Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2019 року у справі №480/4844/18
Постанова КАС ВП від 10.03.2020 року у справі №480/4844/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2020 року

Київ

справа №480/4844/18

адміністративне провадження №К/9901/26340/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,

представника відповідача - Шаповал Н.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №480/4844/18

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації,

треті особи - Управління майном Сумської обласної ради, Директор Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Гробова Вікторія Павлівна

про визнання протиправним і скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Опімах Л.М.)

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Перцової Т.С., суддів Чалого І.С., Жигилія С.П.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернулася з адміністративним позовом до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (далі також - «Департамент освіти і науки Сумської ОДА»), в якому просила:

- визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту освіти і науки Сумської ОДА №89-К/С від 17 грудня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення»;

- стягнути з відповідача на користь позивачки 5000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дисциплінарного проступку (прогулу) вона не вчиняла, а 28 вересня 2018 року була відсутня на роботі у Департаменті освіти і науки Сумської ОДА у зв`язку з виконанням обов`язків голови ліквідаційної комісії комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району. Зокрема, у цей день позивачка перебувала у реєстраційному відділі Лебединської міської ради на прийомі у державного реєстратора з питань, пов`язаних з ліквідацією вказаного закладу. Про свою відсутність вона напередодні попередила помічника директора Департаменту освіти і науки Сумської ОДА і просила узгодити питання поїздки з керівником. Помічник їй повідомила, що керівник погодила від`їзд. Вважаючи, що питання поїздки узгоджене, позивачка 28 вересня 2018 року відбула у місто Лебедин.

Також, на думку позивачки, відповідач не дотримався порядку проведення службового розслідування щодо неї, зокрема, порушив її право на особисту участь у засіданні дисциплінарної комісії й порушив строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності, передбачений статтею 48 Кодексу законів про працю України.

Внаслідок такого протиправного рішення і дій відповідача позивачка зазнала моральних страждань, були принижені її честь і гідність, вона втратила престиж і ділову репутацію серед колег, знайомих, друзів і родичів. Оцінює розмір завданої їй моральної шкоди у 5000 грн.

5 лютого 2019 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Управління майном Сумської обласної ради.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 28 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

Приймаючи таке рішення суди виходили з того, що лише за наказом керівника, доведеного до працівника у визначений у державному органі спосіб, державний службовець може відбути у відрядження й залишити межі постійного місця служби. Проте, як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи та підтверджено під час розгляду справи, позивачка такого розпорядження не отримувала, про свою відсутність 28 вересня 2018 року на робочому місці особисто керівника Гробову В.П. не повідомила, прибувши до міста Суми, на службу не з`явилася, хоча, як зазначила в судовому засіданні сама позивачка, на час, коли вона повернулася до міста Суми робочий день 28 вересня 2018 року ще не закінчився. Наказ про відрядження 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 до міста Лебедин не видавався.

Як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, та обставина, що позивачка 28 вересня 2018 року залишила основне місце роботи у зв`язку із виконанням обов`язків голови ліквідаційної комісії, не спростовує факту відсутності її на роботі без документально оформленого погодження з безпосереднім керівником.

Надана позивачкою довідка реєстраційного відділу Лебединської міської ради від 17 жовтня 2018 року №2561 підтверджує факт перебування ОСОБА_1 28 вересня 2018 року на прийомі у державного реєстратора реєстраційного відділу виконавчого комітету Лебединської міської ради Глушак М.В. , однак, не виправдовує необхідності термінового від`їзду до міста Лебедин без узгодження з безпосереднім керівником та оформлення відрядження. До того ж, за час прийому позивачки реєстраційним відділом Лебединської міської ради жодних реєстраційних дій не проводилось, а отже, вказана вище довідка не є доказом поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 28 вересня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові щодо скасування наказу Департаменту освіти і науки Сумської ОДА №89-К/С від 17 грудня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» і ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

На думку позивачки, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, тобто неправильно застосували норми Закону України «Про державну службу».

Позивачка зазначає, що відповідно до визначення законодавчого поняття «прогул», наявної судової практики Верховного Суду, прогулом без поважних причин визнається не просто відсутність працівника (державного службовця) протягом певного часу на своєму робочому місці, але і безпосереднє невиконання у цей час своїх трудових (службових) обов`язків. Якщо особа навіть була відсутня на своєму безпосередньому робочому місці, але протягом робочого дня виконувала свої трудові (службові) обов`язки, то така відсутність не може вважатися прогулом без поважних причин (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року у справі №704/1353/15-ц, постанова Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі №461/4469/16-ц).

Як вказує позивачка, на підставі пункту 4 рішення сесії Сумської обласної ради від 2 березня 2018 року «Про ліквідацію Комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району» та згідно наказу Управління майном Сумської обласної ради від 5 березня 2018 року №53 «Про утворення комісії з припинення комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району шляхом ліквідації», за згодою директора Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Гробової Вікторії Павлівни позивачка була призначена головою ліквідаційної комісії з припинення комунального закладу освіти Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району. Тобто, позивачка поряд зі своїми основними службовими обов`язками у Департаменті освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації в основний робочий час додатково виконувала обов`язки голови комісії з припинення (ліквідації) вказаного комунального закладу освіти, що не заперечується іншими учасниками справи.

Також позивачка посилається на те, що дозвіл на виїзд до міста Лебедин 28 вересня 2018 року вона отримала через помічника керівника Департаменту освіти і науки Сумської ОДА Малич Т.Г. у телефонному режимі, яка, зокрема, зазначила, що директор Департаменту погодила питання цієї поїздки.

До того ж позивачка вважає, що навіть якщо незважаючи на виконання нею додаткових обов`язків голови ліквідаційної комісії припустити, що вона не мала права без письмового наказу виїжджати до міста Лебедин, то це можна розглядати лише як порушення правил документування, внутрішнього трудового розпорядку, але ні в якому разі не як прогул.

Відповідач Департамент освіти і науки Сумської ОДА надав суду свій відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що позивачка підпорядкована директору Департаменту і звітує безпосередньо йому. Виконання позивачкою обов`язків голови ліквідаційної комісії одночасно зі своїми основними службовими обов`язками не передбачає того, що під час виконання цих функцій на позивачку не поширюються внутрішні локальні правові акти. Виконання позивачкою окремих обов`язків, не передбачених посадовою інструкцією, на громадських засадах можливе, але без порушення вимог законодавства про працю і Закону України «Про державну службу» на основній роботі. Виконання функцій голови ліквідаційної комісії не передбачено посадовою інструкцією позивачки, проте на період їх виконання вона продовжує бути штатним працівником Департаменту освіти і науки Сумської ОДА й не позбавлена обов`язку повідомляти про причини своєї відсутності на роботі безпосереднього керівника в особі директора Департаменту, а не його помічника чи інших працівників установи.

Також відповідач вважає, що самовільне залишення позивачкою постійного місця служби з метою виконання інших, не охоплених посадовими обов`язками, функцій не може розцінюватися як поважна причина відсутності на службі.

Інші учасники справи не надали суду своїх відзивів на касаційну скаргу.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора Департаменту освіти і науки Сумської ОДА - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи, є державним службовцем (том 1, а.с.17), відповідно до посадової інструкції підпорядковується директору Департаменту освіти і науки Сумської ОДА (том 1, а.с.40-43).

17 грудня 2018 року директором Департаменту освіти і науки Сумської ОДА Гробовою В.П. видано наказ №89-К/С про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді догани за відсутність на службі 28 вересня 2018 року у зв`язку із самовільним виїздом до міста Лебедин, що кваліфіковано як прогул (том 1, а.с.34).

Також судами встановлено, що відповідно до рішення Сумської обласної ради від 2 березня 2018 року було припинено діяльність юридичної особи - комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району - шляхом ліквідації, доручено Управлінню майном Сумської обласної ради спільно з Департаментом освіти і науки Сумської ОДА утворити комісію з ліквідації цього комунального закладу (том 1, а.с.20).

Наказом Управління майном Сумської обласної ради від 5 березня 2018 року №53 утворено комісію з припинення вказаного комунального закладу, головою комісії призначено позивачку ОСОБА_1 (том 1, а.с.21).

28 вересня 2018 року позивачка була відсутня на роботі у Департаменті освіти і науки Сумської ОДА й перебувала у реєстраційному відділі Лебединської міської ради на прийомі у державного реєстратора з питань, пов`язаних з ліквідацією вказаного закладу освіти.

Не погодившись із наказом директора Департаменту освіти і науки Сумської ОДА Гробової В.П. від 17 грудня 2018 року №89-К/С «Про накладення дисциплінарного стягнення», ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу».

Відповідно до частини другої статті 1 цього Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 10 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» встановлено, що службова дисципліна - це неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Правила що регулюють підпорядкування державного службовця та виконання наказу (розпорядження), доручення передбачені статтею 9 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої, зокрема, державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки. Державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 статті 47 Закону України «Про державну службу» правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу визначаються, зокрема, початок та кінець робочого часу державного службовця; порядок доведення до відома державного службовця нормативно-правових актів, наказів (розпоряджень) та доручень із службових питань; порядок повідомлення державним службовцем про його відсутність на службі.

Правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за поданням керівника державної служби і виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності) на основі типових правил.

Глава 1 розділу VIІІ Закону України «Про державну службу» визначає сутність службової дисципліни у державному органі. Так, відповідно до частини 1 статті 61 цього Закону службова дисципліна забезпечується, серед іншого, шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.

Згідно з частиною 1 статті 64 вказаного Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності передбачені статтею 65 Закону України «Про державну службу». Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком є, зокрема, прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду (частина третя статті 65 Закону).

Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування передбачені статтею 66 Закону України «Про державну службу». Зокрема, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, зборами державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської ОДА затверджені Правила внутрішнього службового розпорядку Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (том 1, а.с.245-249).

Відповідно до цих Правил у Департаменті встановлюється п`ятиденний робочий тиждень: початок роботи о 8-00 год, закінчення - о 17-00 год (у п`ятницю - о 16-00 год); обідня перерва - з 12-00 год до 12-45 год; вихідні дні: субота, неділя. Вихід державного службовця Департаменту за межі адміністративної будівлі в робочий час зі службових питань відбувається з відома його безпосереднього керівника та керівника Департаменту (розділ ІІІ Правил).

Державний службовець Департаменту повідомляє свого безпосереднього керівника та керівника Департаменту про відсутність на роботі в письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом. У разі недотримання державним службовцем Департаменту цих вимог складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці. У разі ненадання державним службовцем Департаменту доказів поважності причини своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім`я керівника Департаменту щодо причин своєї відсутності (розділ IV Правил).

Нормативно-правові акти, накази, доручення, розпорядження зі службових питань доводяться до відома державних службовців Департаменту шляхом ознайомлення в паперовій або електронній формі з підтвердженням такого ознайомлення. Підтвердженням може слугувати підпис державного службовця (у тому числі як відповідального виконавця) на документі, у журналі реєстрації документів або відповідний електронний цифровий підпис, який підтверджує ознайомлення з певним службовим документом в електронній формі (розділ VI Правил).

Перелік посадових обов`язків позивачки та їх обсяг визначений наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації №461-ОД від 16 липня 2018 року й посадовою інструкцією заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської ОДА (том 1, а.с.36-39, 40-44).

Відповідно до частин першої, другої статті 42 Закону України «Про державну службу» державний службовець може бути направлений у службове відрядження для виконання своїх посадових обов`язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Керівник державної служби визначає місце, строк відрядження, режим роботи у період відрядження та завдання до виконання.

Згідно з пунктом 1 розділу І наказу Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.

Строк відрядження визначається керівником або його заступником (строк відрядження державного службовця визначається керівником державної служби), але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року №98.

Закон України «Про державну службу» визначає прогул державного службовця як відсутність на службі як протягом усього робочого дня, так і відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (пункт 12 частини другої статті 65 Закону).

Відсутністю на роботі є знаходження працівника поза територією органу державної влади, органу місцевого самоврядування, державного підприємства, установи чи організації, де він відповідно до службових обов`язків повинен виконувати доручену йому роботу.

За частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частин дев`ятої - одинадцятої статті 69 Закону України «Про державну службу» дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Частинами сьомою - дев`ятою статті 71 Закону України «Про державну службу» передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються;

2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи;

3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів;

4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про державну службу» дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Статтею 74 цього Закону закріплені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно з частиною третьою статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, відповідно до рішення Сумської обласної ради від 2 березня 2018 року було припинено діяльність юридичної особи - комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району - шляхом ліквідації, доручено Управлінню майном Сумської обласної ради спільно з Департаментом освіти і науки Сумської ОДА утворити комісію з ліквідації цього комунального закладу (том 1, а.с.20).

Наказом Управління майном Сумської обласної ради від 5 березня 2018 року №53 утворено комісію з припинення вказаного комунального закладу, головою комісії призначено позивачку ОСОБА_1 (том 1, а.с.21).

Суди першої й апеляційної інстанції встановили, що 28 вересня 2018 року позивачка була відсутня на роботі у Департаменті освіти і науки Сумської ОДА й перебувала у реєстраційному відділі Лебединської міської ради на прийомі у державного реєстратора з питань, пов`язаних з ліквідацією вказаного закладу освіти. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

17 грудня 2018 року директором Департаменту освіти і науки Сумської ОДА Гробовою В.П. видано наказ №89-К/С про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді догани за відсутність на службі 28 вересня 2018 року у зв`язку із самовільним виїздом до міста Лебедин, що кваліфіковано як прогул (том 1, а.с.34).

Закон України «Про державну службу» визначає прогул державного службовця як відсутність на службі як протягом усього робочого дня, так і відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (пункт 12 частини другої статті 65 Закону).

Відсутністю на роботі є знаходження працівника поза територією органу державної влади, органу місцевого самоврядування, державного підприємства, установи чи організації, де він відповідно до службових обов`язків повинен виконувати доручену йому роботу.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що відповідач правомірно притягнув позивачку до дисциплінарної відповідальності за прогул з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій не врахували того, що на позивачку, крім її посадових обов`язків за основним місцем роботи, відповідачами було покладено виконання додаткових обов`язків голови ліквідаційної комісії з ліквідації комунального закладу освіти Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району Сумської області. Одночасно, позивачку не було увільнено повністю або частково від виконання посадових обов`язків за її основним місцем роботи, та не було визначено відповідачами порядок суміщення/сумісництва позивачкою виконання всіх покладених на неї функцій.

За таких обставин не можна погодитися з висновками відповідача і судів першої й апеляційної інстанцій щодо кваліфікації відсутності позивачки на службі в Департаменті освіти і науки Сумської ОДА 28 вересня 2018 року у зв`язку з її виїздом до міста Лебедин Сумської області у справах ліквідації Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району Сумської області як прогулу.

Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при вирішенні цієї справи.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи, наведені позивачкою у касаційній скарзі, спростовують правильність висновків суду першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувані судові рішення - скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування наказу Департаменту освіти і науки Сумської ОДА №89-К/С від 17 грудня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судові витрати

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

При зверненні до суду з позовом позивачка сплатила судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі: 704,80 грн (а.с. 3, т. 1); за подання апеляційної скарги - 1057,20 грн (а.с. 67, т. 2); за подання касаційної скарги - 1409,60 грн (а.с. 168, т. 2). Отже, загальний розмір судового збору, сплаченого позивачкою за вимогу немайнового характеру, складає: 3171,60 грн.

Враховуючи зазначене та з огляду на задоволення позовних вимог в частині вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати на звернення до суду в цій частині повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача, що видав оскаржуваний наказ.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації №89-К/С від 17 грудня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації №89-К/С від 17 грудня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення».

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 39399524, 40016, місто Суми, вулиця Прокоф`єва, 38) суму судових витрат у розмірі: 3171,60 (трьох тисяч ста сімдесяти одної) гривні 60 (шістдесяти) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду