Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2019 року у справі №804/8017/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №804/8017/16

адміністративне провадження №К/9901/38070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у складі судді Сидоренка Д.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у складі суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Юрко І.В.

у справі №804/8017/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС (правонаступником є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про скасування податкового повідомлення - рішення від 04 листопада 2016 року №0000481402, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), з мотивів безпідставності його прийняття.

15 травня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000481402 від 04 листопада 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій здійснили висновок про те, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не свідчить про неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації. Відповідачем не надано доказів того, що товар, який зазначений у наданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних, і товар, зазначений податковим органом у описі, є різними товарами.

У грудні 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційною скаргою викладені норми статей 1, 3, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 (далі - Закон №996), а також висновок, що відсутність первинних документів у місці реалізації товарів свідчить про те, що позивачем не ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

У відзиві на касаційну скаргу платник податків посилаючись на її необґрунтованість просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

08 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 804/8017/16 з суду першої інстанції.

16 січня 2018 року справа №804/8017/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа №804/8017/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/38070/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні 2016 року фахівцями податкового органу на підставі наказу від 06 жовтня 2016 року №930 та направлень від 06 жовтня 2016 року №1461, від 06 жовтня 2016 року №1462, згідно з підпунктами 80.2.3, 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Законом №265/95-ВР, Законом №481/95-ВР та іншими нормативними актами, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, Положення про Головне управління ДФС у Житомирській області, проведено фактичну перевірку магазину «Продукти-530», розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, буд. 54, що належить суб'єкту господарювання Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», за результатами якої складено акт перевірки №0035/28/01/14/30487219 від 12 жовтня 2016 року. До акту перевірки долучені описи алкогольних напоїв або тютюнових виробів та марок акцизного податку, які викликають сумніви щодо їх походження.

Перевіркою встановлено факт неведення Товариством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: відсутні будь-які документи, що свідчать про надходження алкогольних напоїв немаркованих, зазначених в описі алкогольних напоїв, безпосередньо від постачальника даної продукції на загальну суму 3076,25 грн, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР від 07 червня 1995 року.

04 листопада 2016 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6152,50 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суди попередніх інстанцій висновувались на аналізі положень Закону №996, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Бухгалтерський облік за статтею 3 цього Закону є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 996 підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246.

З огляду на аналіз норм Закону №996 судами попередніх інстанцій зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», яке має мережу продовольчих магазинів, обрано облікову політику, відповідно до якої первинні документи (накладні від постачальників) зберігаються за місцем ведення бухгалтерського обліку, а не за місцем реалізації товарів, які закуповуються саме Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», а не конкретним магазином (в цьому випадку - магазином «Продукти-530», розташованим по вул. Небесної Сотні, 54 у м. Житомирі), з подальшим переданням товару до магазинів на підставі накладних на внутрішнє переміщення товару від розподільчого центру (РЦ №14) Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Юніон».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході фактичної перевірки керуючим магазином надано перевіряючим накладні на внутрішнє переміщення товару, проте ця обставина не врахована при формуванні висновків перевірки.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт відсутності первинних документів у місці реалізації товарів не доводить склад порушення Товариством пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки не свідчить про те, що позивачем не ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Належне ведення бухгалтерського обліку товарних запасів на складі магазину підтверджено накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, відомостями про вантаж, які наявні в матеріалах справи, досліджені судами попередніх інстанцій.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону №996 та Положення (стандарту) 9, не свідчить про неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації, що доводить безпідставність застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі №804/8017/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер