Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.09.2019 року у справі №820/17548/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №820/17548/14

адміністративне провадження №К/9901/9245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., секретар судового засідання - Титенко М. П., за участю: представник позивача:

А. В. Паркулаб, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 (суддя:

В. В. Рубан)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від
31.03.2015 (колегія у складі суддів: Н. С. Водолажська, Ю. М. Філатов, А. П. Бенедик)у справі № 820/17548/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" доНововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області: від
26.09.2014 № 0001672200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2012 року на 2537039,0 грн. та за грудень 2013 року на 1813061,0 грн., № 0001652200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 403953,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 201976,5 грн., № 0001632200 про зменшення від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року на 123380,0 грн., № 0001622200 про збільшення зобов'язання по ПДВ в сумі 1598429,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 799214,5
грн., № 0001642200 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 379552,0 грн. ; від 03.11.2014 № 0001812200 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1989,68 грн. ; від 05.01.2015 № 0000022200 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 3060,0 грн. та № 0000032200 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 18639,0 грн. ; від 14.10.2014 р. № 0002901500 про збільшення зобов'язань з ПДВ в сумі 401154,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 200577,0
грн. та № 0002911500 про зменшення від'ємного значення ПДВ за серпень 2014 року в сумі 18300,0 грн. ; а також визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 724-25 від 16.10.2014 і рішення № 25 від 16.10.2014 Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
31.03.2015, позов задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від
26.09.2014 № 0001652200, № 0001642200 та № 0001672200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21
грн., № 0001622200 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1566993,0 грн. застосування штрафних санкцій в розмірі 783496,5 грн. ; від
03.11.2014 № 0001812200., від 05.01.2015 № 0000022200 та № 0000032200, від
14.10.2014 № 0002901500 та № 0002911500; податкова вимога Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області № 724-25 від 16.10.2014 і рішення про опис майна у податкову заставу № 25 від 16.10.2014. В іншій частині у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2014 № 0001672200, № 0001652200, № 0001622200, суди дійшли висновку про правомірність врахування позивачем у податковому обліку витрат з придбання агентських послуг у ТОВ "Сігмаблейзер Україна", належне виконання яких підтверджується укладеними останнім на користь позивача договорами з іншими господарюючими суб'єктами.

В обґрунтування висновків судового рішення щодо правильності врахування та відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку списаної загиблої птиці та правомірності віднесення до складу витрат її собівартості в загальній сумі 1939731,0 грн., суди вказали на те, що до компетенції відповідача не відноситься здійснення контролю за дотриманням ветеринарного та санітарного законодавства. Крім того, рішенням Київського районного суду м. Харкова від
12.12.2014 у цивільній справі № 640/21683/14-ц, яке набрало законної сили, було встановлено, що ТОВ "Європейський фонд розвитку" здійснює діяльність з вирощування диких качок і фазанів в природних умовах існування, які вирощувалися без використання штучних кормів та ліків, то відбувається її природна загибель під час вирощування, що оформлюється актами списання. Відповідно, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, у відповідача відсутні підстави ставити під сумнів кількість загиблої птиці та її загальну вартість.

Окрім того, законодавцем визначено за орендарем право здійснювати амортизаційні відрахування на вартість проведених ремонтів (поліпшення) і це право не поставлено у залежність від напрямків використання цих поліпшень. Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що реконструйовані приміщення позивач передавав з дозволу власника у суборенду іншим господарюючим суб'єктам і отримував від цих операцій дохід, нараховував та сплачував податки, відтак у відповідача не існувало законних підстав для обмеження такого права позивача.

Неправомірними також є висновки податкового органу про порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок невключення до складу податкових зобов'язань січня 2013 року суми в розмірі 1010679,53 грн. від ліквідації окремого необоротного активу - суми витрат на ремонт орендованого у ТОВ "Техно Айрон" за договором оренди № 03/06 від 03.06.2010 приміщення по адресою: м. Харків, вул. Сумська, 49, який в подальшому не використовуватиметься в господарських операціях, оскільки нерухомість була повернута за актом № 2 від 31.01.2013 у зв'язку з закінченням строку оренди. Дані висновки відповідача обумовлені тим, що дата повернення предмету оренди є датою ліквідації окремого об'єкту, створеного на підставі проведених ремонтних робіт орендованого приміщення, та подальше його використання у господарських операціях є неможливим.

Однак податковим органом не було враховано, що позивач з ТОВ "Техно-Айрос" уклав новий договір оренди № 01/13 від 01.02.2013 строком до 31.12.2014, предметом якого є ті ж самі приміщення, за тією ж адресою, що свідчить про те, що оренда нерухомості фактично не припинялася.

Задовольняючи позов в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0001642200; суди дійшли висновку про не доведення податковим органом порушення позивачем вимог п. 1 абз. 3 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" при реалізації відстрілочних карток за готівкові кошти без застосування РРО.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 03.11.14 № 0001812200, від
05.01.2015 № 0000022200, № 0000032200, суди дійшли висновку про відсутність дебіторської заборгованості позивача перед постачальником (ЗАО "Тамак") за зовнішньоекономічним контрактом № 50068227/1-1210/289 від 28.12.2010, а також про те, що між сторонами рамочного договору від 28.12.2010 була досягнута згода та в письмовій формі шляхом обміну документами (рахунок-фактура № 2326 від
25.04.2011 і рахунок № 875 від 05.07.2011, акти приймання-передачі послуг № 70 від 25.04.2011 і № 1334 від 05.07.2011) щодо зміни умов поставки, обов'язку постачальника ЗАТ "ТАМАК" доставити товар у м. Харків, а також обов'язку позивача сплатити вартість доставки товару за основним договором, а тому надання послуг з транспортування є окремою позадоговірною операцією.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0002901500 та № 0002911500, суди першої та апеляційної інстанцій, встановили, що допущена позивачем помилка у декларації за серпень 2014 року була виправлена ним самостійно. При цьому на даний випадок не поширюються обмеження, які передбачені п. 50.2 ст. 50 ПК України, щодо відсутності права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, оскільки така заборона регламентована стосовно проведення документальних планових та позапланових перевірок, а не камеральних. По-друге, камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Однак, з акта перевірки вбачається, що при здійсненні перевірки були використані не тільки дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, але і дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкова вимога від 16.10.2014 № 724-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 16.10.2014 № 25 підлягають скасуванню, оскільки визначені в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань не є узгодженими і не набули статусу податкового боргу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно. При цьому, у касаційній скарзі податковий орган висловлює незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, а також з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність їх рішень в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.09.2014 Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлень від 29.07.2014 №288,289,290,291,292,293,294 виданих Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із п.75.1, ч.2 пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 та керуючись ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб та наказу № 312 від 18.07.2014 проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" код за ЄДРПОУ-24271057 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по
31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по
31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 692/20-20-22-08/24271057 від
15.09.2014, згідно з висновками якого, відповідачем встановлені порушення:

- п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.3 ст. 144, пп.145.1.2, пп.145.1.4 п.145.1 ст.144, п.146.13 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальній сумі в сумі 4350120 грн.

- п. 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року на 36578 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за грудень 2013 року на 86802 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1598429 грн.

- п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за що передбачено фінансові санкції відповідно п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 "Податкового України", підприємство не своєчасно перераховувало податок на доходи фізичних осіб.

На підставі висновків названого акта 26.09.2014 Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 26.09.2014:

- №0001672200, яким за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4,138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп.
145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4350120
грн., в тому числі за 2012 року в сумі 2537039 грн. і за 2013 рік в сумі 1813081
грн. ; №0001652200, яким за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4,138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп.
145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 605929,50 грн., з яких за основним платежем 403953
грн. (в т. ч. за 2012 рік -184275,00 грн., за 2013 рік - 219678,00 грн. ), за штрафними санкціями 201976,50 грн. ; №0001632200, яким за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 123380,00 грн. за грудень 2013 року; №0001622200, яким за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2397643,50 грн., з яких 1598429,00 грн. за основним платежем і 799214,50 грн. за штрафними санкціями; №0001642200, яким перевірки за порушення п. 1 абз. 3 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" із змінами та доповненнями № 436/95 від 12.06.1995 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 379552,00 грн.

16.10.2014 відповідачем прийнята податкова вимога від 16.10.2014 № 724-25 про сплату податкового боргу позивача за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а у зв'язку із прийняттям зазначеної податкової вимоги в той же день відповідачем було прийнято рішення № 25 про опис майна у податкову заставу.

10.10.2014 на підставі довідки №108/7/20-20-04-27, виданої 08.02.2014 Новодолазькою ОДПІ та наказу начальника Нововодолазької ОДПІ №421 від
30.09.2014, відповідно до п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, п.78.1 ст. 78 та керуючись ст.79 Податкового кодексу України, а також в зв'язку з отриманням листа від ПАТ "Банк Кіпру" №0601-05/5702 від 10.07.2014 (вх. ОДПІ від 24.07.2014 №368/7) про наявність незавершеної імпортної операції ТОВ "Європейський фонду" по зовнішньоекономічного контракту №50068227/1-1210/289 від 28.12.2010, проведено позапланову документальну невиїзду перевірку ТОВ "Європейський фонд розвитку" з питання дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинах з компанією нерезидентом ЗАО "ТАМАК" (Російська федерація) за період з 28.12.2010 по
30.09.2014, про що складено акт № 811/20-20-22-08/24271057 від 10.10.2014.

В обґрунтування встановлених порушень відповідач в акті перевірки зазначив, що надані до перевірки документи про надання послуг по перевезенню Комплектів по маршруту Тамбов - Харків не дають право здійснити залік по договору № 50068227/1-1210/289 від 28.12.2010, оскільки даний договір не передбачає надання транспортних послуг по маршруту Тамбов - Харків (умови поставки FCA, м. Тамбов); документи надані на підтвердження транспортних послуг суперечать даним міжнародної товарно - транспортної накладної. Тобто відповідач вважає, що, оскільки контрактом №50068227/1-1210/289 від 28.12.2010 не були передбачені транспортні послуги, відповідна сплачена за них сума в розмірі 76000 Російських рублів є зайво сплаченою та є заборгованістю.

За результатами вказаної перевірки та на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 560/10/20-40-10-04-17 від 24.12.2014 прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

від 03.11.2014 № 0001812200 за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1989,68 грн.

від 05.01.2015 № 0000022200, яким за порушення ст. 2 Закону України від
23.07.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нарахована сума грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства (21081000) в загальній сумі 18639,00
грн. ;

від 05.01.2015 № 0000032200, яким за порушення п. 1 ст. 9 Декрету КМУ від
19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та п. 2 наказу Мінфіну України від 25.12.1995 № 207 "Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами", п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від
04.10.1999 № 542, нарахована сума грошового зобов'язання за порушення вимог валютного законодавства (21081000) в загальній сумі 3060,00 грн.

30.09.2014 Нововодолазькою ОДПЇ на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу Податкового кодексу України та статті 76 глави 8 розділу 2 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, здекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, за результатами якої було складено акт № 749/20-20-15-17/2427105 від 30.09.2014 про порушення: пунктів
200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ у розмірі 401154 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ в сумі 18300 грн. за серпень 2014 року.

14.10.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002911500, яким за порушення гл. 5 ст. 200 п. 200.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 401154,00 грн. та 200577,00 грн. за штрафними санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0002901500, яким за порушення гл. 5 ст. 200 п. 200.1 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2014 року на 18300,00 грн.

Так, згідно пункту 50.2 статті ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В той же час, статтею 76 ПК України (в редакції, що діяла на момент проведення камеральної перевірки) врегульовано порядок проведення камеральної перевірки, згідно пункту 76.1 якої камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Таким чином, податковий орган наділений повноваженнями проводити камеральну перевірку, при проведенні якої підлягають перевірці дані, задекларовані платником податків у поданій ним до податкового органу податковій звітності.

Аналогічні положення містяться у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 №165.

Зважаючи на встановлені судами обставини з приводу самостійного виправлення позивачем помилки, що була допущена в податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року в податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року в порядку, встановленому приписами п. "б" 50.1 ст. 50 ПК України, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку, що на виправлення помилок під час проведення камеральної перевірки не розповсюджуються обмеження, встановлені п. 50.2 ст. 50 ПК України.

Водночас, беручи до уваги, що при здійсненні перевірки були використані не тільки дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, але й дані Єдиного реєстру податкових накладних, правильним є висновок судів, що камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Не спростовані також доводами касаційної скарги висновки судів про незаконність податкових повідомлень-рішень від 03.11.2014 № 0001812200, від 05.01.2015 № 0000022200 та від 05.01.2015 № 0000032200, виходячи з наступного.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 50068227/1-1210/289 від
28.12.2010, укладеного між ТОВ "Європейський фонд розвитку" та ЗАО "Тамак" (Російська федерація) постачальник зобов'язаний виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити комплект деталей збірних конструкцій із деревини, загальна вартість комплекту становить 20000000 Російських рублів.

Пунктом 5.1 рамочного договору від 28.12.2010 передбачено, що доставка товару здійснюється автотранспортом на умовах FCA м. Тамбов, РФ (Інкотермс 2000).

Водночас, пунктом 11 цього ж договору передбачено, що у всьому іншому, що не передбачено цим договором, Сторони керуються законодавством РФ.

На підтвердження відсутності дебіторської заборгованості позивачем до матеріалів справи надані зовнішньоекономічний контракт, додаткова угода до нього, специфікації, ВДМ № 807070001/2011/124073 від 28.04.2011, ЦМР № 202037, товарні накладні, рахунки фактури, акти, платіжні доручення в іноземній валюті.

На виконання умов контракту, позивачем проведено оплату через уповноважений банк "Банк Кіпру", що підтверджено платіжними дорученнями № 01 від 30.12.2010, на суму 1000000 Російських рублів, 001 від 29.03.2011 на суму 1299678 Російських рублів, № 004 від 24.05.2011р. на суму 536407 російських рублів, № 005 від
30.06.2011 на суму 975140 російських рублів, № 006 від 18.08.2011 на суму 1212592 російських рублів, № 007 від 07.10.2011 на суму 2774923 російських рублів.

Суми зазначені в гр. 22 і гр. 42 ВМД № 807070001/2011/124073 від 28.04.2011, № 807070001/2011/126734 від 05.07.2011 відповідають сумам, які визначені в рахунках-фактурах № 2325 від 25.04.2011, № 4686 від 05.07.2011, які були подана разом з документами для митного оформлення імпортованого товару.

При розрахунку митної вартості відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 267 МК України, який був чинним на час митного оформлення товару, було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України згідно з рахунком-фактурою № 2326 від 25.04.2011, № 875 від 05 07.2011.

Внаслідок зазначеного до митної вартості імпортованого товару за вказаними ВМД додано вартість транспортування цих товарів до місця ввезення на митну територію України.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, тобто - договором, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків, тобто - шляхом обміну документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, а складення - законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

Таким чином, транспортування товарів за такими документами як, рахунок-фактура № 2326 від 25.04.2011 і рахунок № 875 від 05.07.2011, акти приймання-передачі послуг № 70 від 25.04.2011 і № 1334 від 05.07.2011, здійснювалось не в рамках виконання умов рамочного договору, а між сторонами названого договору була проведена господарська операція шляхом обміну документами.

Мотивом для застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 379552,00 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0001642200 від 26.09.2014 за порушення п. 1 абз. 3 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995, стали висновки податкового органу в акті № 692/20-20-22-08/24271057 від 15.09.2014 про те, що ТОВ "Європейський фонд розвитку" у перевіряємому періоді здійснювало торгівлю відстрілочними картками за готівкові кошти без застосування РРО, чим, в свою чергу, порушено вимоги п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Отже, як правильно встановлено судами в акті перевірки інкриміновано позивачу проведення ним розрахункових операцій без використання РРО (РК) та порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", натомість податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

В той же час, цілком обґрунтовано відзначено, що відповідачем, ні в акті планової перевірки, ні в ході судового розгляду справи не доведено порушення позивачем саме п. 1 абз. 3 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Втім, розрахунки за відстрілочні картки були проведені у касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, також не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001642200 від
26.09.2014.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних щодо податкових повідомлень-рішень від
26.09.2014 №0001672200, №0001652200, №0001622200 передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суди дійшли висновку про правомірність врахування позивачем у податковому обліку витрат з придбання агентських послуг у ТОВ "Сігмаблейзер Україна", належне виконання яких підтверджується укладеними останнім на користь позивача договорами з іншими господарюючими суб'єктами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2011 між позивачем і ТОВ "Сігмаблейзер Україна" (Агент) укладено агентський договір № 25/11, відповідно до якого агент за винагороду зобов'язаний надавати агентські послуги, які включають в саме: дослідження ринку попиту на товари, які реалізовуються довірителем; дослідження ринкових цін на товари; проведення переговорів з покупцями довірителя щодо поставок товарів; формування заявок на поставку товарів; формування цін на товари, визначені в заявках; забезпечення документообігу між довірителем та покупцями; інші супутні послуги, які не суперечать умовам цього договору та діючого законодавства України.

На підставі актів приймання-передачі наданих агентських послуг по Агентському договору № 25/11 від 01.11.2011 ТОВ "Європейський фонд розвитку" віднесено до складу адміністративних витрат декларації з податку на прибуток суми сплаченої агентської винагороди.

При цьому, в кожному з актів приймання-передачі визначені види послуг за договором, які надавалися у відповідний період, до кожного з актів додано реєстр заявок покупців на поставку товарів у відповідний період, реєстр рахунків покупцям на оплату поставленого товару, реєстр видаткових накладних на товар, поставлений у відповідний період, звіти про вартість поставленого товару, протоколи узгодження договірної ціни,

В актах та щомісячних звітах містяться всі дані, які згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" є обов'язковими для первинних документів.

З договорів з покупцями позивача, які були визначені в додатку до агентського договору, вбачається, що вони носили загальний характер і конкретний обсяг та асортимент товару, що поставлявся визначалися за кожною конкретною партією.

Окрім того, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2014 у цивільній справі № 640/21683/14-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що укладений 01.11.2011 між ТОВ "Європейський фонд розвитку" та ТОВ "Сігмаблейзер Україна" агентський договір № 25/11 відповідає вимогам чинного законодавства, є дійсним, укладеним з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, містить усі суттєві умови, передбачені ст. 901 ЦК України. Крім того, зміст зазначеного договору не суперечить актам цивільного законодавства, не містить ознак, передбачених ст. 228 ЦК України, яка визначає нікчемність правочину, який порушує публічний порядок, а також ознак, передбачених ч. 1 ст. 207, ст. 208 ГК України.

Також у вказаному рішенні в цивільній справі судом встановлено, що агентські послуги ТОВ "Сігмаблейзер Україна" були необхідні і фактично були використані в процесі підготовки і організації виробництва, для забезпечення можливості здійснення основної діяльності підприємства і сприяли отриманню доходів ТОВ "Європейський фонд розвитку", тобто були використані у господарській діяльності підприємства.

Вирішуючи даний епізод, суди першої та апеляційної інстанцій, не встановили фактів, які свідчили б про те, що зміст названого агентського договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами його виконання.

Проте, податковий орган не лише в акті перевірки, але під час розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, в обґрунтування законності здійсненого донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість вказував на те, що неукладення прямих договорів з покупцями, які знаходяться за тією ж адресою що і позивач, за умови наявності у штаті менеджерів по збуту, ставить під сумнів доцільність придбання агентських послуг та їх фактичне виконання, а також свідчить про мінімізацію сплати податків шляхом проведення операцій через агента.

Втім, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, не встановили чи відповідають вони дійсності, а обмежились наявністю судового рішення, як преюдиційного факту. Зазначені обставини фактичного перевезення товару підлягають дослідженню при новому розгляді справи, зокрема слід співставити дані у звітах про вартість поставленого через агента товару на відповідність задекларованим позивачем показникам у деклараціях, а також з'ясувати реальну можливість надання агентських послуг, враховуючи віддаленість місцезнаходження позивача і агента, як наслідок і покупців, які знаходяться за однією адресою з позивачем.

Окрім того, суди невірно надавши преюдиціального характеру здійсненій іншим судом правовій оцінці обставин справи, ухилилися від дослідження кола питань, що входять до предмета доказування при розгляді судом даного епізоду.

Дійсно, частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиціальні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з'ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

В даному разі преюдиціальним фактом, установленим судом у справі № 640/21683/14-ц, є власне факт укладення договору та відповідність його умов приписам ЦК України та ГК України, тоді як питання щодо правильності врахування у податковому обліку господарської операції, вчиненої на підставі названого договору в контексті вимог ПК України, є правовою оцінкою цього факту, яка має бути зроблена судом під час вирішення даного спору.

Аналогічної помилки припустилися суди, надавши преюдиціального характеру здійсненій іншим судом правовій оцінці обставин у справі № 640/21683/14-ц щодо факту загибелі птиці, залишивши поза увагою необхідність дослідження питання дотримання позивачем порядку віднесення собівартості загиблої птиці до складу витрат, і як свідчить акт перевірки (т. 4 а. с. 65) про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ з вартості придбання цієї птиці.

Суди обмежились лише висновками про те, що до компетенції відповідача не відноситься здійснення контролю за дотриманням ветеринарного та санітарного законодавства.

Однак, як вбачається з акта перевірки факт загибелі птахів не оспорюється податковим органом. І в першу чергу відповідач доводить наявність порушення безпідставністю віднесення до складу витрат собівартості загиблої птиці, оскільки факт її загибелі унеможливлює в подальшому отримати будь-який дохід і відповідно вона вже не може бути використана в межах господарської діяльності позивача.

Отже, суди попередніх інстанцій обставини щодо наведеного порушення взагалі не досліджували та не оцінювали.

Звертається увага, що преюдиція не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Втім для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

У даному разі податковим органом наведено доводи та подано докази, які не досліджувались судом у цивільній справі, у якій податковий орган взагалі не приймав участі.

Мотивом для визначення позивачу податку на прибуток стали висновки податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат суми нарахованих амортизаційних нарахувань на окремий створений об'єкт - ремонт орендованого приміщення у ТОВ "Техно Айрон" за договором від 03.06.2010 №03/06.

Вказане порушення мало вплив на податок на додану вартість.

Виявлене порушення ґрунтується на тому, що згідно вимог ПК України амортизації підлягають лише ті об'єкти (активи), що приймають безпосередню участь та використовуються у господарській діяльності. Втім відсутні підстави вважати витрати на ремонт орендованого у ТОВ "Техно Айрон" приміщення такими, що використовуються у господарській діяльності, оскільки вартість одного кв. м орендованого приміщення дорівнює вартості одного кв. м переданого в суборенду, що вказує на відсутність економічного інтересу та ефекту, як наслідок і на невикористання у господарській діяльності. А також позивачем до вартості переданого в суборенду приміщення не було включено суму амортизаційних відрахувань на окремий створений об'єкт.

Тобто, в даному випадку неотримання прибутку від суборенди ставиться в залежність до відсутності зв'язку з господарською діяльністю товариства.

Відповідно до пп. 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може існувати тільки за умови, що платник податків має намір отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно з'ясувати дійсний економічний зміст господарських операцій, виконанням яких опосередковувалися зобов'язання сторін за договорами суборенди, після чого робити висновки про правильність віднесення позивачем до складу витрат суми нарахованих амортизаційних нарахувань на окремий створений об'єкт - ремонт орендованого приміщення у ТОВ "Техно Айрон" за договором від 03.06.2010 №03/06.

Від встановлення зазначених обставин також залежатимуть висновки судів про правомірність нарахування податковим органом податкових зобов'язань внаслідок повернення орендодавцю приміщення.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових-повідомлень рішень від 26.09.2014 № 0001652200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 403953,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 201976,5 грн., № 0001672200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн. та № 0001622200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1566993,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 783496,50 грн., а справу в цій частині направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від
17.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від
31.03.2015 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду