ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа №826/10083/14

адміністративне провадження №К/9901/14877/18, К/9901/14877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Саприкіної І. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/10083/14

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Фірма "Укргранресурс"

до Державної служби геології та надр України,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал"

про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційними скаргами Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Беспалова О. О., суддів Грибан І. О., Губської О. А.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Сільськогосподарське ПП Фірма "Укргранресурс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним рішення від 8 жовтня 2014 року № 13969/02/12-14 про відмову в прийнятті рішення про надання дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів без проведення аукціону та зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу без проведення аукціону СПП Фірма "Укргранресурс" на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів, розташованого у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято протиправно, оскільки позивачем подано весь необхідний перелік документів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №615, для отримання дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів без проведення аукціону.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що подані позивачем заява та документи повернуті останньому та на розгляді у відповідача не перебувають. У той же час нормами чинного законодавства суд відповідними повноваженнями щодо надання дозволів на користування надрами не наділений. Таким чином, підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач, у суду відсутні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року апеляційну скаргу СПП Фірма "Укргранресурс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року задоволено частково, а саме: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги СПП Фірма "Укргранресурс" задоволено частково: визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо повернення заяви СПП Фірма "Укргранресурс" з доданими до неї документами за реєстраційним № 10546/02/12-14 від 5 серпня 2014 року та зобов'язано Державну службу геології та надр України розглянути заяву СПП Фірма "Укргранресурс" з доданими до неї документами за реєстраційним № 10546/02/12-14 від 5 серпня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повернення документів позивача без розгляду відповідачем є безпідставним, а право позивача на розгляд його документів - безспірно порушеним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що ним було повернуто заяву позивача та додані до неї документи про отримання дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів, яка зареєстрована за №10546/02/12-14 від 5 серпня 2014 року, відповідно до пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року №615, а саме у зв'язку із відсутністю погодження Житомирської обласної ради. Посилається на те, що рішення, яким погоджено клопотання позивача на отримання спеціального дозволу на користування надрами від 25 травня 2005 року № 741 "Про погодження клопотань підприємств щодо отримання спеціальних дозволів на користування надрами", вичерпало свою дію фактом виконання. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивачем в порушення пункту 13 Порядку №615 не було сплачено збір за надання дозволу без проведення аукціону. Зазначає також, що рішення у справі №806/3231/14 не може мати преюдиціне значення для вирішення спору у справі №826/10083/14.

Касаційну скаргу третя особа також обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено питання того, що позивачем не було сплачено збір за надання дозволу без проведення аукціону з метою видобування лабрадориту СПП Фірма "Укргранресурс". Зазначене порушення є підставою для скасування спеціального дозволу на користування надрами відповідно до пункту 13 Порядку №615. При цьому, звертає увагу на те, що суд не може зобов'язати здійснити дію за обставин, коли достовірно не встановлено, що всі подані позивачем документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву або заперечень на касаційні скарги не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року та 28 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №826/10083/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 6 грудня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №826/10083/14 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 9 грудня 2019 року.

Разом з касаційною скаргою ТОВ "Україна Капітал" подано клопотання про участь представника в розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 6 грудня 2019 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 5 серпня 2014 року позивач звернувся до Державної служби геології та надр України в порядку пункту 1 частини 8 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" з заявою та доданими до неї документами про отримання дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів, яка зареєстрована за №10546/02/12-14 від 5 серпня 2014 року.

Листом від 8 жовтня 2014 року №13969/02/12-14 Державна служба геології та надр України повернула подану заяву з доданими до неї документами позивачу у зв'язку з відсутністю погодження Житомирської обласної ради.

При цьому, у вказаному листі відповідач зазначив, що рішення, яким погоджено клопотання позивача на отримання спеціального дозволу на користування надрами від 25 травня 2005 року №741 "Про погодження клопотань підприємств щодо отримання спеціальних дозволів на користування надрами", вичерпало свою дію фактом виконання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржників є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 391/2011 (чинне, на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 18 пункту 4 Положення, Держгеонадра України відповідно до покладених завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.

Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно зі статтею 15 Кодексу України про надра надаються у постійне або тимчасове користування.

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Згідно з частиною другою статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі: видобування корисних копалин, якщо заявник за результатами геологічного вивчення ділянки надр за власні кошти здійснив підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, а також видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом п'яти років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України десяти років з моменту надання дозволу.

Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, а також підстава надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Також, вищевказаним пунктом передбачено, що реєстрація документів, що надійшли для надання дозволу, здійснюється у визначеному органом з питань надання дозволу порядку.

Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.

Пунктом 9 Порядку № 615 визначено, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується заявником з:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

У разі відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні, видачі дубліката дозволу або внесенні змін до нього документи повертаються в повному обсязі заявникові (пункт 21 Порядку №615).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для повернення позивачу заяви та доданих до неї документів про отримання дозволу на користування надрами було відсутність належного погодження Житомирською обласною радою клопотання щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що у липні 2014 року СПП Фірма "Укргранресурс" звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської обласної ради № 1095 від 23 січня 2014 року "Про надання погодження Державній службі геології та надр України щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадориту".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у справі №806/3231/14 позовні вимоги задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року скасовано та залишено в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року. В мотивувальній частині рішення суд касаційної інстанції зазначив, що на час ухвалення спірного рішення від 23 січня 2014 року № 1095 "Про надання погодження Державній службі геології та надр України щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадориту", так само як і на час розгляду справи, є чинним рішення двадцять другої сесії четвертого скликання Житомирської обласної ради від 25 травня 2005 року № 741 "Про погодження клопотань підприємств щодо отримання спеціальних дозволів на користування надрами", яким погоджено клопотання щодо отримання спеціального дозволу СПП Фірма "Укргранресурс" на експлуатацію Олегівського родовища лабрадориту площею 5,0 га, розташованого на землях Добринської сільської ради.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду касаційної інстанції у справі №806/3231/14 має преюдиційне значення для вирішення спору у справі №826/10083/14. Зокрема, посилаючись на обставини, встановлені у справі №806/3231/14, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Житомирської обласної ради від 25 травня 2005 року №741 "Про погодження клопотань підприємств щодо отримання спеціальних дозволів на користування надрами" є чинним та, відповідно, доказом того, що позивач звернуся до відповідача з усім пакетом документів, необхідним для прийняття рішення щодо видачі дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Однак, зазначені висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі №806/3231/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2017 року, заяву Державної служби геології та надр України про перегляд постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами задоволено.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у справі №806/3231/14 скасовано та у задоволенні позовних вимог сільськогосподарського приватного підприємства фірма "Укргранресурс" до Житомирської обласної ради, третя особа: Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Крім того, предметом спору у справі №806/3231/14 було рішення Житомирської обласної ради №1095 від 23 січня 2014 року "Про надання погодження Державній службі геології та надр України щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадориту", а не рішення Житомирської обласної ради від 25 травня 2005 року №741 "Про погодження клопотань підприємств щодо отримання спеціальних дозволів на користування надрами".

Як уже було зазначено вище, неприйняття рішення від 25 травня 2005 року № 741 в якості належного, було єдиною підставою для повернення позивачу заяви та доданих до неї документів на отримання дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів.

Так, відповідно до абзацу 23 пункту 8 Порядку №615 документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові.

Враховуючи те, що суд попередніх інстанцій не перевірили чи були подані позивачем всі документи відповідно до вимог пункту 8 Порядку №615, а при прийнятті рішення посилалися на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у справі №806/3231/14, яка була скасована на момент прийняття оскаржуваного судового рішення, то судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, у звязку з цим справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення можна врахувати практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наприклад, у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).

У іншому рішенні, зокрема, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.

Так, в пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" ( № 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" ( № 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" ( № 63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" ( № 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" ( № 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" ( № 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (..). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (..). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін

насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування (зокрема, чи були дотримані позивачем вимоги пункту 8 Порядку №625 при зверненні до відповідача із заявою та доданими до неї документами про надання дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів без проведення аукціону), дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

І. В. Саприкіна