Стосовно посилань відповідача на неточності у наданих позивачкою уточнюючих довідках № 662 та № 663 від 11.02.2009 року, виданих ВАТ "Стиролбіотех", Суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, (тут і далі також - Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від
27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17.

Як вбачається зі встановлених по справі обставин, трудова книжка позивачки містить відповідні записи про стаж її роботи із шкідливими і важкими умовами праці, а відповідні уточнюючі довідки за № 662 та № 663, видані ВАТ "Стиролбіотех" 11.02.2009 року підтверджують факт роботи ОСОБА_1 повний робочий день на даному підприємстві за період з 12.06.1986 року по 31.12.1987 року, з
17.07.1990 року по 20.03.1995 року та з 21.03.1995 року по 16.11.1995 року на посадах, які дають право на призначення пільгової пенсії.

Відтак, відповідач протиправно не врахував вказані вище періоди до пільгового стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці при вирішенні питання про призначення пенсії ОСОБА_1.

Відповідно до пункту "б " статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12,5 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

26. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що позивачкою підтверджено наявність у неї необхідного пільгового стажу для призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а, відтак, відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

27. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

28. Частиною 1 статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

29. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову відповідача від 17.11.2016 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 17.11.2016 року.

У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачці недоотриману суму пенсії слід відмовити, оскільки такі вимоги направлені на захист можливого порушеного права позивачки у майбутньому.

30. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Постанову Обухівського районного суду Київської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року по справі №372/403/17 - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Визнати протиправною відмову Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 17 листопада 2016 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

4. Зобов'язати Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. "б " ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 17.11.2016 року.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій