Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №826/14921/16

адміністративне провадження №К/9901/37380/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/14921/16

за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними дій та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати незаконними дії Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, пов'язані із затвердженням розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.10.2003 №87 «Про затвердження перепланування в квартирі АДРЕСА_1»;

- скасувати розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.10.2003 №87 «Про затвердження перепланування в квартирі АДРЕСА_1».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, клопотання ОСОБА_2 задоволено частково. Відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині. Клопотання в частині залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву залишено без розгляду. Повідомлено позивача, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Залишаючи позов без розгляду, суди мотивували свої рішення тим, що даний адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду і позивачем не наведено достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями представник позивача оскаржив їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався у квітні-травні 2016 року.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Судами установлено, що 29.01.2003 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 87 «Про затвердження перепланування в квартирі АДРЕСА_2».

Оскаржуваним розпорядженням № 87 від 29.01.2003 відповідач затвердив акт районної міжвідомчої комісії та благоустрою № 340 від 26.12.2002 «Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництва об'єкта» по переплануванню квартири АДРЕСА_1. Пунктом 3 цього розпорядження зобов'язано співвласників квартири звернутися до КМ БТІ для внесення відповідних змін до поверхового плану.

В березні 2004 року у відповідь на заяву позивача щодо здійснення ОСОБА_2 перепланування квартири, листом КП УЖГ Шевченківського району від 18.03.2004 вих. №1099 позивачу повідомлялося про розпорядження №87 «Про затвердження перепланування в квартирі АДРЕСА_1.»

В грудні 2004 позивач звернулася із заявою на ім'я прокурора Шевченківського району м. Києва (вх. № 7698 від 26.12.2004), в якому посилається на те, що 26.12.2002 голова адміністрації Шевченківського району Харитончук М.В. затвердив акт районної міжвідомчої комісії та благоустрою № 340 «Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта» по переплануванню квартири АДРЕСА_1 та рекомендував оформити квартиру в Київському міському бюро технічної інвентаризації».

З висновку експертів від 22.07.2014 вбачається, що 14.11.2013 до КНІСЕ надійшов лист позивача, до якого додано копію розпорядження № 87, що також свідчить про те, що позивач знала про існування оскаржуваного розпорядження.

Також, під час розгляду цивільної справи №761/36101/14-ц за позовом прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шевченківська районна м. Києві державна адміністрація, про приведення приміщення до попереднього стану, відповідач надала суду розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29 жовтня 2003 року № 87 «Про затвердження перепланування в квартирі АДРЕСА_1».

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2015 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Отже, позивач про порушення своїх прав та законних інтересів дізналася до 24.02.2015.

При цьому, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом 23.09.2016.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України (в указаній вище редакції) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, не заслуговують на увагу доводи представника позивача, що позивач не пропустила строк звернення до суду, оскільки про порушення, на її думку, прав вона дізналась у квітні-травні 2016 року з відповідей ПАТ «Київпроект», Державного архіву м. Києва, ДНДПВІ «НДІпроектреконструкція», Шевченківської РДА, оскільки такі не були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій.

Разом з цим, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знала і мала можливість знати про порушення, на її думку, своїх прав, свобод чи інтересів, в т.ч. вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористалася такою за відсутності поважних причин.

За вказаних обставин, суд погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми процесуального права.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами не допущено порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №826/14921/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду