Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №820/6164/16

адміністративне провадження №К/9901/35535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя Старосуд М.І., судді: Лях О.П. , Яковенко М.М.) у справі № 820/6164/16 за позовом Приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний" до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними і скасування рішення та наказу,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрохолдинг "Надійний" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04.10.2016 року № 21550/6/99-99-14-05-02-15, оформлене у вигляді листа "Про розгляд скарги 331-08/1 від 31.08.2016 року (вх. ДФС № 21772/6 від 05.09.2016 року), а скаргу приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний" вважати задоволеною; визнати протиправним та скасувати наказ № 2331 від 22.08.2016 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний"".

В обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що положеннями статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка може бути проведена лише за наявності обставин, визначених цією статтею, тоді як у спірному випадку таких не існувало, а також вказує, що відповідачем не розглянуто у строки та у спосіб, визначений законодавством скаргу на дії, рішення ( наказ № 2331 від 22.08.2016 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний"")податкового органу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2017р. в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність оскаржуваного наказу вимогам податкового законодавства. Крім того, оскільки після прийняття оскаржуваного наказу контролюючим органом проведено перевірку, яка оформлена актом від 07.09.2016 року № 522/20-40-14-06-10-30560534 та винесено податкові повідомлення-рішення від 22.09.2016 року №№ 0000441406, 0000451406, за висновком суду першої інстанції правові наслідки цього наказу є вичерпаними і його скасування не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, адже права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: задоволено скаргу приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний" від 31.08.2016 року про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області від 22.08.2016 №2331 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АГРОХОЛДИНГ «НАДІЙНИЙ», яка отримана Державною фіскальною службою України 5.09.2016; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2331 від 22.08.2016 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний"".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з приписів ст. 56 Податкового кодексу України, відповідно до яких, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. З врахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга позивача від 31.08.2016 про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області від 22.08.2016 №2331 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АГРОХОЛДИНГ «НАДІЙНИЙ», яка отримана Державною фіскальною службою України 05.09.2016, вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, тобто 27 вересня 2016 року.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просили його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційні скарги, посилалися на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, з тих підстав, що податковий орган діяв з дотриманням вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки позивача, крім того зазначає, що до скарги, поданої на рішення, оформлене у формі наказу контролюючого органу , встановлюються правила розгляду відмінні від тих, що регламентовані ст. 56 Податкового кодексу України.

У запереченні на касаційні скарги позивач просить суд відмовити у їх задоволенні і залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Переглядаючи прийняте у справі судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.2016 податковим органом прийнято наказ № 2331 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП « Агрохолдинг «Надійний» . Зі змісту наказу №2331 від 22.08.2016 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АГРОХОЛДИНГ «НАДІЙНИЙ» вбачається, що останній було прийнято у зв`язку з ненаданням підприємством у встановлений законом строк податкових декларацій з податку на додану вартість за період: листопад 2015р. - березень 2016р. та отриманням матеріалів доказової бази кримінального провадження №32016220000000044 від 10.02.2016 стосовно підприємства за період: листопад 2015р. - березень 2016р., а також на підставі вимог передбачених пп.20.1.1, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п. 41.1 ст. 41, п.61.1, п.61.2 ст. 61. пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62, пп.75.1.2, п.75.1 ст. 75. пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78. ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Копія наказу та повідомлення про проведення перевірки № 315 від 22.08.2016 направлені на адресу позивача, які отримані підприємством 27.08.2016 року.

У повідомленні №315 від 22.08.2016 року зазначено, що відповідачем на підставі викладених норм Податкового кодексу та наказу №2331 від 22.08.2016 року буде проведено з 05 вересня 2016 року за адресою: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46 документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «АГРОХОЛДИНГ «НАДІЙНИЙ» за період: листопад 2015 - березень 2016 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Не погодившись із прийнятим наказом від 22.08.2016 підприємство подало засобами поштового зв`язку 31.08. 2016 до Державної фіскальної служби України скаргу №31-08/1 від 31.08.2016, в якій просило зупинити дію наказу №2331 від 22.08.2016, визнати цей наказ протиправним та скасувати його.

Зазначену скаргу позивача Державна фіскальна служба України отримала 5.09.2016 та зареєструвала її за вхідним номером 21772/6.

17.10.2016 ПП «АГРОХОЛДИНГ «НАДІЙНИЙ» отримало лист Державної фіскальної служби України від 04.10.2016 №21550/6/99-99-14-05-02-15 про розгляд скарги від 31.08.2016 №31-08/1 (вх. №21772/6 від 05.09.2016 року), яким по суті відмовлено в задоволенні поданої скарги, роз`яснено зміст ст.86 ПК України в частині подання заперечень на висновки перевірки та факти викладені в акті перевірки.

Не погоджуючись із вищезазначеним наказом та листом, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на час призначення перевірки) контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абзацом 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 78.1.2 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Положеннями пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з пп. 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємство, не погоджуючись із прийнятим наказом від 22.08.2016 року, подало засобами поштового зв`язку 31.08.2016 до скаргу №31-08/1 від 31.08.2016 , в якій просило зупинити дію наказу №2331 від 22.08.2016, визнати цей наказ протиправним та скасувати його.

Зазначену скаргу позивача Державна фіскальна служба України отримала 5.09.2016 та зареєструвала її за вхідним номером 21772/6.

Отже, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що позивачем було дотримано вимоги ст. 56 Податкового кодексу України щодо вчасного повідомлення ДФС України про адміністративне оскарження наказу про проведення перевірки №2331 від 22.08.2016.

Відповідно до пп. 56.8, 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Пунктом 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.10.2016 ПП «АГРОХОЛДИНГ «НАДІЙНИЙ» отримало лист Державної фіскальної служби України від 4.10.2016 №21550/6/99-99-14-05-02-15 про розгляд скарги від 31.08.2016 №31-08/1 (вх. №21772/6 від 05.09.2016 року), яким по суті відмовлено в задоволенні поданої скарги.

Відповідно до вимог пп. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Однак, в 20-денний строк, який закінчився 26 вересня 2016 року, визначений ст. 56 Податкового кодексу України, ДФС України не прийняла ані рішення про продовження строку розгляду поданої скарги, ані рішення про розгляд цієї скарги і станом на 26 вересня 2016 року не надіслала відповідне рішення платнику податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, контролюючий орган не рішенням, а листом №21550/6/99-99-14-05-02-15 від 04.10.2016 року лише на 29-тий день, тобто з порушенням встановленого ст. 56 Податковим кодексом України строку для розгляду скарги та прийняття такого рішення, повідомив позивача про результати розгляду його скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що скарга позивача від 31.08.2016 року про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області від 22.08.2016 рок №2331 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АГРОХОЛДИНГ «НАДІЙНИЙ», яка отримана Державною фіскальною службою України 05.09.2016 року, вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, тобто 27 вересня 2016 року, що узгоджується з вимогами , встановленими ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин першої і другої ст.341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в межах доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду