Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.01.2019 року у справі №812/420/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №812/420/18

адміністративне провадження №К/9901/5013/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у складі судді Басової Н. М.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.

у справі №812/420/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»

до Головного управління ДФС у Луганській області, Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

19 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Інспекція, податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Управління, другий відповідач у справі), з урахуванням уточнених позовних вимог про:

- визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо відображення в інформаційних базах даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегрованих картках платника податків Товариства показників про наявність у платника податків податкового боргу в загальній сумі 604 731 грн 49 коп., а саме:

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 413 020 грн 51 коп.;

- з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі - 191 089 грн 93 коп.;

- по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднень у сумі - 21 грн 58 коп.;

- по рентній платі за спеціальне використання води, водних об'єктів місцевого значення в сумі 27 грн 70 коп.;

- по рентній платі за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води та водних об'єктів) в сумі - 379 грн 18 коп.;

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок в сумі - 192 грн 34 коп.;

- з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі - 25 коп.;

- скасування рішення першого відповідача від 12 січня 2018 року №7/12-33;

- зобов'язання другого відповідача внести зміни в інформаційні бази даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегровані картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) на загальну суму 604 731 грн 49 коп.

08 серпня 2018 року рішенням Луганського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо відображення в інформаційних базах даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегрованих картках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» показників про наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 413 020 грн. 51 коп.; з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі - 191 089 грн 93 коп.

Судами попередніх інстанцій зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області внести зміни в інформаційні бази даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегровані картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» шляхом виключення з них відомостей про наявність у податкового боргу недоїмки (пені) з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 191 089 грн 93 коп.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності відображення в інформаційних базах даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегрованих картках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» показників про наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Зобов'язуючи податковий орган внести зміни в інформаційні бази даних центрального органу шляхом тільки виключення з них відомостей про наявність у Товариства податкового боргу недоїмки (пені) з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 191 089 грн 93 коп., суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що під час розгляду справи по суті податковим органом вже було здійснено корегування відносно неузгодженої суми з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 413 020 грн 51 коп.

Підставами для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо відображення в інформаційних базах даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегрованих картках платника податків Товариства показників про наявність у позивача податкового боргу з інших платежів, наведених у позові, судами визнано те, що на момент виготовлення податковим органом листа від 12 січня 2018 року за №7/12-33 заборгованість по вказаним видам податків у позивача існувала.

21 лютого 2019 року другим відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі податковим органом вказується на невірне застосування судами попередніх інстанцій положень матеріального права, а саме підпункту 2 пункту 9 Розділу IV «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністрів фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422). Управління зазначає, що відповідні податкові повідомлення-рішення приймалися іншим податковим органом і податковий борг обліковувався ним. Спростовуючи твердження суду про безпідставність відображення інформації про наявність податкового боргу із земельного податку, податковий орган вказує, що суму боргу складає пеня, нарахована протягом 2014-2017 років за несвоєчасне погашення позивачем податкового боргу із земельного податку. Наявність відповідного податкового боргу з податку на додану вартість податковий орган обґрунтовує із посиланням на судове рішення у справі № 812/420/18.

У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу № 812/420/18.

01 березня 2019 року справа № 812/420/18 надійшла до Верховного Суду.

11 березня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 12 січня 2018 року листом Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області позивача повідомлено, що станом на 10 січня 2018 року за Товариством обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 413 020 грн 51 коп.

Також додатково проінформовано платника податків про наявність податкового боргу у платника по Україні в цілому у розмірі 604 731 грн 49 коп., а саме з інших податків, зокрема, земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі - 191 089 грн 93 коп., а також по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднень у сумі 21 грн 58 коп.; по рентній платі за спеціальне використання води, водних об'єктів місцевого значення в сумі 27 грн 70 коп.; по рентній платі за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води та водних об'єктів) в сумі - 379 грн 18 коп.; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок в сумі - 192 грн 34 коп.; з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі - 25 коп.

Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо наявності податкового боргу з податку на додану вартість

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму в 413 020 грн 51 коп. утворився внаслідок застосування до позивача штрафних санкцій за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 082 605 грн 06 коп. за податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" №0000134709 від 04 січня 2017 року (408 260,51 грн.) та штрафних санкцій в сумі 4 760 грн. за платежем податок на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням форми "ПС" №0000114709 від 04 січня 2017 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, оскаржено Товариством у січні 2017 року в адміністративному поряду, а потім і у судовому порядку (провадження у справі № 812/553/17).

Станом на момент надання відповіді про наявність у Товариства податкового боргу з податку на додану вартість на суму в 413 020 грн 51 коп., так само як на момент розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції судове рішення, яке б набрало законної сили, у справі № 812/553/17 відсутнє.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, висновуючись з положень окремих пунктів статті 56 Податкового кодексу України, прийшли до обґрунтованого висновку щодо неузгодженості податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 413 020 грн 51 коп., а відтак протиправному обліку цієї суми як податкового боргу.

Аргументи другого відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин підпункту другого пункту 9 Розділу IV «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Порядку № 422 є безпідставним, оскільки це не спростовує протиправного відображення в інтегрованій картці платника податків податкового боргу, хоча податкові зобов'язання на момент внесення таких даних були не узгодженими.

Посилання податкового органу на те, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких внесено запис про податковий борг до інтегрований карток платника податку, прийняті іншим податковим органом, є неприйнятним, оскільки на момент розгляду цієї справи Товариство знаходиться на обліку саме в Луганській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області та право відображати в інтегрованій картці платника інформації щодо наявності у Товариства податкового боргу з податку на додану вартість належить лише відповідачу.

Крім того, при підготовці касаційної скарги другим відповідачем не враховано, що фактичне коригування даних інтегрованої картки платника шляхом виключення неузгодженої суми з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 413 020 грн 51 коп. було здійснено податковим органом ще під час розгляду цієї страви у суді першої інстанції (т.3 а.с.2), що і стало підставою серед іншого для часткового задоволення позову.

Щодо наявності податкового боргу з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельні ділянки, за використання яких Товариство сплачувало земельних податок та орендну плату, розташовані на території Луганської області.

Суди першої та апеляційної інстанцій здійснили аналіз положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон № 1669), розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Виходячи із системного тлумачення вказаних норм, в редакції, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що платники земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, які знаходилися на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, а також земельні ділянки державної та комунальної власності, якими такі платники податків користуються знаходяться на території, де проводилась АТО, в період до 08 червня 2016 року звільнялися від виконання своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у 2017 році Товариством надано до податкового органу уточнюючі податкові декларації з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, в яких нараховано до зменшення податкові зобов`язання за 2014, 2015 та 2016 роки. Ці уточнюючі податкові декларації прийнято податковим органом, що підтверджується інтегрованою карткою платника та реєстрами податкових декларацій Товариства за відповідні періоди. З липня 2016 року позивач почав сплачувати визначені зобов'язання за тими земельними ділянками, які вже не підпадали під дію Закону №1669, у зв'язку зі змінами, які набули чинності з 08 червня 2016 року.

Уточнюючі розрахунки за 2017 рік, якими позивач зменшив податкові зобов`язання за вказані періоди - прийняті податковим органом, у зв'язку з обнулінням, відповідачем в автоматичному режимі нарахована пеня, виходячи з чого у сумі боргу, яку зазначено в листі, увійшла також пеня у розмірі 11 539 грн 42 коп., що підтверджується письмовими поясненнями Управління.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відображення в інтегрованих картках платника податків товариства показників про наявність у нього податкового боргу, зокрема, з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 191 089 грн 93 коп. є протиправним, оскільки позивач був в силу закону звільнений у відповідні періоди від сплати податку на землю та оренди за земельні ділянки, у подальшому подав уточнюючі декларації, після подання яких відбулося обнуління суми боргу та нарахування пені, що підтверджено відповідачами.

Посилання скаржника на те, що нарахування пені з земельного податку та орендної плати за землю позивачем не оскаржувалось, тобто не було предметом розгляду у цій справі та не визнавалось протиправним іншими судовими рішеннями є необґрунтованим та передчасним, оскільки правомірність обліку такого боргу спростовано судами у цій справі.

Щодо посилання податкового органу на судове рішення у справі № 812/1287/18

Одним з доводів касаційної скарги є посилання другого відповідача на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року в адміністративній справі № 812/1287/18, яка була чинною на момент надання відповіді про наявність боргу.

Наведені аргументи обґрунтовано оцінено судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки предметом спору у справі № 812/1287/18 є правомірність винесення відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області постанови від 29 серпня 2017 року ВП № 54123835 про накладення штрафу.

Правомірність обліку податкового боргу Товариства у № 812/1287/18 не перевірялася.

Крім того, постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 812/1287/18, відтак ці рішення не можуть мати жодного преюдиційного значення у справі, що розглядається.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №812/420/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер