Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 420/6848/19

адміністративне провадження № К/990/10168/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/6848/19

за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_5 про зобов`язання привести об`єкт самочинного будівництва у первинний стан, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Бітова А.І., суддів: Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК) звернулось до суду з позовом, у якому просило зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 привести об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до технічного паспорту від 05.06.2008, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП БТІ).

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами самочинно виконані будівельно-монтажні роботи з будівництва другого поверху із зведенням фасадних стін з газобетонних блоків та влаштуванням монолітного поясу другого поверху, без отримання права на виконання таких робіт. Відповідачами вимоги внесених їм приписів не виконано, не приведено об`єкт до первинного стану шляхом демонтажу самочинно збудованої двоповерхової будівлі. На переконання позивача вказане є підставою для звернення до суду з позовом на підставі статті 38 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI).

3. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.09.2024 частково задовольнив позовні вимоги Управління ДАБК.

Зобов`язав ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорту від 05.06.2008, виданого КП БТІ. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.02.2025 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову Управління ДАБК.

4. Управління ДАБК з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №420/6848/19 та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд ухвалою від 15.04.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 13.05.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 залишити без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення Управлінням ДАБК позапланової перевірки з 28.02.2019 по 07.03.2019 на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено, що ОСОБА_1 виконані будівельні роботи з реконструкції одноповерхової нежитлової будівлі із збільшенням об`єму та геометричних розмірів шляхом влаштування металевих колон, монолітного поясу, монтажу металевих балок та перекриття першого поверху залізобетонними плитами. У зв`язку із чим, постановою Управління ДАБК від 21.03.2019 № 222/19 у справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення відповідно до частини п`ятої статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

На підставі направлення Управління ДАБК від 23.05.2019 № 000998 проведено позапланову перевірку на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Під час здійснення заходів державного архітектурного-будівельного контролю з 23.05.2019 по 31.05.2019 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 виконуються інші роботи з будівництва другого поверху шляхом зведення фасадних стін із газобетонних блоків та влаштування монолітного поясу другого поверху. При цьому, ОСОБА_1 не надано документи, які дають право на виконання будівельних робіт за цією адресою. За результатами проведеної перевірки Управлінням складено акт від 31.05.2019 № 000998.

31.05.2019 Управлінням ДАБК складено протоколи про порушення відповідачами пункту 1 частини першої статті 34, абзацу 1 частини другої статті 36 Закону № 3038-VI та пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

Також 31.05.2019 Управлінням ДАБК видано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 приписи про усунення порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 31.07.2019 шляхом одержання права на виконання будівельних робіт згідно з діючим законодавством або знесення самочинно збудованого другого поверху та зупинення будівельних робіт з 31.05.2019.

13.06.2019 за результатами розгляду вказаних документів, Управлінням ДАБК прийнято постанови № № 472/19, 473/19, 474/19 у справах про адміністративне правопорушення, якими визнано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 винними у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 96 КУпАП.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у встановленні строки вимог, зазначених у приписі, Управляння ДАБК звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 суд замінив відповідача у справі ОСОБА_4 на правонаступника малолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 .

Також суди встановили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (на час звернення до суду із позовом) 07.07.2004 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2003 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно-складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1188,8 кв.м.

Площа складських приміщень (1188,8 кв.м) зазначена у технічному паспорті від 05.06.2008, виданому КП БТІ.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.05.2010 у справі №2-3718/10 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Одеської міської ради було визнано право власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1563,8 кв.м., а також рішенням суду житловий будинок був розділений в натурі.

31.05.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо об`єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , щодо загальної площі з 1043,1 кв.м. на 1418,8 кв.м, також проведено державну реєстрацію поділу складських приміщень та зареєстровано право спільної часткової власності по 1/3 майна за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі: технічного паспорту від 23.03.2017 року, виданого ТОВ «Інжиніринг Тех Буд», рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 25.05.2010 у справі № 2-3718/10.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2023 за ОСОБА_1 07.09.2023 зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об`єкт - складські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2968.7 кв.м., на підставі: технічного паспорту ТІ01: НОМЕР_1 , виданого ЄДЕССБ 19.03.2023 року, сертифікату відповідності від 24.11.2010 №15001526, виданого ДАБІ, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2003 у справі № 2-6135.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи та наявними доказами підтверджується факт самовільного будівництва об`єкта, без отримання документів, що дають право на виконання таких робіт, а тому суд дійшов висновку, що об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 має бути приведений у відповідність до технічного паспорту від 05.06.2008, виданого КП БТІ, згідно з яким площа складських приміщень складає 1188,8 кв.м., оскільки саме на об`єкт з такою площею набув право власності ОСОБА_1 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2003. При цьому суд зауважив, що будь-яких інших документів, які б підтверджували правомірність збільшення площі вказаного об`єкту нерухомості суду не надано.

Також суд першої інстанції зазначив, що наданий відповідачем сертифікат від 24.11.2010 №15001526, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта загальною площею 2968,7 кв.м., не може бути прийнятим до уваги, оскільки інформації та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об`єкту не виявлено, а також відсутні підтвердження достовірності цього сертифікату.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язок доказування недостовірності доказу, в цьому випадку це сертифікат відповідності від 24.11.2010 № 15001526, покладається на суб`єкта владних повноважень, тобто на позивача, проте в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що зазначений сертифікат є неналежним та недостовірним.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача наявний документ, який підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - сертифікат відповідності від 24.11.2010 № 15001526, виданий Інспекцією ДБК в Одеській області, тому об`єкт не може вважатися самочинним будівництвом.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

9. Касаційна скарга Управління ДАБК обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 38 Закону № 3038-VI та статті 376 ЦК України, а також прийнято рішення без урахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18, від 20.06.2023 у справі №260/2688/20, від 07.11.2023 у справі №160/7812/22, зокрема про те, що для висновку про задоволення позову визначальним та достатнім є той факт, що відповідачі здійснили будівництво без документів, що дають право на це та не виконали вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

10. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

14. Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

15. Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

16. Відповідно до абзацу 3 пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

17. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

18. Частиною другою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

19. Водночас частинами першою та другою статті 36 Закону № 3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

20. За приписами частини сьомої статті 34 Закону № 3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

21. Згідно із статтею 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

22. Таким чином, положення частини першої статті 38 Закону №3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

23. Тобто, зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

З матеріалів справи видно, що під час проведення заходів державного архітектурного-будівельного контролю у травні 2019 року та відповідно до акту Управління ДАБК від 31.05.2029 №000998, ОСОБА_1 були надані такі документи:

паспорт громадянина України, виданий на його ім`я;

довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків;

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2003;

інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.02.2019 №157203478 та від 30.05.2019 № 168697030;

технічний паспорт на виробничий будинок від 05.06.2008 № 25неж-199-1131, виданий КП БТІ;

технічний паспорт на виробничий будинок від 23.03.2017, виданий ТОВ «Інжиніринг Тех Буд».

24. У зазначеному акті Управління ДАБК також зазначено, що у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1.

25. Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

26. Тобто, правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

27. За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

28. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

29. У постанові від 21.10.2020 у справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.

30. У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 суд касаційної інстанції на підставі аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону № 3038-VI зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

31. Так, у зазначеній постанові Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:

1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

32. Таким чином, можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

33. Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 надав суду, зокрема, сертифікат відповідності від 24.11.2010 № 15001526 реконструкції складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2968.7 кв.м та витяг з Державного реєстру речових прав від 07.09.2023 № 345677864, відповідно до якого за ОСОБА_1 07.09.2023 зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об`єкт - складські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2968.7 кв.м., на підставі: технічного паспорту ТІ01: НОМЕР_1 , виданого ЄДЕССБ 19.03.2023; сертифікату відповідності від 24.11.2010 № 15001526, виданого ДАБІ а Одеській області; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2003 у справі № 2-6135.

34. При цьому суди попередніх інстанцій, встановивши, що площа складських приміщень неодноразово змінювалася впродовж 2004-2023 років, обмежилися оцінкою відомостей, наведених у технічному паспорті від 19.03.2023, виданому ЄДЕССБ та сертифікаті відповідності від 24.11.2010 № 15001526, виданому Інспекцією ДБК в Одеській області, при цьому без належного підтвердження його достовірності.

Водночас, суди не дослідили належним чином правовстановлюючі документи на зазначені складські приміщення, які знаходяться у власності відповідачів, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані ці складські приміщення, зокрема ті документи, з яких можна було б достеменно визначити фактичну площу будівлі, що належала відповідачам на момент виникнення спірних правовідносин, а також дозвільні документи, що давали право на виконання підготовчих та будівельних робіт; документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що в свою чергу є необхідним для правильного вирішення справи.

35. Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 08.06.2022 у справі № 2040/7914/18, від 21.10.2020 у справі № 420/228/19, неодноразово наголошував, що відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України та судової практики її застосування, знесення самочинного будівництва є крайнім заходом відповідальності, який може бути застосовано до особи, що його здійснила, і лише за наявності визначених законодавством підстав, а саме: у разі порушення прав інших осіб, у випадку істотного відхилення від проекту, що порушує права інших осіб або істотного порушення будівельних норм, якщо буде встановлено неможливість проведення перебудови.

36. Відтак, ухвалення судового рішення в цій категорії спорів вимагає від суду всебічного та повного дослідження доказів, з`ясування обставин, що підтверджують наявність ознак самочинного будівництва, а також перевірки фактичної можливості проведення перебудови об`єкта з метою усунення порушень законодавства.

37. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

38. При цьому, Верховний Суд як суд касаційної інстанції в силу вимог частини другої статті 341 КАС України не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

40. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

41. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що суд, керуючись принципом «ex-officio», демонструє активність у провадженні, оскільки процесуальним законом його уповноважено самостійно, без отримання на те згоди заінтересованих осіб вчиняти такі дії, які гарантуватимуть, що ухвалені ним рішення повністю відповідатимуть вимогам принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

42. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

43. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

44. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення вищевказаних обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості.

45. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

46. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та не були ними досліджені, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 420/6848/19 скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

Судді: А.Ю. Бучик

А.А. Єзеров